36

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Запорізький педагогічний коледж

Циклова комісія викладачів освітньої галузі «Мистецтво» і «Технології»

Курсова робота на тему «Вишивка як вид декоративно-прикладного мистецтва. Рушник»

Студентки 4 курсу групи ОМ

Спеціальність 5.010103 «Педагогіка і методика середньої освіти. Образотворче мистецтво»

Кібальник Юлії Олегівни

Науковий керівник: Степанченко Галина Миколаївна

Запоріжжя – 2011

РЕФЕРАТ

Курсова робота: 36 сторінок, 8 джерел, 22 додатки.

Предмет дослідження: методика навчання учнів початкової та середньої школи на уроках та гурткових заняттях з трудового навчання різноманітних виробів з використанням вишивки.

Об’єкт дослідження: «Вишивка як вид декоративно-прикладного мистецтва»

Гіпотеза: вплив вишивки як одного із видів художньої діяльності з декоративно-прикладного мистецтва на формування естетичних смаків учнів початкової та середньої школи.

Завдання дослідження: дослідити регіональні особливості вишивки, розвиток символіки орнаменту у вишивці рушників, сучасні тенденції в оздобленні рушників на прикладах творів майстрів декоративної вишивки, використання даної тематики на уроках і у позакласній діяльності в загальноосвітній школі.

Методи дослідження: вивчення та опис мистецького досвіду майстрів декоративної вишивки, аналіз діючих нормативних документів в галузі «Технології», розробка планів-конспектів навчальних занять за тематикою вишивки, виконання зразка в матеріалі – рушник.

Вишивку відносять до одного з видів ДПМ. В даній курсовій роботі розкриті великі потенційні можливості вишивки як одного із виразних видів ДПМ, її вплив на формування творчих здібностей і художнього смаку учнів загальноосвітньої школи.

Актуальність теми курсової роботи полягає в необхідності включення в сучасний освітній процес даного виду декоративного мистецтва, обґрунтування його значення для формування творчої особистості людини.

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………....с.4

РОЗДІЛ 1

1.1. Історія розвитку рушника…………………………………….......с.7

1.2. Етапи виготовлення рушників та семантика орнаментації……с.14

1.3. Композиція та техніка виконання рушника, характерна для певного регіону…………………………………………………………………с.20

1.4. Найвидатніші майстри з вишивки……………………………….с.24

1.5. Рушник національної єдності України…………………………..с.26

РОЗДІЛ 2

2.1. Аналіз програми початкової школи з трудового навчання за темою «Вишивка……………………………………………………………….. с.32

2.2. Опис послідовності виконання рушника………………………….с.32

2.3. Використання рушника в школі……………………………………с.33

ВИСНОВКИ……………………………………………………………...с.35

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………..........с.36

ДОДАТКИ……………………………………………………………….с.37

ВСТУП

Вишивка – поширений вид декоративно-прикладного мистецтва, в якому узор та зображення виконуються ручними або машинним способом на різних тканинах, шкірі та інших матеріалах лляними, шовковими, вовняними та бавовняними нитками, а також бісером, перлами, лелітками, коштовним камінням і т. ін.

Захоплюючись красою вишивки, я обрала цю тему «Вишивка як вид декоративно-прикладного мистецтва. Рушник» . Тому що, минає час, щось зникає, залишає лише спогади, дещо зникає безслідно, але вишивка є вічною. Бо в ній вкладений патріотизм, краса і культура, історія українського народу.

Народні майстрині прикрашали вишивкою одяг, речі побуту, рушники, вкладаючи в кожен шов частинку своєї душі, краси свого рідного краю, багатство і різноманітність української народної творчості. Саме тому кожен орнамент є витвором мистецтва, а рушник – шедевром.

Рушник – це відбиття культурної пам’яті народу, в їх узорах, орнаментах збереглися прадавні магічні знаки й образи. Рушники є символом матеріальної культури слов’ян, важливою складовою обрядів та ритуалів. Вишивати рушники — давній український народний звичай. Вишиваний рушник донині не втратив свого значення в побуті. І тепер ним прикрашають інтер'єри помешкань, вівтарі та ікони в церквах. І надалі він залишається атрибутом народних звичаїв та обрядів.

У кожному районі склались локальні особливості, що виявилось у композиції, колірній гамі, засобах шитва.

Сучасні майстри, продовжуючи традицію, наповнюють орнаментацію рушників новим змістом і образами, підсилюють їх монументально-декоративне вирішення, розширюють діапазон застосування в громадському інтер'єрі.

Вишиті рушники поширені в сучасній Україні як неодмінний атрибут народного побуту, весільної та святкової обрядовості, як традиційна прикраса селянського житла. Важливі події в житті народу ніколи не обходяться без рушників, які, крім декоративного призначення, мають великий образно-символічний зміст. У всьому декоративно-прикладному мистецтві немає іншого такого предмета, який би концентрував у собі стільки різноманітних символічних значень. Рушник супроводжує українця протягом усього життя — і в радості, і в горі. На рушнику несли новонароджену дитину на хрещення, на ньому проводжали людину в останню дорогу. Він завжди був символом гостинності — на ньому підносили дорогим гостям хліб-сіль. Під час будівництва хати рушниками підіймали сволоки, потім ці рушники дарували майстрам. Особливо значну роль відігравав рушник у весільному обряді як один з найважливіших атрибутів. Рушники дарували старостам, перев'язували через плече, якщо на заручинах доходили до згоди. Такі рушники називали плечовими. Рушниками зв'язували руки молодим, бажаючи їм щасливого подружнього життя. Існували також і подарункові рушники, їх використовували в знак побажання щасливої дороги і найшвидшого повернення. Поряд з обрядовим призначенням рушники широко використовувались у побуті. Відповідно до функціонального призначення вони мали назви «стирок» (для посуду), «утиральник» для рук і обличчя.

Вишиті рушники — неодмінна прикраса кожної селянської хати. У минулому їх вішали над іконами («на образники», «божнички»), навколо портретів Т. Г. Шевченка, народних картинок. Рушники вішали на кілок, від чого вони дістали назву «кілкові».

У процесі історичного та культурного розвитку на Україні у кожній місцевості утворились характерні орнаментальні мотиви і композиції, найбільш улюблена і поширена колірна гама, специфічні техніки виконання. Можна багато говорити про орнаменти на рушниках та сорочках, про їх різноманітність, давню символіку, котра для нас вже мало доступна й зрозуміла. В різних областях України існують свої орнаменти вишивок, кружев, мережок, ниток, свої особливості вишивання, за ними можна зрозуміти, з якого куточка України той чи інший рушник.

Тому, дуже часто, ми можемо спостерігати використання різноманітних рушникових швів на уроках трудового навчання. І вже починаючи з 3 класу учні ознайомлюються з такими швами:

• шов «голкою вперед» (затяганка) – (додаток 1,2);

• гладь плетінка;

• ланцюжок (тамбур) – (додаток 3,4);

• стебнівка;

• хрестик прямий (додаток 5);

• хрестик косий (додаток 6).

Основною метою цих уроків є ознайомлення з українською народною вишивкою, оволодіння прийомами та техніками вишивки, виховання патріотизму, любові до вишивки і до праці в цілому і відтворення цієї любові на своїх роботах. Тому вишивка займає одне з провідних місць в нашому житті.

РОЗДІЛ 1