- •Формування більшовицького режиму в Україні і його політика.
- •Продовольча диктатура
- •Наступ білогвардійців в Україні
- •Контрнаступ об'єднаних українських армій
- •Контрнаступ радянських військ і поразка денікінців
- •Формальне визнання радянською Росією незалежності усрр
- •Відновлення політики «воєнного комунізму»
- •8. Варшавська угода між унр і Польщею
- •9. Наступ польсько-українських військ. Польський окупаційний режим
- •Розгром більшовиками військ Врангеля і махновського руху
- •10. Розгромом Врангеля була в основному завершена Громадянська війна.
- •26 Листопада загони Червоної армії розгромили Гуляйпільський гарнізон махновців.
8. Варшавська угода між унр і Польщею
С. Петлюра вів переговори з Польщею, що завершилися Варшавською угодою.
Це блок трьох конвенцій, укладених С. Петлюрою з «начальником» Польської держави Ю. Пілсудським у квітні 1920 р. з метою досягнення єдності дій у боротьбі з більшовизмом.
Польський уряд визнавав Директорію «незалежної Української Народної Республіки на чолі з головним отаманом С. Петлюрою як верховну владу УНР».
За Польщею закріплювалися території, захоплені її військами (Холмщина, Підляшшя, Посяння і Лемківщина, Західна Волинь, частина Полісся, уся Галичина).
Але Польща відмовилася від претензій на території в кордонах Речі Посполитої 1772 р.
Збройні сили УНР переходили під командування Польщі.
Залізниці на території України повинні були підпорядковуватися польському управлінню, а національні військові формування переходили під польське командування.
Утримання війська покладалося на український уряд, а озброєння петлюрівських дивізій - на польський.
Союз із Польщею практично знищив залишки авторитету Директорії і С. Петлюри серед українського народу.
9. Наступ польсько-українських військ. Польський окупаційний режим
У складі польських військ наступали дві дивізії армії УНР під командуванням полковників Удовиченка і Безручка, а також 5-тисячна група, що повернулася на початку травня із Зимового походу.
Загальна кількість військ УНР складала близько 15 тис. чол. Польська армія нараховувала більше 50 тис. солдатів і офіцерів.
Об'єднаним польсько-українським військам протистояли радянські частини Західного фронту, що діяв на території Білорусії, а також зосереджені в Україні частини Південно-Західного фронту.
Чисельність Червоної армії була незначною. Польські армії і частини Директорії мали краще озброєння і спорядження.
Це і визначило хід військових дій на початковому етапі війни. Фронт був прорваний, і радянські війська стали відступати в напрямку Києва й Одеси.
6 травня 1920 р. польська армія і частини УНР вступили до Києва.
9 травня вони форсували Дніпро, але їхній подальший наступ було зупинено на лінії Вишгород-Бровари-Бориспіль.
На одеському напрямку польські війська також не виконали поставленого перед ними завдання прорватися до Чорного моря.
Масового антибільшовицького повстання в тилу Червоної армії, на яке сподівався С. Петлюра, не відбулося.
У великих містах України теж не було прихильників Польщі і Директорії.
На території України, захопленій польськими військами, встановлювався окупаційний режим, створювався польський адміністративний апарат, що відновлював поміщицьку власність на землю, організовував вивіз до Польщі демонтованого промислового устаткування, промислових товарів і сировини.
Вплив адміністрації УНР було обмежено.
На території Волині і Поділля представників української адміністрації взагалі не було: уся повнота влади тут належала польській адміністрації, що призначалася з польської шляхти і виявляла особливу жорстокість відносно місцевого українського населення.
Польська окупація Правобережжя викликала гостре невдоволення населення.
У квітні 1920 р. Польща почала наступ на Україну, однак, успішний контрнаступ Червоної армії (радянським військам удалося зайняти навіть передмістя Варшави) змусив польський уряд розпочати переговори, котрі закінчилися укладенням мирного договору 1921 р. у Ризі.