17/ Проаналізувати взаємозв’язок фіскальної політики і державного бюджету. Розкрити сутність прямих та непрямих податків. Назвати основні принципи побудови податкової системи держави

Вплив фіскальної політики на економіку здійснюється через державний бюджет. Між фіскальною політикою й державним бюджетом існує пряма та обернена залежність. З одного боку, державний бюджет визначає можливості фіскальної політики, з іншого – фіскальна політика впливає на стан державного бюджету. Роль державного бюджету у фіскальній політиці визначається не лише його величиною. Важливе значення має також його структура та співвідношення між державними доходами та видатками.

Державний бюджет – це фінансовий план утворення й використання грошових фондів держави протягом року, інакше кажучи – це баланс урядових доходів і витрат за певний рік.

Доходи бюджету формуються насамперед за рахунок податків (понад 90% центрального та 70% місцевих бюджетів).

Бюджетна система – це сукупність усіх бюджетів країни в їх взаємодії. Бюджетна система залежить від державного устрою країни (унітарна чи федеративна держава), її економічної, політичної та інших підсистем і складається із двох або трьох ланок

Прямі податки вилучаються безпосередньо у власників майна, одержувачів доходів. До прямих податків належать: прибутковий податок з населення; податок на прибуток підприємств; податок на приріст капіталу; податок на спадщину й дарування; податок на майно; податок за землю; податок на цінні папери.

Непрямі податки входять у ціну товару. До непрямих належать такі податки: на додану вартість; з обігу; акцизи (на окремі види товарів, наприклад на тютюнові, горілчані вироби, бензин тощо); мито (експортне, імпортне). За ставками мито буває специфічне, адвалерне, змішане.

Податкова політика держави ведеться за певними принципами, що відображають її завдання. Фундаментальні принципи оподаткування сформульовані А. Смітом. Головні серед них: загальність податків і їх пропорційність доходу, визначеність, простота і зручність, ефективність стягнення податків. Ці принципи можна вважати початком розробки наукових принципів організації податкової системи як єдиного цілого.

Основні принципи оподаткування, сформульовані світовою економічною наукою, носять загальний характер, хоча й мають у різних країнах відмінні риси, пов'язані з різним трактуванням деяких понять і положень. У зв’язку з багатоаспектністю вмісту податків, їх комплексним характером і неоднозначною природою, кожній сфері податкових відносин повинна відповідати своя система організаційних, економічних та юридичних принципів.

18. Розкрити основи грошового ринку: пропозиція і попит на грошовому ринку, кількісна визначеність та механізм досягнення рівноваги між ними.

Грошовий ринок – це ринок, на якому економічні суб'єкти купують потрібні їм ліквідні засоби, виписуючи на себе або пускаючи в обіг короткострокові зобов'язання, тобто банкноти. Кредитний ринок (ринок позичкового капіталу) - це ринок, що забезпечує рух фінансових засобів від тих, хто заощаджує, до тих, хто інвестує. Кредитний ринок відрізняється тим, що зобов'язання, які перебувають у обігу, є довгостроковими. Грошовий та кредитний ринки перетинаються та утворюють грошово-кредитний ринок, який перерозподіляє грошову масу між окремими економічними суб'єктами з метою їх використання на поточні та довгострокові потреби. На грошово-кредитному ринку виступають фінансові посередники – різні фінансові установи, в Україні – Національний банк, Міністерство фінансів, Казначейство.

Грошово-кредитний ринок, як і будь-який ринок, характеризується через пропозицію, попит і ціну (процентну ставку).

Розглянемо пропозицію і попит на грошово-кредитному ринку. Грошова пропозиція є реальною грошовою масою та визначається за формулою:

ГП = ГрМаса / РівЦін

ГП складається із ГГ і ГБ, які в залежності від рівня їх ліквідності об'єднуються в грошові агрегати (окремі сукупності грошових активів, які різняться між собою рівнем ліквідності).

Структура ГМ в Україні

Грошові агрегати	Склад грошового агрегатиу
М0	ГГ поза банками
М1	М0 + кошти на розрахункових та поточних рахунках
М2	М1 + строкові депозити
М3	М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків (операції із цінними паперами клієнтів)

ГП контролюється центральним банком через окремі грошові агрегати.

Величина грошової пропозиції регулюється центральним банком і не залежить від процентної ставки.

Попит на гроші – це попит на реальну грошову масу. Він включає попит на гроші для угод і попит на гроші як активи: ПГ = ПГу + ПГа.

ПГу відображає ту кількість грошей, яку економічні суб’єкти хотіли б мати для здіснення ділових угод. ПГу перебуває в прямій залежності від номінального ВВП. Чим більша загальна грошова вартість товарів і послуг, що в обігу, тим більше потрібно грошей для угод. Обернено на цей попит впливає швидкість обігу грошей.

На даному графіку відображено співвідношення між ПГу і % ставкою. Оскільки ПГу не залежить від % ставки, він має вигляд вертикальної прямої. Кількість грошей в обігу при цьому визначається рівнянням обміну, відомим як формула Фішера:

ГМ х V = РЦ х Кіл угод

Немає таких угод, які не були б враховані у ВВп, тоді:

ГМ х V = РЦ х ВВПреал

Звідси ПГу = ВВПреал / V

ПГу залежить від двох факторів: реального обсягу ВВП (з його зростанням збільшується й попит на гроші) та швидкості обігу грошей (чим вища швидкість обігу грошей, тим менша їх кількість, потрібна для обслуговування угод).

Реальний ВВП лежить в основі номінального ВВП:

РЦ х ВВПреал = ВВПномін

Тоді ГМ = ВВПномін / V

Звідси випливає важливість такої категорії як швидкість обігу грошей, котрі обслуговують угоди (М1):

V = ВВПреал / ПГу = ВВПномін / ГМ

Попит на гроші як активи випливає з їхньої функції як засобу нагромадження. В цьому випадку гроші розглядаються як засіб збереження вартості. Володіння грошима в цій якості перетворює їх на активи.

Вартість можна зберігати не тільки у формі грошей, а й у формі фінансових активів (наприклад облігацій). Кожна з цих форм має свої переваги й недоліки.

Переваги володіння облігаціями полягають в тому, що вони приносять дохід у формі процента, їх недоліком є низька ліквідність.

Графік ПГа (див лист 1)

ПГа змінюється обернено пропорційно % ставці і пов'язаний із теорією переваги ліквідності: що вища ставка %, то менший ПГа, тому що за збільшення ставки % збільшується альтернативна вартість грошей.

Розглянемо рівновагу на грошовому ринку, для цього треба визначити рівноважну ціну грошей - ПС (процентну ставку). Зміни рівноваги на грошовому ринку можливі внаслідок змін у пропозиції грошей і попиті на гроші.

Оскільки реальна пропозиція грошей зафіксована на певному рівні, то крива сукупної пропозиції є вертикальною лінією. Крива попиту на гроші є нахиленою вниз. Від'ємний нахил цієї кривої відображає обернену залежність між попитом на гроші й номінальною процентною ставкою для даного ВВП.

Вертикальна лінія (ГП₁) – це початкова пропозиція грошей. Вона перетинає лінію загального попиту на гроші (ПГ₁) у точці Т₁ і означає, що початкова рівновага на грошовому ринку досягається за процентної ставки на рівні ПС₁

Розглянемо наслідки змін у пропозиції грошей. Припустимо, що Національний банк збільшив грошову пропозицію до ГП₂. Лінія пропозиції зміщується праворуч. Але грошовий попит не змінився, тому рівновага зрушується. Це призведе до надлишку грошей, появи зайвих грошей. За початкової ставки процента ПС₁ суб'єкти ринку намагатимуться звільнитися від грошей, купуючи більше фінансових активів (наприклад облігацій). Але витрати грошей одними означає придбання їх іншими. Тому колективна спроба купити більше облігацій збільшує попит і ціни на них. Одночасно ціна грошей (процентна ставка) знижується. І навпаки. Це випливає із формули процентної ставки:

ПС = процентний дохід/ ціна облігації х 100%

Тому при зростанні цін на облігації параметри грошової рівноваги змінюються. На графіку вона зміститься вправо і вниз, до точки Т₂, внаслідок чого рівновага на грошовому ринку відновлюється при процентній ставці ПС₂.

Звернемося тепер до змін у попиті на гроші. На графіку грошова пропозиція залишається на рівні ГП₂, а попит на гроші зменшується в положенні лінії ПГ₂. Знову з'являються зайві гроші, які піднімають ціну облігацій, знижують процентну ставку до ПС₃, що відновлю рівновагу на грошовому ринку в точці Т₃. І навпаки.

Можна зробити такий висновок: нерівновага на грошовому ринку викликає зміни в цінах на облігації, а через них - у процентних ставках Ціни на облігації і процентні ставки є обернено залежними. Зміни процентних ставок впливають на готовність заощаджувати гроші, що відновлює рівновагу на ринку грошей. Рівноважна процентна ставка вирівнює кількість грошей, що пропонуються та потребуються.