3.Президент України
Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Основи його правового статусу зазначено у статтях 102-112 Конституції України. Особливості розгляду посади Президента України як суб'єкта адміністративного нрава у реаліях сьогоднішнього дня пов'язані з такими факторами.
1)Наявність в Україні дуалізму виконавчої влади.
2)Проведення в Україні конституційної реформи, завдяки чому з 1 січня 2006 р. за формою правління Україна фактично є парламентсько-президентською республікою.
3)Необхідність сприйняття Президента України як функціональної складової виконавчої влади.
Перше. Дуалізм виконавчої влади - це стан, за якого повноваження вищого орану виконавчої влади переділено між: Президентом України та Кабінетом Міністрів України. Це - не унікальна ситуація, вона має місце у багатьох країнах світу і свідчить про наявність у віщої посадової фігури держави суттєвих повноважень у сфері виконавчої влади. Юридично глава держави не очолює жодну з гілок влади, проте виходячи з його повноважень, він має можливість значною мірою впливати на законодавчу, судову та виконавчу гілки влади. Причому, як свідчить аналіз указаних повноважень, на останню (виконавчу) - найбільше. Це може пояснюватися тими обставинами, що в статтях 75 та 124 Конституції України чітко зазначено таке:
а) єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України;
б) правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також: привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Тож слід зазначити, що повноваження законодавчої влади представлені лише у Верховної Ради України, а судової - лише всередині судової системи.
Виконавча влада здійснюється в Україні системою органів виконавчої влади, до якої входять Кабінет Міністрів України (вищий орган), міністерства, державні комітети (державні служби), обласні та районні державні адміністрації тощо. Тут же певні повноваження мають місце і у Президента України, що дає підстави говорити про дуалізм державної виконавчої влади: з одного боку, Президент України, з іншого - Кабінет Міністрів України.
Друге. Проведення в Україні конституційної реформи привело до вдосконалення принципу «стримувань і противаг», який має місце в публічному управлінні. Кажучи про основні наслідки проведення вказаної реформи, слід зазначити, що на сьогоднішній день Україна є республікою зі змішаною, парламентсько-президентською формою державного правління. Стосовно повноважень Президента як суб'єкта адміністративного права можна констатувати, що їх стало дещо менше, аніж було до внесення змін до Конституції 8 грудня 2004 р. (саме тоді на законодавчому рівні здійснено конституційну (її ще іноді називають політичною) реформу). Водночас ті повноваження, які на сьогоднішній день має Президент України, дозволяють засвідчити, що глава держави значною мірою впливає на діяльність виконавчої гілки влади.
Третє. Сучасний стан адміністративно-правової науки робить обґрунтованим сприйняття Президента України як функціональної складової виконавчої влади. Підкреслімо, суто функціональної. Ні про конституційне, ні про законодавче чи організаційне віднесення Президента України до виконавчої влади не йдеться. В. М. Шаповал (2002 р.) пропонує в цьому контексті вживати термін «носій виконавчої влади». Як приклад, що характеризує необхідність сприйняття Президента України як функціональної складової виконавчої влади, можна представити інститут контрасигнації. Даючи визначення вказаному явищу, можна сказати, що контрасигнація - це необхідність скріплення акта Президента України підписами Прем'єр-міністра і міністра, відповідального за акт і його виконання. Це стосується не всіх актів глави держави. Відповідно до ст. 106 Конституції України, йдеться про:
призначення та звільнення глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; прийом вірчих і відкличних грамот дипломатичних представників інших держав;
припинення повноважень Верховної Ради України у випадках, передбачених Конституцією;
прийняття в разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошення у разі необхідності окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з подальшим затвердженням цих рішень Верховною Радою України;
утворення судів у визначеному законом порядку.
Отже, інститут контрасигнації свідчить про наявність колективної відповідальності Президента України, глави уряду та відповідного міністра за втілення в життя тих чи інших питань у сфері виконавчої влади Відповідно, це свідчить про наявні повноваження у зазначеній гілці влади і глави держави
Свої повноваження Президент може реалізувати самостійно, а також повноваження, що їх Президент реалізує за згодою ВРУ.
Деталізуючи зазначене на рисунку, слід додати таке До повноважень, що їх Президент України має право реалізовувати самостійно, належать такі
представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України,
призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях, приймає вірчі й відкличні грамоти дипломатичних представників інших держав,
призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України,
призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення,
зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності Конституції України з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності,
скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим,
є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань, здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави,
очолює Раду національної безпеки і оборони,
присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;
приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні.
До повноважень, що їх Президент України має право реалізовувати за згодою Верховної Ради України, належать такі:
вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;
призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України;
вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;
вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни, у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Отже, виходячи з положень Конституції України, керуючись обсягом повноважень Президента України у сфері виконавчої влади, необхідно зазначити, що він має можливість суттєво впливати на державне управління в економічній, соціально-культурній та адміністративно-політичній сферах життя.