УКООПСПІЛКА

Львівська комерційна академія

Кафедра економіки підприємства

Індивідуальне навчально-дослідне

завдання

Виконав

студ. 432 групи

Мудрий Микола

Перевірила

Ільчук О. О.

Львів – 2011 р.

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Організація фінансування охорони здоров'я в Україні …………………….4

2. Загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування як додаткове джерело фінансування галузі охорони здоров’я в Україні…….10

3. Аналіз стану фінансування Львівсько ї міської дитячої клінічна лікарні…………………………………………………………………………..

Висновки…………………………………………………………………...….19

Список використаної літератури………………………………………… .28

Додатки……………………………………………………………………...29

Вступ

Глибокі економічні та політичні зрушення в усіх сферах суспільного життя, що стали визначальною ознакою ХХ - поч. ХХІ століття, та пов'язана з цим масштабна соціально-економічна криза в Україні супроводжувалася різким зниженням рівня життя населення, вибуховим його розшаруванням за рівнем доходів, виникнення бідності і зростанням соціальної напруги. Розробка ефективних методів фінансової політики, їх практична реалізація для розв'язання складних політичних. економічних та соціальних проблем супроводжуються кардинальною зміною підходів до розуміння фінансів, визнанням їх фундаментального значення у контексті стратегічних завдань економічної розбудови.

Право кожного в Україні на охорону здоров'я , медичну допомогу та медичне страхування гарантується Конституцією України (ст. 49). Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України. У діяльності держави пріоритетними напрямами є охорона здоров'я, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

Обов'язковою умовою відповідної якості медичного обслуговування є фінансове забезпечення - один із найбільш вагомих факторів. які впливають на розвиток галузі охорони здоров'я. Сучасний стан фінансування охорони здоров'я України за рахунок бюджету є вкрай недостатнім і не створює передумов для надання якісної медичної допомоги в необхідних обсягах, особливо для соціально незахищених прошарків населення.

1. Організація фінансування охорони здоров'я в Україні

Охорона здоров'я населення є одним із найважливіших компонентів сучасної соціальної політики усіх країн світу. Від загального стану здоров'я населення залежить рівень економічного розвитку країни. В Україні стан громадського здоров'я та охорона здоров'я населення залишаються незадовільними. Це, у першу чергу, пов'язано з екологічною кризою, економічною, політичною та демографічною ситуацією в державі, і як результат - недостатнім фінансуванням галузі.

Головним чинником розвитку системи охорони здоров’я будь-якої країни є показники фінансування та стабільність його джерел. Кожна країна визначає способи їх формування на власний розсуд, ураховуючи політичне та економічне підґрунтя.

Фінансування галузі охорони здоров'я є однією із складових механізмів державного управління, за допомогою якого органи державної влади впливають на діяльність галузі для досягнення поставлених цілей. Процес фінансування галузі охорони здоров'я як механізм державного управління включає формування сукупного бюджету охорони здоров'я та всі процеси і структури, що мобілізують грошові ресурси, якими забезпечують функціонування галузі

У науковій літературі не існує єдиного визначення терміна "фінансовий механізм". Найбільш поширеними є твердження, що це:

• процес формування і використання фінансових ресурсів, які використо­вуються для забезпечення функціонування системи заходів, спрямованих на збереження і розвиток фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя;

• комплекс спеціально розроблених і законодавчо закріплених у державі форм і методів створення й використання фінансових ресурсів для забезпечення економічного розвитку та соціальних потреб громадян;

• сукупність форм, методів і важелів фінансового впливу на соціально- економічний розвиток суспільства.

Водночас, деякі науковці вважають, що фінансування охорони здоров'я включає всі процеси та структури, що мобілізують грошові ресурси (податки, страхові внески тощо), якими забезпечується діяльність галузі охорони здоров'я.

Більшість вітчизняних науковців визначають поняття "фінансове забезпечення охорони здоров'я" як метод фінансового механізму, що поєднує принципи, джерела й форми фінансування суб'єктів господарювання, діяльність яких спрямована на охорону, збереження, зміцнення та відновлення здоров'я громадян.

Виходячи із визначення поняття "фінансове забезпечення охорони здоров'я" впровадження політики щодо фінансування зазначеної галузі полягає, у першу чергу, у реалізації таких поставлених завдань: захист від фінансових ризиків; забезпечення справедливого фінансування системи охорони здоров'я; раціональний розподіл ресурсів на потреби системи охорони здоров'я; підвищення рівня прозорості та підзвітності системи фінансування перед населенням; покращання якості послуг та підвищення їх економічної ефективності; підвищення ефективності управління фінансуванням системи охорони здоров'я.

В умовах реформування система фінансування охорони здоров'я України має відповідати таким вимогам, а саме:

• забезпечувати збалансованість обсягів фінансування медичної допомоги, що надається;

• забезпечувати фінансуючій стороні можливість цілеспрямованого формування найбільш раціонального обсягу надання медичної допомоги;

• стимулювати зміцнення сектору амбулаторно-поліклінічної допомоги і підвищення ролі первинної медичної допомоги;

• мінімізувати адміністративні витрати фінансуючої сторони на оплату медичних послуг і оптимізувати пов'язані з цим контрольні функції;

• забезпечувати поєднання методів оплати різних видів медичної допомоги;

• забезпечувати накопичення інформації для прийняття управлінських рішень (у тому числі даних про реальну вартість окремих видів послуг) для запровадження ефективних моделей управління медичною установою;

• стимулювати виробників медичних послуг до виконання функцій з медичного обслуговування найкращим для пацієнтів способом в умовах раціонального використання фінансових ресурсів.

Основні вимоги до системи фінансування полягають в тому, що система фінансування повинна мати збалансовані прибутки та витрати, а витрати на фінансування мають бути передбачуваними.

Указом Президента України "Про Концепцію розвитку охорони здоров'я населення України" визначено, що основними джерелами фінансування та підтримки послуг у сфері охорони здоров'я є (рис.1):

• державний та місцевий бюджети;

• приватне фінансування;

• неофіційна оплата послуг;

• безпосередні платежі населення;

• міжнародні програми технічної допомоги;

• кошти громадських, релігійних та благодійних організацій;

• благодійні внески;

- страхові фонди.

Крім того, зазначені види фінансових ресурсів закладів охорони здоров'я можна згрупувати за такими ознаками:

• за формою власності: державні і недержавні кошти;

• за джерелами формування: внутрішні і зовнішні кошти;

• за способом формування: кошти загального фонду державного та місцевих бюджетів; власні надходження (кошти від надання платних послуг, благодійні внески, гранти, кошти, що надходять для виконання певних доручень);

• за формою організації: кошти, що мають фондовий і нефондовий характер організації;

• залежно від характеру діяльності: кошти від надання медичних послуг та кошти від надання послуг немедичного характеру.

Рис. 1. Джерела фінансування сфери охорони здоров'я

Таким чином, сьогодні основними складовими фінансового забезпечення системи охорони здоров'я України є: механізми формування сукупного бюджету; розподіл та використання фінансових ресурсів.

Для порівняння: більшість країн світу, фінансуючи систему охорони здоров'я, поєднують такі основні джерела, як загальні податкові надходження (податок із заробітної плати), внески соціального страхування, премії приватного страхування, пряма оплата медичних послуг споживачем, а також так зване громадське фінансування (кошти територіальної громади), спрямоване на забезпечення справедливого та рівного доступу всіх громадян до послуг з охорони здоров'я та їх захисту від надмірних фінансових втрат через хворобу.

Фінансове забезпечення охорони здоров’я в розвинених країнах здійснюється з різних джерел: державного бюджету, коштів підприємств і внесків приватних осіб. Виходячи з цього, виділяють три базові моделі фінансування охорони здоров’я [5,113 c.]

Перша модель – державна, заснована на бевериджевській концепції, яка фінансується переважно (до 90%) з бюджетних джерел (за рахунок оподаткування). Оплату медичних послуг проводять з основних прибутків держави. За такою моделлю фінансуються, наприклад, системи охорони здоров’я Великобританії, Канади, Ірландії.

Наступна модель – бюджетно-страхова (бісмарковська концепція), яка фінансується за рахунок цільових внесків підприємців, громадян і субсидій держави (системи соціального страхування). Медичні послуги оплачуються за рахунок внесків у фонд охорони здоров’я. Найпростішим є внесок, який вноситься наймачем і працівником. Внески залежать від платоспроможності, а доступ до послуг залежить від потреби. Медичний фонд (або фонди), як правило, незалежний від держави, але діє в рамках законодавства. При соціальному страхуванні гарантується право на точно обумовлені види послуг і встановлюються такі частки внесків і на такому рівні, які дають гарантію використання цього права. Фінансування з позабюджетних фондів медичного страхування переважає в Німеччині (78%), Італії (87%), Франції (71%), Швеції (91%), тощо.

І третя модель – приватнопідприємницька, яка фінансується за рахунок реалізації платних медичних послуг, а також за рахунок коштів добровільного медичного страхування. Населення, що страхується, виплачує страхувальнику премію, сума якої визначається очікуваною середньою вартістю надаваних послуг, причому схильні до більшого ризику платять більше. Пряма оплата послуг не відноситься до страхування. Пацієнти сплачують медичні послуги відповідно до тарифів. Така система діє в США, Південній Кореї, Нідерландах.

Всесвітня організація охорони здоров'я рекомендує формувати бюджет галузі охорони здоров'я за такою структурою: з державного бюджету близько 60% коштів; з коштів медичного страхування, що виділяються роботодавцями - 30%, з особистих коштів громадян - 10% (рис. 2).

Рис. 2. Структура формування бюджету системи охорони здоров'я за рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я

Здоров’я населення України знаходиться на критично низькому рівні., показники смертності населення України у 2-4 рази перевищують аналогічні показники країн Європейського Союзу, Україна має найвищий в Європі рівень депопуляції населення – всіці негативні явища супроводжуються занепадом системи охорони здоров’я України.

Стан здоров’я населення України має пряму залежність від рівня фінансування системи охорони здоров’я, але за останні 15 років, цей рівень не підіймався вище 3,4 % від ВВП, при мінімальній потребі у 5%. В той же час в країнах європейського регіону цей показник перевищує 10%. В Україні ж сукупний бюджет системи охорони здоров'я формується таким чином: 75 % - державний бюджет, 8 % - позабюджетні надходження, 2% - лікарняні каси, 15 % - приватна медицина (рис. 3). Державним бюджетом України на 2010 рік передбачено фінансування у сумі 7 031 997,3 тис. грн., у тому числі по загальному фонду — 5 384 245,8 тис. грн., по спеціальному фонду — 1 647 751,5 тис. грн. (рис. 3).

На сучасному етапі бюджетне фінансування передбачає надання в безповоротному порядку грошового забезпечення, виділення (асигнування) коштів із державного (місцевого) бюджету на витрати, пов'язані з виконанням державних замовлень, державних програм, утримання державних установ.

Рис. 3. Структура формування бюджету системи охорони здоров'я в Україні