Література Німеччини

Загальні тенденції розвитку німецької літератури ХХ століття: напрями, течії, школи. Періодизація літературного процесу.

Експресіонізм у німецкій літературі: еволюція, варіативність. Експресіоністична поезія і драматургія експресіонізму. Антивоєнний характер творчості експресіоністів, бунт проти існуючого ладу, прагнення проникнути в людську сутність.

Проблемно-тематична спрямованість реалістичної прози. Світоглядні переконання та творча манера Г.Манна. Соціальна проблематика романів письменника. Історична дилогія про короля Генріха ІV, її зв’язок з актуальними проблемами ХХ століття. Антивоєнний пафос прози Е.М.Ремарка. Проблема „втраченого покоління” та шляхи її реалізації в романі „Три товариші”.

Генетичні джерела творчості та стильові шукання Т.Манна. Філософізм як домінанта художньої манери письменника. Новаторство Т.Манна-романіста („Чарівна гора”, „Лотта у Веймарі”, „Йосиф та його брати”, „Доктор Фаустус”). Місце новелістики в творчому доробку письменника. Відтворення тривожної атмосфери 30-х років, просякнутої ідеями фашизму, в новелі „Маріо і чарівник”. Символіка образів та ситуацій. Авторська інтерпретація проблеми „сильної особистості”. Творча трагедія митця в новелі „Смерть у Венеції”.

Традиції німецького романтизму у творчості Г.Гессе: еволюція від „Германа Лаутера” до „Степового вовка”. Ідеал духовної волі в творах письменника. Філософська утопія „Гра в бісер”: умовність хронології, містифікаторство, символічний зміст тексту, специфіка трактування сутності буття й людської натури.

Загальна характеристика стану німецької драматургії на початок ХХ століття. Передумови й сутність брехтівської реформи драми, основні принципи „епічного театру”. „Матінка Кураж та її діти” як драма-пересторога напередодні Другої світової війни. Ідейна спрямованість п’єси „Життя Галілея”.

Загальний огляд німецької літератури другої половини ХХ століття у зв’язку з політичними змінами, що відбулися в країні. Переоцінка спадщини минулого, національна самокритика, осмислення повоєнної дійсності. Література „покоління, що повернулося”. Антивоєнні романи й повісті Г.Белля.

Постмодерністське спрямування творчості П.Зюскінда. Реалізація художніх пріоритетів письменника в романі „Запахи. Історія одного вбивці”.

Література Австрії

Культурне життя Австрії як духовного центру Європи на початку ХХ століття.

Філософські та естетичні пошуки Р.М.Рільке. Періодизація творчості поета. Особливості творення символічної картини трагічної епохи в „Сонетах до Орфея”. Жанрово-стильова своєрідність „Дуїнянських елегій”. Значення творчості Р.М.Рільке для розвитку світової літератури ХХ століття.

Своєрідність світоглядних переконань Ф.Кафки, їх художня інтерпретація. Стильовий синкретизм у творчості письменника. Зображення трагедії відчуження особистості в новелі „Перевтілення”, розкриття сенсу центральної метафори твору.

Жанрово-стильова своєрідність творчості С.Цвейга. Психологізм як домінанта новелістики письменника.

Література Великобританії

Особливості розвитку англійської літератури у ХХ столітті. Співіснування модерністських та реалістичних тенденцій. Періодизація літературного процесу.

Англійський модернізм. Естетичні засади й художня своєрідність творчості Дж.Джойса – одного із засновників європейської модерністської прози. Головні етапи еволюції письменника. Жанрове розмаїття творчого доробку. Проблема становлення митця як домінанта роману „Портрет художника в юності”. Тема й образ Ірландії у творчості Джойса (збірка оповідань „Дублінці”). „Улісс” – „роман одного дня”, епопея вічної „одіссеї” людського духу. Задум і структура роману, його часові й просторові координати. Реалізація прагнення до всеосяжних форм зображення законів буття. Вплив Дж.Джойса на творчість письменників різної естетичної орієнтації.

Т.С.Еліот як реформатор англійської поезії і критики. Утвердження письменником ролі і значення поезії, її морально-естетичної цінності в умовах трагізму XX століття. Сприйняття і розвиток Т.С.Еліотом естетичної програми неокласицизму й імажинізму. Т.С.Еліот і символізм. Розчарування дійсністю, криза духу, породжена антигуманною цивілізацією, як головні теми поезії Еліота (поетичні збірки „Пруфрок та інші спостереження”, „Вірші”, поеми „Безплідна земля”, „Сіре середовище”). Своєрідність віршованих драм письменника („Убивство в соборі”, „Камінь”). Синтез міркувань про історію, час, природу мови, особистих спогадів та пейзажних малюнків у поемах 40‑х років („Чотири квартети”, „Бьорн Нортон”, „Іст Кокер”, „Драй Селвейджес”, „Литтл Гиддінг”). Особливості стилю Т.С.Еліота.

В.Вулф як теоретик англійського модернізму й сміливий експериментатор у сфері художньої прози. Письменниця про літературну класику й задачі літератури ХХ століття. Імпресіоністична проза В.Вулф (романи „Кімната Джейкоба”, „Місіс Деллоуей”, „На маяк”). Створення універсалії буття в романі „Хвилі”.

Д.Г.Лоуренс: місце і роль його творчості в модернізації англійської літератури. Зв’язок прози Д.Г.Лоуренса з традиційними формами оповідання і його новаторство в зображенні складної гами емоцій, мінливих почуттів і відносин між людьми. Пошуки ідеалу в злитті природного й духовного, в гармонії духу і плоті.

Критицизм англійської реалістичної прози. Художні пріоритети Дж.Голсуорсі. „Сага про Форсайтів” та „Сучасна комедія” як хроніка сім’ї, класу, суспільства. Специфіка трактування поняття „форсайтизм”. Літературна діяльність С.Моема. Проблемно-тематичний діапазон та стильова спрямованість прози письменника. Творчі шукання Ч.П.Сноу та І.Во.

Розвиток жанру антиутопії. Проблема втрати людиною своєї індивідуальності, а отже, повноцінності існування в романі О.Хакслі „Прекрасний новий світ”. Осмислення причин появи тоталітарних режимів з їх настановою на знецінення людської особистості й на абсолютизм влади як домінанта роману „1984” та повісті „Скотоферма” Дж.Оруелла.

Шляхи формування фентезі як особливого типу літературного міфологізму, культурного феномену, що поєднав традиції давнього й сучасного мистецтва. Дж.Р.Р.Толкін та його роль у становленні жанру. Спрямованість на пробудження вічного устремління людини до краси і свободи, бажання відчути себе героєм, віри в обов’язкову перемогу добра в світі та в людській душі, усвідомлення власної причетності до відродження моральних законів і цінностей як ідейна основа трилогії „Володар перснів”.

Антиколоніальний роман в англійській літературі 50 – 60-х років ХХ століття. Особливості осмислення політики колоніалізму в творчості Г.Гріна („Суть справи”, „Тихий американець”, „Комедіанти”, „Наш резидент у Гавані” та ін.). Антиколоніальна спрямованість романів Дж.Олдріджа, Б.Девідсона, Н.Льюїса.

Рух „сердитих молодих людей”: причини виникнення, ідейне спрямування. Настрої „розгніваних” в англійській літературі 50-х років ХХ століття (К.Еміс, Дж.Уейн, Дж.Осборн).

Інтелектуальний роман в англійській літературі другої половини ХХ століття. Філософське підґрунтя романів А.Мердок („Під сіттю”, „Дика троянда”, „Дитя слова”, „Чорний принц” та ін.). Еволюція письменниці від екзистенціалізму до неоплатонізму. Притчовий характер роману Вільяма Голдінга „Володар Мух”. Багатоплановість твору. Філософське осмислення письменником сутності людини. Природа авторського песимізму.