Накладання зігрівального компреса на ділянку вуха

Необхідні засоби:

1. Широкий бинт або марля.

1. Напівспиртовий розчин (спирт:вода =1:1; горілка), розчин оцту(одна чайна ложка на 0,5 л води) або кип'ячена вода.

2. Непромокаючий матеріал (компресний, вощаний папір чи целофанова плівка).

3. Вата, шерсть або фланель.

4. Бинт для фіксації компреса на вусі.

С кладають широкий бинт чи марлю у 4-8 шарів так, щоб утворилась серветка розміром приблизно 10*12 см. У її центрі виконують розріз довжиною 5-7 см (по величині вушної раковини). Зволожують цю серветку теплим напівспиртовим розчином (водою або розчином оцту) та "одягають" на вушну раковину так, щоб провести її у створений розріз. Зверху серветку вкривають шматком компресного паперу (целофанова плівка), у якому також попередньо виконують розріз для проведення вушної раковини. Розміри компресного паперу повинні на 1-2 см перевищувати розміри марлевої серветки, щоб папір повністю перекривав її, перешкоджаючи випаровуванню рідини (рис. 4.21). На папір накладають шар вати товщиною 2-3 см та забинтовують, одягають шапочку чи хустинку.

Правильно накладений компрес зменшує тепловіддачу зі шкіри навколовушної ділянки, оскільки між шкірою і першим шаром утворюється водяна пара, яка підтримує температуру тіла та сприяє тривалому розширенню судин шкіри та тканин, що лежать значно глибше шкіри. Цим зумовлюються посилення обміну в ділянці вуха, створення знеболювального ефекту, розсмоктування запального інфільтрату або обмеження гнійного вогнища.

Не пошкодь!

Слід обов'язково зробити отвір в тканинах першого та другого шарів компреса, через який провести вушну раковину, бо, коли вона потрапить під дію компреса, можливий опік шкіри раковини.

Тільки третім шаром накривають всю ділянку компреса, включаючи і вушну раковину. Тривалість дії компреса - до 12 год. Горілчані, а особливо напівспиртові, компреси доводиться міняти частіше (через 4-8 год), оскільки спирт випаровується інтенсивніше, ніж вода.

ЕНДАУРАЛЬНИЙ КОМПРЕС ЗА М.Ф.ЦИТОВИЧЕМ

У зовнішній слуховий прохід вводять тонку ватну чи марлеву турунду, зволожену в осмотолі — суміші 70-90° спирту з гліцерином у співвідношенні 1:1. Ззовні слуховий прохід герметично закривають ваткою з вазеліновою олією, яка буде перешкоджати висиханню зволоженої осмотолом турунди. Компрес залишають у вусі на 24 год. Суміші, яку використовують, притаманна зігрівальна, знеболювальна та дегідратаційна дія.

НАКЛАДАННЯ ПОВ'ЯЗКИ НА ВУХО

Необхідні засоби:

1. Бинти шириною 6-10 см.

2. Марлеві серветки та марлеві "кульки".

П ов'язку на вухо накладають при захворюваннях вушної раковини, після механічних травм, опіків, відморожень вуха чи операцій на цій ділянці тощо. Мета пов'язки у цих випадках - запобігти потраплянню інфекції у рану, припинити кровотечу чи стиснути вушну раковину для попередження набряку (при отгематомі) або повторної кровотечі.

Якщо дозволяє стан, хворий знаходиться у сидячому положенні на стільці, медсестра стоїть з боку ураженого вуха. Спочатку в завушну ділянку (позаду задньо-внутрішньої поверхні вушної раковини) для попередження перегинання хряща та стиснення тканин кладуть стерильну марлеву серветку чи ряд марлевих "кульок". Ділянку зовнішнього слухового проходу також захищають стерильною марлевою турундою чи "кулькою", а на зовнішню поверхню раковини, в її заглибини, кладуть одну чи декілька серветок (для вбирання крові чи виділень) і лише потім починають бинтувати. Таким чином, вушна раковина знаходиться між двома шарами марлевих серветок чи кульок, що дозволяє зберегти її природне положення та уникнути попрілості. Оскільки широкими бинтами важко маніпулювати, для пов'язки на вухо краще використовувати бинт шириною 6-10 см.

М ала пов'язка на вухо (неаполітанська). Першими одним-двома ходами фіксують саму пов'язку на голові, серветку - на хворому вусі. Ці ходи розміщують якомога нижче (ближче до шиї), наступні ходи на дві третини ширини бинта повинні перекривати попередні, поступово просуваючись догори (рис. 4.22). Для кращого повторення форми голови на кожному ході бинт слід перекручувати по довгій осі, тільки так, щоб ділянки перекручення не потрапляли на місце ураження. При накладанні пов'язки необхідно ходи вести вище очей та неушкодженої (протилежної) вушної раковини.

Велику пов'язку на вухо (пов'язку "вуздечка") накладають так: спочатку роблять 2-3 горизонтальні оберти бинта навколо голови на рівні ураженої вушної раковини. Потім змінюють напрямок бинтування: виконавши "перегин" бинта, ведуть його вертикально по тім'яній ділянці протилежного боку та по щоці, під нижньою щелепою, далі - вгору на уражене вухо і щоку та фіксують місце "перегину". Далі роблять кілька вертикальних обертів так, щоб закрити ділянку ураженого вуха. Закінчують бинтування повторним "перегином" бинта і горизонтальними ходами бинта навколо голови або шиї (рис. 4.23).

Для закріплення пов'язки кінець бинта розрізають на два "хвости", які зав'язують на ураженому боці, але не над раною. Добре накладена пов'язка має бути міцною, зручною і не викликати сильного стиснення голови.

ВИДАЛЕННЯ СІРЧАНОЇ ПРОБКИ ІЗ ЗОВНІШНЬОГО СЛУХОВОГО ПРОХОДУ МЕТОДОМ ВИМИВАННЯ

Необхідні засоби:

1. Шприц Жане (100-200 мл).

2. 500 мл теплого розчину (наприклад, рожевого розчину марганцевокислого калію).

1. Рушник або пелюшка.

3. Ниркоподібний лоток.

Рушником або пелюшкою накривають однойменне плече, щоб додатково захистити одяг хворого від забруднення при промиванні. Хворий сидить на стільці, однойменною рукою сам тримає ниркоподібний лоток, міцно притискаючи його до шиї, щоб вода не потекла вниз по слухового проходу по шиї поза лоток (рис. 4.24).

Не пошкодь!

Вода для промивання має бути теплою — (37° С), щоб не викликати термічного подразнення лабіринту: запаморочення, нудоту, блювання, втрату рівноваги, холодний піт тощо.

Д ругий та середній пальці правої руки вводять у кільця на циліндрі шприца, а великий - проводять у кільце поршня, таким чином одночасно тримають шприц Жане і витискають з нього вміст. Лівою рукою, спираючись на голову пацієнта, тримають кінчик шприца та відтягують вушну раковину назад і догори. Це дозволяє вирівняти просвіт слухового проходу, чим посилюється ефект вимивання. Заводять "носик" шприца у зовнішній слуховий прохід на глибину до 1 см та фіксують його лівою рукою, щоб уникнути поранення вуха при раптовому русі пацієнта.

Струмінь води спрямовують вздовж задньо-верхньої стінки проходу. Тиск на поршень вибирають такий, щоб спершу вимивати маленькі шматочки сірки. Якщо це вдається, то в одному місці пробки спочатку утворюється невеличкий канал, через який вода проникає вглиб, доходить до барабанної перетинки, а потім, повертаючись від неї, тисне на пробку зсередини і вимиває її назовні.

Не пошкодь!

Не можна промивати вухо при підозрі чи наявності "сухої" або свіжої травматичної перфорації барабанної перетинки через небезпеку інфікування середнього вуха. У цьому випадку необхідно видалити пробку інструментами.

ПРОБИ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІЇ СЛУХОВОЇ ТРУБИ

Порушення функції слухової труби призводять до зниження слуху, а при тривалому перебігу - до незворотного ушкодження барабанної перетинки, слухових кісточок та слизової оболонки середнього вуха. Через це дослідження функції слухової труби дуже важливе для профілактики органічних порушень вуха.

ПРОДУВАННЯ СЛУХОВИХ ТРУБ ЗА ПОЛІТЦЕРОМ

Необхідні засоби:

1 . Велика гумова груша (балон Політцера), з'єднана гумовою трубкою з носовою оливою.

2. Гумова чи пластмасова трубка довжиною 60-80 см з невелики ми оливами на обох кінцях.

Балон тримають правою рукою, лівою рукою в одну ніздрю хворого вводять оливу і тримають великим пальцем. Іншими пальцями лівої руки щільно притискають обидва крила носа (одне - до оливи, друге - до перегородки носа), щоб герметично перекрити вхід у ніс. Після цього просять хворого сказати "Один, два, три", і на слово "Три" правою рукою стискають балон. Під час вимовляння слова "Три" м'яке піднебіння піднімається вгору, притискається до задньої стінки глотки та відокремлює носоглотку від ротоглотки. Затиснуті ніздрі пальцями перекривають ніс з іншого боку, утворюючи замкнуту порожнину. При стисканні балона підвищується тиск у цій замкнутій порожнині, що включає порожнину носа та носоглотку. Підвищення тиску спричиняє відкриття слухових труб і проникнення повітря з носоглотки у барабанну порожнину та створює специфічний звук. Такий звук можна прослухати за допомогою трубки, один кінець якої введено в зовнішній слуховий прохід хворого, а інший - у вухо дослідника (рис. 4.25).