1. Постмодерн -період європейської історії. 1960-1970. Риси модерну, якы критикував п. - андроцентризм, тоталітаризм, європо центризм, нег. наступ на природу. Дельоз, Ліотар, Деріда, Еко, Рорті. Ознаки: занепокоєння глобальними негативними наслідкаи, світоглядне розчаруванняіронічне ставлення до європоцентризму девальвація ідеології фундаменталізму.
Постмодернизм – загально кулю явища доби постмодерну; широка кулю течия, що охопила науку, етику, мистецтво. Панвіц «Криза Європейської культури» 1917, Ліотар «Потмодерний стан. Доповідь про знання» 1973
Класична доба - Н. час чи модерн – до 20ст. З 20ст. – некласична парадигма.
Постмодернізм запропонував( др.. пол. 20 ст.) постнеокласичну парадигму.
Плюралізм, динамічна сійкість.
Гетерогенність – різнорідність кул. традицій
Поліонтичність – різні реальності
Риси постмодернізму:1. ідеологія постійного оновлення, новаційність, зміна, трансформація. Динамічна стійкість можлива лише через рух.
2. плюралізм
3. самоцінність і рівнозначність елементів соціокультурного простору
4.поєднання гетерогенних культурних традицій
5. синтез висого і вульгарного, елітарного і масового.
6. перехід від антропоцентризму до універсального гуманізму.
Ліотар – найбільш яскр. рисою – еклектичність.
+ Делез і Гватарі вводять поняття різома – все пов’язане з усім, хаосмос – острівець організованості, що з’являється між хаосом і космосом.
Хаосмос - поняття постмодерністської філософії, що фіксує особливий стан середовища, не ідентифікуються однозначно ні в системі відліку опозиції хаос – космос.
Різома. Наочним чином для неї виступає заплутана коренева система рослини. Згідно Делезу і Гваттарі, у різоми не можна виділити ні початку, ні кінця, ні центру, ні центруючого принципу («генетичної осі»), ні єдиного коду. Вони називають такі основні властивості різоми: (1) зв'язок, (2) гетерогенність, (3) множинність, (4) незначущий розрив, (5) картографія, (6) декалькоманія.
Різом (фр. rhizome - кореневище) - поняття філософії постмодерну, що фіксує принципово нелінійний спосіб організації цілісності (тексту), який залишає відкритою можливість як для внутрішньої іманентної рухливості, так і для інтерпретаційного плюралізму.
? Ф.Фукуяма. «Великий розрив». Порівнюючи дані по розвинених країнах Заходу, у «Великому розриві» він підкреслив, що з середини 1960-х в розвинених країнах різко посилилися негативні явища, викликані дезорганізацією сімейних відносин, зростанням злочинності і падінням довіри між людьми. Відбувається різке підвищення рівня злочинів всіх видів, ростуть бродяжництво, пияцтво і т.п. Що стосується інституту сім'ї, то й тут спостерігається різке падіння народжуваності, постійно зростає рівень розлучень, а так же відсоток дітей, народжених поза шлюбом. Найголовніше, на думку Фукуями - зростання недовіри між людьми, одночасний занепад довіри до суспільних інститутів і один до одного. Все це і є, як назвав його Фукуяма, Великий Розрив - зростання втрати орієнтації в житті, такої собі «проміжність», коли старі норми деформовані або зруйновані, а нових ще немає.
Слотердайк “Критика цинічного розуму”: РИСИ суч. культури - байдужість, іронія, недовіра. Універсальний і дифузний цинізм. В загальному уявленні цинізм є не щось дифузійне, розсіяне, а щось таке, що впадає в очі, яскраве і видатне, він не універсально поширений, а займає позицію осторонь і у вищій ступеня індивідуальний
2. Тофлер – низку проблем: недовговічність (одноразова культура). Вживає термін “модульна людина”. Відносини обмеженої участі, пришвидчений темп життя. «Пришвидчення Моцарта».
Швидкоплинність, новизна, багатоманітність. Вибухове розширення свободи.
Футурошок – страждання фізичне і психологічне, яке виникає через перенавантаження, яке відчувають адаптивні системи людського сприйняття.
СЛІД ЗНАЙТИ зони особистої стабільності – сімя, релігія, тощо
Футурошок (футуршок) - шок майбутнього, психологічна реакція людини або суспільства на стрімкі і радикальні зміни в його оточенні, викликані прискоренням темпів технологічного і соціального прогресу. Термін введений соціологом і футурологи Елвін Тоффлер в однойменному працю, що вийшов в 1970 році. Але описане Тоффлером явище, можливо, слід було б назвати шоком сьогодення, оскільки шок викликаний зіткненням людини із змінами, вже відбулися в навколишньому середовищі. Шок цього викличе невідповідність між реальністю і картиною реальності у свідомості (людина не встиг адаптуватися). Подібне невідповідність породжується змінами, особливо, швидкими, дедалі більшим тиском подій, потоком знань, науки, техніки, різного роду інформації До кінця 20-го століття у зв'язку з розвитком футурології і трансгуманізму стало виникати цілісне бачення майбутнього тягнеться настільки далеко вперед, як ніколи раніше. Перед суспільством і людиною постало завдання адаптуватися не тільки до змін, але і до очікуваних. Тобто необхідна швидкість адаптації стала ще вище, ніж за часів Тоффлера. Суспільство в цілому знає про свої перспективи, але деякі люди більше дізналися про перспективи технологічного розвитку, ніж інші. Зіткнення (наприклад, в ЗМІ) з більш просунутою технологією, що вже знайомі людині, викликає шок майбутнього.У роботі «Футурошок» Тоффлер стверджує, що прискорення соціальних і технологічних змін створює багато всезростаючих труднощів, що викликають шок як у окремого індивіда, так і суспільства в цілому. В подібних соціокультурних умовах основним принципом у всіх сферах суспільного життя стає плюралізм. Відомий американський футуролог О. Тоффлер (нар. 1928 р.) у книзі "Футурошок" (1970 р.) зазначає: те, що відбувається нині, - не просто промислова революція, а другий водорозділ, який за значенням не менш важливий, аніж перший великий розрив історичної спадкоємності – перехід від варварства до цивілізації.
3. Консьюмеризм – за розширення прав споживачів. – вузьке. «Біль про права споживачіи» Кеннеді 1962р.
К- пере споживання – ш.
Золемберт «Буржуа. Етюди розвитку сучасної людини». люди накопичують гроші на майбутнє. господарювати значить накопичувати. Гроші – накопичувальний сенс. «Я споживаю, отже існую.»
Оніоманія. Людина стає залежною від товарів. Товари втрачають власну значимість. Не для утилітарної потреби, а для престижу. Це непереборне бажання що-небудь купувати, не звертаючи уваги на необхідність і наслідки. Покупки стають і відпочинком, і розвагою, і самостійним змістом. У просторіччі цю манію часто називають шопінголізм або шопоголізм.
Симптоми оніоманіі
- Похід у магазин без чіткого бажання знайти щось конкретне; - Огляд більшості виставленого на продаж товару; - Захоплення модними журналами; - Бажання купити продукт без об'єктивної причини; - Постійне обговорення купленого товару.
Сусп. спож. – сукупність соц відносин, організованих на основі принципу індив. споживання. Х – масове спож. матеріальних благ. Поняття С.С. введене Фромом.
Характерні риси С.С.: вихід за межі боротьби за фізичне інсування, шопінг – спосіб проведення дозвілля, револ. у сфері комунікацій, Система кредитування, зміни в структурі вартості товарів і послуг, комерціалізація.
Споживацтво перетворилось у хворобу – ГРАФ І НЕЙЛОР “Споживацтво – хвороба, що загрожує світу”
Бодріар – МЗК (мінімальна загальна культура) – кул. бульйон. Сакралізація речі. Життя в час речі. homo economicus чи consumes.
Риси споживання, консьюмеризму:
1.споживацтво
2. свож. ментальність
3. спож. ідеологія
4.міф про свободу і суверенність споживача.
5. міф про щастя.
Деформація ідентифікації себе.
Модель атлетизму агоністична. Модель жіноча – фринеїзму. Є похідна, залежна, на другому плані.
Стверджує: наслідком панування К. є колективна втома.
Гі Дебор – настав кінець історії, ми-ва, к-ри. Суспільство спектаклю: панування економіки, товарний фетишизм, роз’єднаність, ізоляція, байдужість. Життя – нагромадження спектаклів.
Сутність сучасного стану речей Гі Дебор визначає як втрату безпосередньої суб'єктності: "все, що раніше переживалося безпосередньо, віднині витіснено у виставу". Термін "спектакль" означає "самостійний рух неживого" або "суспільні відносини, опосередковані образами". Важливу роль у становленні суспільства спектаклю зіграли засоби масової інформації - "це нововведення обернулося справжнім Троянським конем", пише Гі Дебор. Панує індустрія економіки, ізольованість, роз’єднаність.
ІП2 – домінування матер. цінностей, відчуження людини. Поганий спосіб життя, коли людина накопичує, щрб не вдосконалити себе, а задовольнити бажання. Потрібно гроші складати на здоров. морального.
4. Лібералізм – Л. вільна розпоряджатись собою і своєю власністю, верховенство права, приватна власність, чесність підприємництва.
Основні принципи:
ідея рівності
широкі громадянські права і індивід. свободи, свобода віросповідання, релігійна терпимість
чесні вибори, прозорість держ. влади.
вільна ринкова економіка, економ. добробуд.
І. Берлін - осн. принципи: права Л є абсолютними, є межі, в яких Л недоторкані.
лібералізм утвердж. у відкритих суспільствах.
Складові лібералізму: Політичний Л. – демократія, верховенство закону, захист приватної власності.Соці. – на пит соц. захисту. (економ. і соц. свобода.), виход. з ідеї рівних можливостей.Культурний Л. – за свободу без обмежень. Великої популярності – набуває соц. лібералізм, особл. пит. соц. захисту. Найбільш ґрунтовно реалізується в державах Скандинавії.люди мають мати доступ до соціальних потреб, вони розширюють державний сектор – Адлер, Дьюї.
Культурний Л. акцентує на правах особистості (особиста, релігійна свобода, невтручання в особисте життя).
Голандія – найвищий рівень Л.
В основі класичного - економічного - лібералізму лежить ряд дослідників, просвітників:
Міль «Про свободу» - не нашкодь; різні люди мають різні устремління.
Негативна свобода - як свобода невтручання. Свобода має бути обмежена. Держава має відігравати роль «нічного сторожа», або регулювальника руху.
Палмер: Л. стоїть на 3 ніжках:
- ідея прав індивідиума,
- ідея прав спонтанного х-ру (порядок створюють люди а не держава)
- влада обмежена конституцією.
соц інститути є дуже важливі.
Ролсс « Т. справедливості»: теорія справедливості: - принцип рівності-всі люди рівні у своїх правах, - принцип розподільності- соціальна і економічна несправедливість є нормальим явищем.Проте люди повинні мати доступ до посад і можливостей, а те що не всі підіймаються високо-це правильно
Ролз порушує принципові питання щодо розуміння прав, утвердження справедливості і справедливого розподілу. Ролз бажав пояснити принципи справедливості в притаманні сучасній ліберальній демократії з принципу суспільного договору. В своїй “Теорії справедливості” Ролз намагається показати, що існують певні принципи справедливості які б могла обрати кожна розумна людина. Методологічно Ролз здійснює свого роду мислимий експеримент. Якщо б ви не знали своєї національності, свій освітній, соціальний і політичного статус, свою стать, клас, до яких можливо належите, то яку форму суспільства ви б обрали? Згідно Ролзу, ми можемо очікувати, що розумна людина, яка знаходиться у “вихідному положенні” і, відповідно, не усвідомлює свою природну обдарованість, і власні ресурси, обов’язково зробить вибір на користь ліберальних політичних прав. Ніхто при таких умовах не обрав би суспільство без політичної свободи. Крім того, Ролз говорить, що розумна людина у “вихідному положенні” обрала б суспільство, де матеріально уражені індивіди ніколи не були б віддані в жертву за ради переваг людей, що живуть в кращих матеріальних умовах.
І. Берлін підсумовує весь доробок лібералізму:
1. негативна свобода (С. як не втручання. Свобода щуки – смерть карася)
2. позитивна свобода. (С. як самоволодіння, необмеження)
свобода як категорія повинна доповнюватись різними ціннстями. Ми не можемо мати все – головна істина. На все потрібно накладати обмеження.
Ерроу – ліберальний парадокс – неможливо побудувати ідеальне суспільство, де не будуть обмежуватися свободи
5. Теорія комунітаризму- соц. теорія к-ри, ідеологія і соц.-пол. рух, які основою ідеал. суспільства – спільноту, громади, як осередки моралі. Щоб досягти позит. результату, можна обмежити права індивіда.Гамстон, Селдер, Тейлор, Екціоні.
Основні ідеї К.
першоцінність спільноти.
формув. комунікативн. спільноти.
вих. з ідеї соц. обумовленості особистості.
соціальна природа цінностей.
комунітарна система влади.
Між благом і правом, К обирає благо.
Селдер у твердж. пріоритет блага спільноти.
К апелюють до Гегеля, Л – до Канта.
Критика проти ліберального розуміння цінностей. К розгл. соціум як джерело.
Етціоні. «Нове золоте правило». Ств. трисекторну модель су-ва. (держава, ринок, спільноти). Важливо знайти норми балансу.
К. ідеали за Еукціоні – «суспільство, де немає асиметрії між існуючими індивід. правами і скороченої соціальною відповідальністю (принцип "спільних цінностей та обопільної відповідальності"). Ефективна реалізація прав неможлива поза спільнот.
Ідеї:
- Л. народжуються і живуть у спільнотах.
- спільноти живуть завдяки виробл. у них моральних цінностей.
- спільнота повинна культивувати мораль.
Сім’я – осередок де формується моральний світ.
вибуд. систему з 4 цінностей: любов, мудрість, справедливість, самореалізація.
Говорить про комунітарну систему влади. Питання організації публічного простору.
6. Мультикультуралізм – пов. з ідеєю К-ної різноманітності. Осн. ідея – досягнення гармонії.
На розвиток і збер. в державі культурного багатства.
М. почали вживати у 1957 р. в Швейцарії, в науковий вжиток – 1971 в Канаді. (акт про М.) – концепцыя лавильного котла – злиття всых култур. Австралыя 1971-73 – “Австралія для білихл”
Осн. Ідеї : компроміс між правами меншин і дотримання існуючих цінностей, і. Толерантності, і. Свободи, рівності, режим відсутності страху і фаворитизму.
Різновиди М. – жорсткий (сусп. здійснює заходя для максим. збереження їхньої особистісності, зміцнення, заоохочення. Кимлічки відстоюють «жорсткий» варіант мультикультуралізму, стверджуючи, що в мультикультурне держава повинна забезпечувати культурним меншин особливий захист.
На його думку, ліберальна держава має робити активні кроки для забезпечення таким групам необхідних засобів, що дозволяють підтримувати їх спосіб життя - надання правових і політичних гарантій проти дискримінації та будь-яких несприятливих умов. Кимлічки вважає політику «м'якого» лібералізму синонімом «доброзичливого байдужості»), мякий (допускає прийняття в країну предст. різних культур, але асимільовані )
Баррі піддає концепцію мультикультуралізму різкій критиці, вважаючи, що ліберальна держава не може проявляти толерантність щодо неліберальних елементів. Це означає, що держава повинна, серед іншого, взяти на себе відповідальність за освіту дітей, щоб культурні чи релігійні спільноти не впровадили в уми підростаючого покоління помилкові ідеї. Воно має також гарантувати дотримання прав жінок у сімейних відносинах і не допускати, щоб культурні меншини дискримінували тих, хто залишає подібні групи.
7. Гендер – соціальна стать, що визначає поведінку в сус., соц.-детерміновані ролі, сфери діяльностф чол.. і жінки, що залежать від соціальної організації суспільства, а не від біологічних відмінностей. Мані ввів поняття гендер.
Стать – тілесні, органічні, психофізіологічні ознаки.
Гендер –соціальні, культурні, історичні особливості буття.
Мід “Секс і темперамент у трьох вимірах сус.” – проблема гендеру як соціокульт.
Питання генд. рівності: рівність перед законом, р. можливостей, р. результатів.
Дискримінація чол.. прав – права з безпечного виробництва, репродуктивні права.
ФЕМІНІЗМ – найковий напрям і суспільний рух, метою якого є рівноправність ч. і ж. Фемінізм обстоює захист прав жіки і встановлю нового порядку.
3 хвилі – 18 –сер. 20ст., 60-80рр 20ст, 90 р 20 ст.
1 хвиля: Америка – Сміт Адамс, В-Британія – Волстон-Крафт “Захист прав жінок”(громадянські права), Франція – Олімпя де Гуж “Декларація прав жінки та громадянки”
8. Дана праця стає поштовхом 2-ї хвилі. С. де Бовуар “друга стать” - в жынцы закладені ті ж потенціали, що в чол.. жінкою стають, а не народжуються.
Фріда “Загадка жіночності” – міф про щасливу домогосподарку
Мілет “Сексуальна політика”
Фарейстоун “Діалектика статі” – патріархат – контроль ч. над репродуктивними можливостями ж. Проте, є еонтроль ж. над своєю фертетивністю – плідність.
9. Особливоті – багатоманітність, філософічність, інтелектуалізованість. Радикальний, лезбійський, сеператиський, чорний, християнський, культурний, екологічний, постколоніальний, метафізичний.
1984 – в Станіславі товариство феміністів – Доброградієво.
Журнали – Очима жінки, Жінка для жінки, Жіночий консольсиум.
Укр.. ф. – консервативний та організовано-розрізнений.
Проблеми – екон. та юрид. Права, репродуктивна сфера, протидія гнобленню. Критика фемінізму пов’язана з і деями - фемінізіоцентризм, чол.. дискримінація, руйнування сімї.
Андрогінізм – це категорія філософії статі, яка розкриває глибинну гармонію чол.. і жін..
10. Представники: Масуда, О.Белл, Лаєн, О.Тоффлер Стверджували: провыдна роль інтелектуальної, а не механічної техніки; визначальним чинником сусп.. життя є наукове знання.
Тофлер: «інформаційне с-ство- це благо, розширені можливості»
Масуда: «Інф. суспільство відтворює новий тип людини»
Лаєн: «Інформація веде до маніпуляції, інф технології проходять у політику (у політ. площині негат. фактор)»
Шенон: «універсальна модель зв’язку в основі сучасної комунікації»
Джерело-передавач-канал передачі - адресат – дж. перешкод (лінійна модель). Модель переглядалася з тим, щоб задовольнити потреби інших областей дослідження, пов'язаних з іншими видами комунікації.
Шеннон ввів ще поняття шуму (в подальшому це стали пов'язувати з поняттям ентропії і, навпаки, негентропії) і надмірності. Ентропія (шум) в теорії комунікації пов'язана з тими зовнішніми факторами, які спотворюють повідомлення, порушують його цілісність і можливість сприйняття приймачем. Негентропії (негативна ентропія) пов'язана з тими випадками, коли неповне або спотворене повідомлення все ж отримано приймачем завдяки його здатності розпізнати повідомлення, незважаючи на спотворення і відсутню інформацію. Поняття ж надмірності, повторення елементів повідомлення для запобігання комунікативної невдачі, тобто, засоби проти ентропії. Вважається, що всі мови приблизно наполовину надлишкові: можна залити ляпками половину слів тексту або стерти половину слів у радіовиступі, але при цьому все ж збережеться можливість зрозуміти їх.
Інф.культура- феномен, що х-зуєтья дух. розвитком в контексті комульованої, обробленої, трансльованої в межах культ інформац.
Комуляція-накопичення(((Обробка-зміна-трансформ.)))Трансляція-передача
Інформація має онтологічний(буття) статус
Основна увага на медіа, що творить псевдореальність- дослідники перефразують
Бодріяр- аналізує старі медіа. Вони – лицемірні. створення симулякрів, викрив негативний вплив ЗМІ (лицемірність, висвітлення трагедій)
«2 медіум-це посилання», а «Послання ідуть на рівні знака»
(((Історія-події-видовище-реклама))) Інформація-це товар
Функція медіа- заміна інф світу гомогенним посланням
Слотердайк: «Мас-медіа -реорганізован. світ, «моральний вітамін», голод за поганими новинами»
Формується тип людини. Катастрофа- фон життя і людина сприймає все як скандал
«Репортажі поряд з трагедіями» поряд із замітками про відпочинок із шампанським»
Людина має залежність від новин:Дезінтеграція, «самотні натовпи», самотність
Дмитро Іванов: «Швидкість поширення комп’ютерів надзвичайна»:
Інформація править світом, Комунікація, Трансляція
Головним феноменом є інтернет, головна ідея- пошук нового штучного інтелекту
Не хто знає, а хто передача – сила людина. Ств. зорових і звукових ефектів є основою.
11. Віртуальна реальність- це специфічне середовище, особливий просторово-часовий континіум створений завдяки комп. графіки, звукових ефектів, що повністю реалізовані у психіці суб’єкта і активно діє в ньому
Дюль:«колись комп’ютери були ЕОМ, тепер- віддзеркалення реальності»
Сутність людини у віртуальній штучній реальності, В. світ на рівні дизайну та проектування
Крюгер : вводить термін «Штучна реальність»- кін 60-их років 20 ст. Станіслав Леон «Сума технологій» 1964р.
Кібер-панк 70-80 рр.
1989 Джерон Ланьєр- ввів термін віртуальна реальність
Поява віртуальних романів_(Гіпсон: «_неоромансер»)У філософії вірт реал абстрагується
У філ.. в.р. розглядається в контексті модельованих об’єктів віртуальний об’єкт існує реально, а не субстанційно не потенційно, а актуально.
Хоружний: «віртуальність- це недовиникаюча подія, недоношене буття»
Іванов звертається до Томи Аквінського (категор реальності). Віртуально згортає вегетативну-рослини, сенситивну-тварини душі.
Кузанський «про розуміння Бога», «Про причини всіх причин» «Дерево виникає із зерна, отже у зерні дерево віртуальне»
Посткласична теорія: «Кожний рівень віртуальності створює наступний»
Античне мислення-визначає існування однієї реальності. Політичне- не межова, множинність світів, існування багатьох реальностей.
Бодріяр: симулякр –гіперреальність. Панування симулякрів –панування псевдо речей.
Симулякри: видимі, правдиві, близькі, доступні.
Постер: «ВР створює простір для існування нормальної реальності». Формулює нову культурну іцднтичність.
Хемет. Існує невідповідність між можливостями людини та можливостями ВР. Віртуальна психологія вивчає незвичні стани, які відбуваються в в’язку з зануренням у ВР.
Ізмагуров, Росохін - втягування людиниу віртуальний світ. звикання- віртуальна залежність- віртуаман(включений у в.р.)
12. Глобалізація – обєктивний процес, що носить проблемний характер, передбачає систему економічної, політичної, культурної глобалізацій - цей термін був впроваджений Роберсоном.
Г. ПЕРЕДБАЧАЄ:
Міграція людських, виробничих ароцесів.
Стандартизація законодавства
Зближення і здиття культур
Негативи глобалізації
Навязаність
Кардинальні зміни у функціональності держави
Зміни у діяльності інститутів
Однопартійність політики (не впевнена щодо першого слова(
Позитиви:
Обєднання людства
Земля – єдиний дім
Зближення комунікацією
Глобалізація у політиці –
Призводить до скорочення суверенності держав; ролі національних держав; більший вплив міжнародних організацій, впливовість транснаціональних компаній.
Свобода міграції
Регіоналізація – посилення впливу одного регіону на інші частини (ЄС)
Глобалізація в економіці:
Вільна торгівля, простота переміщення галузей промисловості, вільний капітал.
Відкритівсть підприємств; роль реклами, стирання національної належності товарів; прірва між багатими і бідними державами; зменшення ролі нац. валюти.
Причини глобалізації: Політичні; соціальні, економічні, технологічні, культурні.
Політичні присини:
Крах проекту модерну (просвітництва) – своюода, справедливіть, братерство. Асиметричний світ: Держави, які володіють всім і сировинні придатки.
Розвал СРСР і перехід до капіталізму.
Економічні причини:
Світова економіка
Міжнародні організації і інституції
Виникнення могутніх транскультурних корпорацій (Є 40 тис. – гол. 300 ком. Володіють ¼ всього ринку; 40% промислового виробництва і 50% зовнішньої світової торгівлі).
Валлерстайн: «Ні патріотизм, ні космополітизм». США: - пануюча країна світу з 1945 року.
Америка найбільша країні
Захисниця універсальних цінностей свободи особистості
Найсильніша країна
Бжезінський: “ Велика шахівниця”
США – єдина глобальна держава
Масова американська культура – дуже притягаюча.
Америка – культурний імперіалізм
Євразія – геополітичне значення (шахівниця)
США – як політичний арбітер
13. Глобалізаційні процеси у культурі:
Позитивні: зближення культур; спілкування; популяризація деяких нацкультурних традицій; транскультурність.
Негативні: уніфікація; нівеляція різних проявів культурної традиції; втрата національно-культурних цінностей (нац. – інтернац.); диктат ринку, прибутку і комерціалізація. Зх. пріотитет – навязування як досконаліше, краще.
Бенхабі, Кастельс, Інгіград, Бороноєва
Глобалізацій ні процеси виділяють певні культури та наділяють їх пріоритетами
Транскультурність- динамічна різноманітність, що пов’язана із культурною політикою, в якій не відбувається синтез і злиття, існує культурна взаємодія, а не злиття
Креолізація-процес «всмоктування» цінностей, при якому не відбувається знеціненння.
Шендрик “Глобалізація системи” виділяє позитиви:
Пришвидшення процесу соціокультурної динаміки
Ріст темпів виробництва
Розширення кругозору
Витворення нових культурних стандартів
Негативи:
Стрімке посилення культурних нерівностей
Цифрова нерівність( комп’ютеризація+інтернет)
Європоцентризм
Зміна ідеї у співвідношенні масової та елітарної культури
Вахдехват: «домінування маскулінності (тваринний фактор)
Глазигов: штучнысть, всезагальність, уніврсальність – риси маскультури. Проблема нац.. культ. ідентичності.
Бороноєва: ідентичність – стійкість індивідуальних, національних параметрів самототожності. Ядро – національна кульура, А ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ПІДРИВАЄ НАЦІОН. КОРЕНІ. Мова – носій культ. цінностей. Глобалізація веде до зниження нац.. мов.
Доде: доки народ твердо володіє мовою він тримає ключі ід своєї темниці. Рідна мова – імунна система, захищає від поглинання чужими культурами.
Фром: про особисту ідентичність. Потреба ідентичності має такі аспекти: бути невідємною частиною соц. світу; зберегти відчуття стабільності; відчувати приналежність до соц.. світу
ГЛОКАЛІЗАЦІЯ – аспект глобалізації,що виявляється в здатності універсальних тенденцій перевтілюватися в локальні форми.
АНТИГЛОБАЛІЗМ – рух спрямований проти певних аспектів глобалізації, насамперед стосується політичних та екон. позицій: панування маскуьиури, проти споживацтва, проти нищівного ставлення до природи.
14. Різні процеси в світі – глобалізація ( уніфікація). Світ не тільки єдиний, але й різний в контексті осмислення культурних особливе стой.
Нова парадигма осмислення світу: відмовляються від поняття «традиції», замінюють на «самобутність» та ідентичність.
Самобутність – вираз єдності індивіда та коллективу, прагнення до стійкості.
Позитивний контекст – 1585 Мехіко, САМОБУТНІСТЬ ОДИН ПРИНЦИПІВ КУЛЬТУРИ, с. –ядро екультури.
Самобутність поєднує внутрішні можливоті із засвоєнням досвіду.
С. – ядро культури.
Хантінгтон самобутня К. формується як принципи єдності.
Бунт проти Заходу. Релігія – ядро культ.-дух. буття. На його д. це призведе до неминучого зіткнення ціивілізацій.
Світосистемний підхід. Їдеї Хангт. виражають ідеї Зах.; менталітет зах. людей. Зх. нав’язує правила.
Діалог К. повинен бути зорієнтований у внутрішній бік культури.
Пас: Це щось, заважає ку-рі. Проблема заперечення досвіду. Проблема діалогу про автентичність. Несе за собою неможливість реалізуватись.
15. Д.К. – різновид міжкультурної взаємодії, що передбачає активний обмін культур при
збереженні ними свої автентичності.
- рівноправність суб’єктів
- взаємодія і взаємне збагачення
- осмислення буття ку-ри
- зустріч культур
- взаєморозуміння ку-р.
Діалог передбачає:
комунікацію
-інтерактивна діяльна взаємодія.
Діалог між цивілізаціями - хронотоп (єдність просторових і часових характеристик). Х. засвідчує про передбаченість, зрозумілість, продуктивність.
«Осьовий час»:
це час становлення світових релігій
формування Зх. Європи з..
крізь призму релігій
.. модернізації
Поняття цивілізація як синонім К.
Хронотоп світового історико-культурного поступу людства розчленовано ним на чотири великих періоди: доісторія, епоха великих культур стародавності, «осьовий час» і, нарешті, ера науково-технічного розвитку.
Осьовий час (нім. Achsenzeit) - термін, введений німецьким філософом Карлом Ясперсом для позначення періоду в історії людства, під час якого на зміну міфологічному світогляду прийшов раціональне, філософське, сформувало той тип людини, який існує донині. Ясперс датує осьовий час 800-200 роками до нашої ери.