НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки

Домашнє завдання

з дисципліни «Економіка підприємства»

Варіант 23

Виконала: студентка 305 групи ФМЛ

Бадьор Ю.В.

Перевірила: Каліна І.І.

Київ 2010

ПЛАН

ПЛАН 2

1. Визначення методів прогнозування, які застосовуються у стратегічному аналізі. 3

1.1. Головна мета, функції та варіанти прогнозування в системі стратегічного аналізу. 3

1.2. Характеристика основних методів прогнозування, що використовуються в стратегічному аналізі. 5

1.3. Розробки сценаріїв розвитку подій як найбільш поширений метод стратегічного аналізу. 8

2. Аналіз головних переваг стратегічного планування. 13

2.1. Проблеми й особливості застосування стратегічного планування у вітчизняному бізнесі. 13

2.2. Розвиток потенціалів стратегічного успіху – стратегічних переваг як показник ефективної діяльності підприємства. 17

3. Характеристика етапів, з яких складається бюджетування. 20

3.1.Схема процесу бюджетування на підприємстві у загальному вигляді. 20

3.2. Конкретніші аспекти постановки бюджетування на підприємстві. 26

Список використаної літератури 30

1. Редченко К.І. Стратегічний аналіз у бізнесі: навч. посібник. – К., 2003. - 546с. 31

2. Планування та прогнозування в умовах ринку: навч. посібник. В.Г. Воронкова, 2006. - 438с. 31

3. Василенко В.О. Стратегічне управління підприємством: навч. посібник для студентів вищих навч. закладів/2009. - 399с. 31

4. Міщенко А.П. Стратегічне управління: навч. посібник. – Київ: центр навч. л-ри, 2004. – 366с. 31

5. Економіка підприємства: навч. посіб. / За ред. А.В. Шегди. – К.: Знання, 2005. – 431с. 31

6. Семернікова І.О. Економіка підприємства: навч. посібник, 2009. – 478с. 31

7. Мацибора В.І. Економіка підприємства: навч. посібник, 2008. – 312с. 31

1. Визначення методів прогнозування, які застосовуються у стратегічному аналізі.

1.1. Головна мета, функції та варіанти прогнозування в системі стратегічного аналізу.

Прогноз (від гр. prognosis — передбачення) — це спроба визначити стан якогось явища чи процесу в майбутньому. Процес складання (розробки) прогнозу називають прогнозуванням. Прогнозування розвитку (стану) підприємства або організації — це наукове обґрунтування можливих кількісних та якісних змін його (її) стану (рівня розвитку в цілому, окремих напрямків діяльності) в майбутньому, а також альтернативних способів і строків досягнення очікуваного стану [ 5, c. 59].

Найважливішими функціями прогнозування в системі стратегічного планування є: визначення можливих цілей і напрямків розвитку об’єкта прогнозування; оцінка соціальних, економічних, наукових, технічних та екологічних наслідків реалізації кожного з можливих варіантів розвитку об’єктів прогнозу; визначення змісту заходів щодо забезпечення реалізації можливостей та послаблення загроз кожного з можливих варіантів розвитку прогнозованих подій; оцінка необхідних витрат і ресурсів для впровадження розроблених заходів і наслідків щодо обмежень у системі «час — гроші».

У стратегічному плануванні прогнози використовуються в різних варіантах:

побудова системи прогнозів для різних співвідношень «продукт — ринок»;

оцінка впливу різних факторів на розвиток ситуації, в тому числі по окремих ринках (наприклад, вплив нових технологій виробництва, зміни в потребах окремих груп споживачів тощо);

виявлення ймовірності «точок зростання» у макро- та мегасистемах і вплив на них окремих факторів (наприклад, зростання попиту на певний вид товару внаслідок зростання доходів споживачів);

зміни у співвідношеннях «можливості — загрози» (наприклад, нереалізована можливість може стати загрозою, якщо її використає у повному обсязі конкурент);

розробка цілей та альтернативних стратегій їхнього досягнення.

Однак деякі підприємства для прийняття рішень про майбутнє організації або зовсім не застосовують прогнози, або застосовують їх незначною мірою. Як правило, такі фірми функціонують недовго, тому що навіть ті зміни у середовищі, які можна передбачити, стають несподіванкою: підприємство не-готове для повної реалізації можливостей, що надаються зовнішнім середовищем, або терпить крах під впливом будь-якої, навіть незначної загрози.

Досвід процвітаючих підприємств свідчить про обмеженість екстрапо-ляційних та інтуїтивних прогнозів. Тенденції, виявлені на основі аналізу інформації про події, що відбулися в недалекому минулому, можуть бути ненадійними індикаторами майбутніх тенденцій.