- •Формування більшовицького режиму в Україні і його політика.
- •Продовольча диктатура
- •Наступ білогвардійців в Україні
- •Контрнаступ об'єднаних українських армій
- •Контрнаступ радянських військ і поразка денікінців
- •Формальне визнання радянською Росією незалежності усрр
- •Відновлення політики «воєнного комунізму»
- •8. Варшавська угода між унр і Польщею
- •9. Наступ польсько-українських військ. Польський окупаційний режим
- •Розгром більшовиками військ Врангеля і махновського руху
- •10. Розгромом Врангеля була в основному завершена Громадянська війна.
- •26 Листопада загони Червоної армії розгромили Гуляйпільський гарнізон махновців.
Формальне визнання радянською Росією незалежності усрр
28 грудня 1920 р. представники РСФРР Ленін і Чичерін і представник УСРР Раковський підписали в Москві договір про військовий і господарський союз між Російською Федерацією і Україною.
У ньому відзначалося, що обидві республіки визнають «незалежність і суверенність» кожної зі сторін і укладають договір із метою оборони і господарського будівництва.
Для практичного здійснення цих завдань об'єднувалися сім наркоматів обох республік: військових і морських справ, ВРНГ, зовнішньої торгівлі, фінансів, праці, шляхів сполучення, пошти і телеграфу.
За договором об'єднані наркомати входили до складу Раднаркому РСФРР і мали в Раднаркомі УСРР своїх «уповноважених».
Керівництво об'єднаними наркоматами здійснювалося через Всеросійські з'їзди рад, до складу яких уключалися представники УСРР.
Хоча формально УСРР мала статус самостійної держави, вона була тісно пов'язана з РСФРР.
Це було обумовлено економічними зв'язками між республіками, однаковою політичною структурою, а також активною об'єднавчою політикою правлячої більшовицької партії, у структурі якої керівні комітети партії в національних республіках фактично мали права обласних комітетів, і підпорядковувалися рішенням ЦК РКП(б).
Республіки формально розцінювали ці зв'язки як федеративні, хоча фактично керівництво УСРР підпорядковувалося керівництву РСФРР і РКП(б).
Відновлення політики «воєнного комунізму»
Сутність політики воєнного комунізму полягала в наступному:
скасування товарно-грошових відносин і заміна їх прямим товарообміном, запровадження карткової системи на продукти харчування, зрівняльна система оплати праці;
націоналізація промисловості, державний контроль над виробництвом;
мілітаризація праці (запровадження загальної трудової повинності населення віком від 16 до 60 років, трудова мобілізація, робота за трудодні);
запровадження продрозкладки на селі - системи заготівель сільськогосподарських продуктів.
Продрозкладка, яку здійснювали продзагони і комбіди, передбачала обов'язкову здачу селянами державі за твердими цінами всіх надлишків сільгосппродукції;
норма особистого споживання визначалася державою;
почалася колективізація сільського господарства (артілі, комуни, ТСОЗи);
різке обмеження суверенітету України: КП(б)У - складова частина РКП(б); керівництво профспілками і громадськими організаціями здійснювалося з Москви;
утворення в червні 1919 р. військово-політичного союзу радянських республік із метою централізованого управління господарством, фінансами і створення єдиного військового командування.
В Україні втретє розгорнулася націоналізація підприємств.
В умовах повного знецінення грошей і розвалу товарно-грошових відносин більшовицький уряд узяв курс на застосування позаекономічних методів впливу на виробництво.
Так, у січні 1920 р. з червоноармійських загонів була створена Українська трудова армія, бійці якої працювали на відбудові підприємств і шляхів.
За продрозкладкою, що складала для України 140 млн. пудів, вилучався хліб.
З цією метою була створена велика армія заготівників.
Для ослаблення позицій куркулів були створені комітети незаможних селян - комнезами.
Розгорнулися широкі репресії проти заможних селян, особливо проти учасників повстанських загонів.
Протягом року в Україні було створено 18 концентраційних таборів, через які пройшли близько 30 тис. чол.
Така політика викликала гостре невдоволення селян, що переросло в масовий повстанський рух, який улітку 1920 р. набув загрозливих для радянської влади розмірів.