МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

УКРАЇНИ

Сумський державний університет

Обов’язкове домашнє

завдання

з дисципліни «Операційний менеджмент»

Варіант № 57

Студент групи МЗТ – 82с

Швидкий Є.О.

Викладач

Алібекова Ю.А.

СУМИ 2012

Зміст.

Вступ.

Теоретична частина:

1. Системи управління витратами.

2. Методи, принципи, предмет управління витратами.

Висновок.

Практична частина:

Завдання 1: Розрахунок на I півріччя щомісячний обсяг випуску продукції

Завдання 2: Розроблення агрегатного плану.

Завдання 3: Розрахунок виробничої потужності

Список використаної літератури.

Вступ

Здійснення витрат є початком та основою діяльності будь-якого підприємства. Витрати первинні відносно виробництва, тобто для того, щоб запустити виробничий цикл, необхідно здійснити витрати. Ефективне управління витратами забезпечує досягнення стратегічних цілей суб’єкта господарювання, оскільки саме від величини витрат залежить рівень прибутковості, обсяг діяльності та ринкова вартість підприємства.

У процесі управління витратами слід керуватися принципом мінімізації їх загальної величини у поєднанні з раціональним розміщенням виробничих ресурсів. Зменшення розміру витрат може бути здійснено за рахунок зниження якості продукції або відмови від випуску окремих її видів, що може призвести до зниження конкурентоспроможності. В умовах ринкової економіки втрата конкурентних переваг означає, щонайменше, зниження прибутковості. Практика свідчить, що не завжди припинення виробництва навіть збиткових видів виробів є вірним рішенням. Йдеться про ситуації, коли дохід від реалізації таких видів продукції забезпечує покриття постійних витрат. В таких випадках припинення їх випуску та продажу може зумовити збитковість діяльності підприємства в цілому.

Мета даного ОДЗ навчитися систематизувати знання про управління витратами підприємства та на їх основі придбати навики на практиці ефективно управляти виробництвом.

Основні задачі ОДЗ вивчити загальні положення принципів та методів управління витратами, ознайомитися з засадами наукової організації управління витратами, оволодіти методами управління витратами, сформувати практичні навички з питань раціональної організації та розвитку виробництва та сфери послуг.

Предмет та об’єкт аналізу ОДЗ виконати цілі та завдання, що вирішуються в процесі управління витратами; адаптувати всі види менеджменту – стратегічного, оперативного, постачальницького і збутового, операційної інфраструктури, управління персоналу; виконати необхідні розрахунки за допомогою основних показників виробничого процесу, використовувати набуті знання у практичній, економічній та управлінській діяльності.

Характеристика розділів ОДЗ. У першому розділі ми висвітлюємо теоретичну частину роботи за темою «Управління витратами як елемент операційного менеджменту». У другому розділі виконуємо розрахункову частину роботи згідно варіанту, який містить три завдання де треба визначити інтегральний показник, розробити агрегатний план, визначити пропускну спроможність робочих місць.

Теоретична частина: «Управління витратами як елемент операційного менеджменту».

1. Системи управління витратами.

Дослідження управління як науки в цілому, і виникнення теорії витрат зокрема, припадає на другу половину XIX століття. Виникла і розвивалася теорія витрат в економічно розвинених країнах – США, Англії, Німеччині. Велике теоретичне і практичне значення має виникнення і використання управлінського обліку (контролінгу). Проте, управління витратами не може обмежуватись веденням управлінського обліку. Процес управління, крім обліку, передбачає здійснення низки заходів. В умовах нестабільності підприємство може бути прибутковим і не мати на поточному рахунку коштів, тому важливим стає забезпечення видатків власними засобами, звичайне зіставлення планових і фактичних витрат є недостатнім при здійсненні контролю. Управління витратами підприємства поєднує в собі елементи фінансового та виробничого (операційного) менеджменту. За допомогою фінансів здійснюється вартісна оцінка процесу формування собівартості продукції та розраховується розмір прибутку. Проблемним питанням є відсутність єдиної системи управління витратами на вітчизняних підприємствах. Крім того, на даний час ще немає чіткої системи управління процесом зниження собівартості. Окремі функції управління розмежовані, не вистачає об’єднаної системи обліку, яка б забезпечувала потрібною інформацією всю систему управління. Управління витратами має здійснюватися в місцях їх виникнення у поєднанні всіх функцій управління. Проблема системності управління витрат розглядалася ще в радянські часи. В сучасних умовах, для ефективного здійснення своїх функцій суб’єктами управління, необхідно активно використовувати можливості сучасних інформаційних технологій, облік, калькулювання витрат повинні доповнюватися плануванням і прогнозуванням, нормуванням витрат, аналізом, контролем і регулюванням собівартості.

Українська управлінська та економічна думка розвивалася у загальносвітовому контексті, після жовтневого перевороту вітчизняна наука розвивалася в руслі радянської. За радянських часів в аналізі витрат було досягнуто покращення: розроблено методику комплексного аналізу виробничих витрат і собівартості та функціонально-вартісний аналіз. Покращилися методи контролю. Система калькулювання витрат на виробництво була чітко налагоджена, були розроблені різноманітні методи обліку витрат. Широко запроваджувався нормативний метод обліку витрат. У 80-90-ті роки державними органами управління здійснено низку заходів у сфері вдосконалення планування, аналізу собівартості за техніко-економічними факторами. Однак в умовах командної економіки дані обліку та планування витрат використовувались виключно в цілях державного ціноутворення, не існувало стимулів до їх скорочення. Ініціативу в організаціях, на підприємствах не заохочували. Перехід до ринку став несподіванкою для багатьох керівників, що призвело до втрати підприємствами ринкових позицій та погіршення їх роботи. В умовах ринкової економіки здорова конкуренція примушує підприємства зменшувати ціни на продукцію та знижувати собівартість. Отже, в сучасних умовах необхідно надалі вивчати зарубіжний досвід управління, не відкидаючи напрацювання вітчизняної науки, активно впроваджувати в практику їх досягнення.

У вітчизняній практиці замість терміну «управління» часто вживають термін «менеджмент». Однак менеджмент – більш вузьке поняття, яке має багато тлумачень, які можна звести до єдиного визначення: вид діяльності, спрямованої на організацію ефективної роботи персоналу. Важливе місце в системі менеджменту займає делегування виробничих і управлінських функцій.

Ефективність менеджменту залежить від здійснених витрат і визначається як відношення результату від прийняття рішень до пов’язаних з їх виконанням витрат.

В теорії менеджменту виділяють три рівні управління за суб’єктами:

1. технічний – нижня ланка керівництва (менеджери, які керують переважно робітниками);

2. управлінський – середня ланка керівництва;

3. інституційний – вища ланка керівництва (адміністрація, яка здійснює загальне стратегічне управління).

Функції управління витратами – це складові частини системи управління витратами, зумовлені поділом праці. Всі функції управління характеризуються регулярністю та циклічністю.

В системі управління витратами доцільно виділити два рівні: оптимізаційний та інформативний. Складовими оптимізаційного та інформативного рівнів управління витратами є наступні функції: організація, розпорядництво, контроль, мотивація, планування, облік, аналіз.

Такий поділ обумовлений наявністю двох підсистем управління:

• підсистема, яка управляє (керуюча);

• підсистема, якою управляють (керована).

Оптимізаційний рівень управління витратами реалізується через керуючу підсистему, створюється поетапно:

1. Формування організаційної та виробничої структури, тобто розробка ієрархічної системи функціональних та лінійних зв’язків в межах організації, визначення центрів відповідальності та місць формування витрат за всіма видами продукції;

2. Обрання цілей організації, зокрема прийняття рішень щодо витрат: визначення доцільності виробництва окремих видів продукції (виконання робіт, надання послуг), вибір альтернативних напрямів діяльності, сировини, обладнання, технології виробництва. Наслідки від прийнятих рішень підлягають оцінюванню;

3. Контроль за досягненням встановлених цілей, спонукання, спрямування діяльності працівників для досягнення визначених показників. На рівні мотивації працівників заохочують у разі досягнення планових показників і економії витрат, покарання за перевитрати не допускаються;

4. Організація заходів, спрямованих на подолання виявлених у процесі контролю проблем, організація ефективного застосування засобів виробництва, оптимізація обсягів виробництва, координація діяльності всіх складових виробничого процесу.

Інформативний рівень управління пов’язаний з функціонуванням керованої підсистеми управління, передбачає здійснення комплексу робіт, пов’язаних з цілеспрямованим формуванням витрат. Інформація, що формується на інформативному рівні підлягає постійному контролю та мотивації з боку суб’єкта управління оптимізаційного рівня. В свою чергу, тип організаційної структури обирається з урахуванням обсягу робіт на інформативному рівні, обсягу та структури виробничих процесів, величини витрат.

Планування витрат здійснюється на початку виробничого циклу для визначення їх рівня та структури з метою забезпечення ефективної роботи підприємства та отримання максимального прибутку. Стратегічне планування (прогнозування) передбачає визначення рівня витрат на більш віддалену перспективу, при розробці нової продукції, освоєнні нових ринків збуту, нарощуванні потужностей. Оперативне планування передбачає конкретизацію довгострокових прогнозів, базується на більш точних періодичних розрахунках.

Облік здійснюється протягом виробничого циклу і являє собою процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. На території України використовують три види обліку: бухгалтерський, податковий та управлінський. Актуальним питанням є створення єдиної інформаційної бази шляхом об’єднання бухгалтерського та управлінського видів обліку та скасування податкового. Об’єднання обліку можливо здійснити введенням відповідної облікової політики на підприємстві. Дані бухгалтерського обліку є основою для проведення аналізу, а дані управлінського обліку використовуються безпосередньо для прийняття управлінських рішень у сфері витрат. Важливість обліку обумовлюється тим, що результати господарювання залежать від достовірності фактичних витрат відносно відпускної ціни, адже при її встановленні собівартість є основним орієнтиром.

Аналіз проводиться з метою визначення факторного впливу на обсяг витрат, визначення їх раціональності, дає змогу виявити резерви економії ресурсів, визначити причини перевитрат, є базою для прийняття рішень та планування. Резерви для зниження витрат є практично на всіх підприємствах. У процесі аналізу визначають, які є складові собівартості, які фактори здійснили на неї позитивний і негативний вплив. Аналіз поділяється на проміжний і підсумковий. Проміжний передбачає оцінювання поточної діяльності; підсумковий спрямовується на оцінку досягнення планових показників в цілому. Результати підсумкового аналізу використовуються при розробці заходів по удосконаленню системи управління витратами. Слід зазначити, що контроль витрат тісно пов’язаний з економічним аналізом, полягає у визначенні відхилення фактичного розміру витрат від нормативних (планових) значень, встановленні причин та винуватців, передбачає у разі виявлення відхилень втручання у діяльність підприємства для досягнення запланованих показників або коригування планів за наявності об’єктивних підстав. Тобто, функція контролю забезпечує зворотній зв’язок.

Всі елементи системи взаємозалежні і мають становити єдине ціле. Функції оптимізаційного рівня частково делегуються керованій підсистемі управління.

Давидович І.Є. виділяє чотири основні узагальнюючі системи цілісного механізму формування, функціонування, управління та контролю витрат:

1. Початкова система, характерна для новостворених підприємств, характеризується слабким контролем за витратами;

2. Традиційна система, використовується на підприємствах з вузьким асортиментом продукції та високим рівнем інтенсивності праці, незначними змінами в технології виробництва, для неї характерний більш високий рівень контролю;

3. Інтегрована інформаційна система характеризується високим рівнем контролю та тісною інтеграцією з виробничою системою. Недолік такої системи – зв’язок з організаційним оточенням недостатньо тісний;

4. Система менеджменту витрат, яка передбачає постійне вдосконалення діяльності, її глибокий аналіз, побудову всієї системи на оцінці витрат. Менеджмент витрат не передбачає безпосереднє управління витратами, а управління діяльністю, в процесі якої витрати виникають. Така система є найбільш гнучкою.

Таким чином, управління витратами – це безперервний процес планування, обліку, аналізу, контролю витрат та прийняття рішень щодо подальшої економічної політики підприємства з використанням інструментів мотивації працівників на всіх рівнях сформованої організаційної структури.