Тема 1. Світовий ринок як механізм реалізації світогосподарських зв’язків

План

1. Загальне поняття ринку та його різновиди.

2. Світове господарство і міжнародний ринок.

3. Становлення світового ринку та його характерні риси.

4. Структура світового товарного ринку.

5. Міжнародна торгівля – центральна ланка світогосподарських зв’язків.

6. Теоретичні основи міжнародної торгівлі товарами і послугами.

7. Основні етапи розвитку міжнародної торгівлі та їх характеристика.

Ключові терміни і поняття: ринок, внутрішній ринок, національний ринок, світовий ринок, світове господарство, структура світового ринку, кон’юнктура ринку, кон’юнктурно-формувальний чинник, попит, пропозиція, умови формування кон’юнктури, міжнародна торгівля, зовнішня торгівля, концепції міжнародної торгівлі, етапи розвитку міжнародної торгівлі, специфічні риси міжнародної торгівлі.

1. Загальне поняття ринку та його різновиди

Перехід від натурального господарства до товарного пов’язаний з формуванням таких основних передумов, як економічна відокремленість або автономність товаровиробників, тобто можливість чи свобода для кожного економічного суб’єкта забезпечити свої приватні інтереси, а також розподіл праці між товаровиробниками.

Історична практика показала, що забезпеченню першої умови в найбільшій мірі адекватний правовий режим приватної власності. Економічна відокремленість означає, що виробник сам вирішує, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти і що існують свобода конкурентної поведінки, свобода вибору характеру та форм господарювання в інтересах конкретного товаровиробника.

Друга умова пов’язана з розвитком і поглибленням суспільного поділу праці, в тому числі відносин спеціалізації та кооперації виробництва.

На певному етапі розвитку натурального господарства стало зрозумілим, що будь-яка багаточисельна спільнота людей не зможе прожити за рахунок повного самозабезпечення при зростаючих потребах, тому різні групи виробників починають спеціалізуватися на випуску одного будь-якого продукту, пропонуючи його в обмін на всі інші, необхідні йому для життя. Поступово така практика поширюється і призводить до краху натурального господарства та утворення товарного виробництва. Ринок з властивою йому конкуренцією стає головним елементом цього механізму, створює основу товарного господарства.

Для того, аби дати визначення світовому ринку як середовищу підприємництва, яке поширюється за межі держави, необхідно виходити із загального тлумачення ринку як такого.

Ринок – поняття багатомірне, тому доволі складно охарактеризувати його однозначно. У вузькому розумінні ринок можна розглядати як будь-яке місце торгівлі (обміну) товарами і послугами. У більш узагальненому розумінні, ринок – це вся сукупність процесів торгівлі, актів купівлі-продажу незалежно від того, де вони відбуваються. Тобто в даному випадку ринок розуміється як торгівля у широкому розумінні слова, як процес поєднання продавця з покупцем і характеризується багатьма ознаками, зокрема такими, як вид товарів, що продаються, обсяг продажу та закупівель (місткість ринку), спосіб торгівлі, рівень цін.

Ринок – невід’ємна частина суспільного господарського відтворення – тісно взаємодіє з усіма його елементами: виробництвом, споживанням, розподілом.

Серед визначень ринку найтиповішими є такі, що відображають функціональне, інституційне, а також вузьке маркетологічне його розуміння.

У першому випадку ринок розглядається як система управління співвідношенням пропозиції продавців та попиту покупців, тобто як своєрідний механізм, який засобами конкуренції регулює відносини між людьми – економічними агентами.

У другому випадку йдеться як про безпосередніх учасників ринкових операцій, які продають та купують товари, так і про відносини між ними, а також про регулюючі інститути – державу, її закони, виконавчі та законодавчі, судово-арбітражні органи та неурядові некомерційні структури (наприклад, торговельно-промислові палати, товариства сприяння торгівлі тощо). Тобто мова йде про комплексне розуміння ринку, яке охоплює як його безпосередніх суб’єктів, тих, хто встановлює та контролює дотримання “правил гри”, так і логіку поведінки тих та інших.

У третьому випадку ринок визначається як сукупність наявних та потенційних покупців товарів.

Вищеназвані визначення ринку неповні та однобічні, оскільки ринок – це економічні відносини, що будуються на основі ринкових законів та принципів. Це система, котра об’єднує різних суб’єктів (покупців та продавців, більш опосередковано – виробників і споживачів товарів та послуг) на певних принципах (передусім згідно з відповідними умовами ціноутворення та правилами поведінки) і з урахуванням дії окремих інститутів (законодавства, матеріальних об’єктів і ін.).

Ринок символізує перехрестя багатьох доріг, на яких по один бік, від продавця до покупця, рухаються ресурси, продукція, товари, послуги, а на іншому боці – спрямовуються грошові потоки від покупців до продавців у вигляді плати за придбані товари.

Тобто це сфера товарно-грошового обміну та розвитку торговельних відносин між продавцем і покупцем.

Ринки можуть класифікуватися за різними ознаками. Загальновизнана класифікація наведена у табл. 1.1 [12, c. 33–34]. В основу класифікації ринків покладені наступні ознаки.

Таблиця 1.1