4.2.4. Особливості фізичної реабілітації при травмах опорно-рухового апарату у спортсменів

Головною особливістю фізичної реабілітації при ушкодженнях опорно-рухового апарату у спортсменів є максимально раннє застосування фізич­них вправ та специфічних рухових навичок у комплексі традиційних мето­дів лікування травм. Процес реабілітації спортсменів націлений не тільки на завершення відновлення функцій ушкодженої ділянки та організму в ці­лому у межах побутових і професійних навантажень, але й на відновлення спортивної працездатності. Ця особливість ставить перед ЛФК додаткові завдання:

• створення впевненості у повному відновленні здоров'я і поверненні до занять спортом;

• підтримання загальної тренованості і фізичних якостей;

• відновлення специфічних для даного виду спорту рухових навичок і за­гального рівня фізичної підготовленості;

• відновлення спортивної працездатності і повернення до нормального навчально-тренувального процесу і змагальної діяльності;

• навчання методів самострахування з урахуванням перенесеної травми. В усіх періодах і етапах реабілітації застосовують вправи для підтри­мання та відновлення сили і витривалості. У період іммобілізації рекомен­дують ізометричні напруження м'язів, вправи для підтримання загальної працездатності. В комплекси лікувальної гімнастики включають допустимі для даного стану хворого вправи того виду спорту, яким він займався. Залежно від характеру і локалізації травми в окремих випадках дозволяєть­ся виконувати елементи спортивного тренування за умови виключення ри­зику порушення процесу регенерації та виникнення додаткової травми.

Рис. 4.63. Схема накла­дання тейпа на деякі ді­лянки верхньої і нижньої кінцівок

Широко застосовують самостійні заняття, які повторюють багато разів про­тягом дня.

Після зняття іммобілізації окрім відновлення амплітуди рухів, сили м'язів травмованої ділянки застосовують вправи на витривалість, координа­цію, відновлення швидкості реакції і специфічних рухових навичок. Вико­ристовують гімнастичні вправи на повітрі і у воді, елементи спортивних ігор, ходьбу, біг, плавання. Під час занять не слід надмірно форсувати навантажен­ня, застосовувати вправи максимальної інтенсивності, особливо швидкісно-силові.

У післялікарняний період реабілітації у реабілітаційному центрі, лікар­сько-фізкультурному диспансері, поліклініці або санаторії на фоні притаман­них для цього періоду форм і засобів ЛФК використовують вправи, що за сво­єю специфікою, обсягом і інтенсивністю поступово виходять за межі ЛФК, від­повідають спортивній спеціалізації пацієнта, плавно підвищують загальну фізичну підготовленість і відновлюють спортивну працездатність, що надасть йому можливість у подальшому приступити до спортивних тренувань. Для зменшення ризику повторних пошкоджень рекомендується захисне бинтуван­ня травмованої ділянки з використанням еластичних бинтів, надколінників, го-мілковостопників, функціональних фіксуючих пов'язок (рис. 4.63) з лейкоп-ластиря (тейпування).

ЛФК під час відновного лікування поєднується з лікувальним маса­жем, фізіотерапією, працетерапією і, у разі необхідності, механотерапією. Методика застосування цих засобів суттєво не відрізняється у спортсменів і неспортсменів, що перенесли травми опорно-рухового апарату. Однак враховуючи значно вищий функціональний стан організму перших та від­сутність супутніх захворювань серцево-судинної, дихальної, нервової і ен-

Таблиця 4.5. Орієнтовні терміни допуску спортсменів до тренувальних занять після деяких травм опорно-рухового апарату

Характер ушкодження	Термін відновлення занять	Характер ушкодження	Термін відновлення занять
Переломи		Дво-трикісточкові переломи	6 міс
Діафіза плеча	3-4 міс	Плеснових кісток	1,5-4 міс
Виростків плеча	4-5 міс	Фаланг пальців стопи	3-4 тиж
Передпліччя	2,5-3 міс	Травми
Зап'ястка	3-6 міс
П'ясткових кісток	1,5-2 міс	Менісків: оперативне	3-4 міс
		лікування
Фаланг пальців кисті, ребер (поодинокі)	4-6 тиж	Надколінника і виростків стегна	3-6 міс
Хребта (неускладнені)	6-12 міс	Передньої і задньої	6-12 міс
Кісток таза (без порушення	4-6 міс	хрестоподібних зв'язок:
тазового кільця)		оперативне лікування
Діафіза стегна	6 міс	Бокових зв'язок: оперативне	4-6 міс
Виростків стегна	12 міс	лікування
Гомілки (закриті)	6 міс	Вивих плеча	6-8 тиж
Великогомілкової кістки	3-4 міс	Вивих у ліктьовому суглобі	4-6 міс
(закриті)		Вивих пальців кисті	3-4 тиж
Малогомілкової кістки,	3-4 тиж	Ушкодження ахіллового	6-12 міс
ЗОВНІШНЬОЇ КІСТОЧКИ		сухожилка

докринної систем, лікар сміливіше призначає фізіотерапевтичні процеду­ри загальної навантажувальної дії (парові ванни, російська лазня, загальні грязьові ванни та ін.) або інколи додатково додає деякі процедури протя­гом дня.

Термін повернення до тренувальних (табл. 4.5) і змагальних навантажень спортсменів, що перенесли травми опорно-рухового апарату, дещо більший, ніж у хворих фізичної праці з аналогічними ушкодженями у зв'язку з тим, що першим необхідно відновити не тільки фізичну та професійну працездатність а й спортивну. Тому ЛФК, її форми і засоби на етапах реабілітації спортсменів слід добирати більш ретельно, обов'язково з урахуванням виду спорту, віку і кваліфікації потерпілого.