В1

1. Управління державними підприємствами: суб’єкти, об’єкти, принципи, інструменти.

2. Соціальна політика: необхідність, сутність, об’єкти, суб’єкти, …

3. Конституційні засади державної служби в Україні.

4. функціональні аспекти і контролінг менедж. Органів державної влади.

В2

1. Управління державними фінансами та грошовою масою.

2. Управління малими та середніми підприємствами: об’єкти, суб’єкти, завдання, інструменти та методи.

3. Конституційні засади безпеки життєдіяльності людини

4. Ресурсне, інформаційне та правове забезпечення органів державної влади.

В3

1. Приватний сектор…

2. Управління енергетичними ресурсами та ризики підприємств

3. Конституційні засади соціального захисту населення

4. державна служба: функції, види, організація, мотивація.

В4

1. Державне регулювання аграрного сектору: суб’єкти, об’єкти, цілі, завдання, інструменти впливу.

2. Національна безпека: визначення, суб’єкти, об’єкти, принципи, складові.

3. Конституційні засади охорони здоровя, фізичної культури, спорту.

4. Стратегічне управління та формування програми діяльності органів державної влади.

В1

1. Управління державними підприємствами: суб’єкти, об’єкти, принципи, інструменти.

Державний сектор включає наступні складові: 1)природні ресурси, що знаходяться у власності держави (корисні копалини, земельні, лісові та водні ресурси); 2)державні підприємства та організації; 3) Державні фінанси (держбюджет); 4) спеціальні фонди (пенсійний, чорнобильський); 5) державні запозичення; 6) державні резерви.

Державне підприємництво — це господарська або інша підприємницька діяльність державних підприємств з виробництва матеріальних благ та надання послуг суб'єктам економіки (приватним підприємствам і населенню).

Таким чином, державними підприємствами відповідно до Господарського кодексу України є підприємства, що діють на основі державної власності.

Стаття 326 Цивільного кодексу України визначає, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 63 Господарського кодексу України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Об’єкти управління держ. власністю загалом: державні підприємства, казенні підприємства, майно ВРУ, Президента , майно в оренді, концесія

корпоративні права держави

Основними суб'єктами такого управління є:

- Кабінет Міністрів України;

- Фонд державного майна України;

- міністерства та інші органи виконавчої влади (уповноважені органи управління);

- державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (господарські структури);

- юридичні й фізичні особи, які здійснюють функції управління акціями (паями), які належать державі в майні господарських товариств (уповноважені особи).

Центральне місце серед органів управління об'єктами державної власності в цілому та державними підприємствами зокрема здійснюють так звані суб’єкти управління на чолі з Кабінетом Міністрів України (безпосередньо у визначених законодавством випадках або опосередковано через такі центральні органи виконавчої влади, як Мінекономіки та Мінфін, а також Фонд держмайна), а також уповноваженими ним органами у межах, визначених законодавством, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

В повноваження Кабінету Міністрів як відповідального представники держави при виконанні функцій власника стосовно державних підприємств входять визначення методологічних положень та прийняття найбільш принципових стратегічних рішень щодо, по-перше,  створення,  реформування (реорганізації, реструктуризації), приватизації чи ліквідації державних підприємств, а також надання їм відповідного статусу; по-друге, регламентації діяльності та контролю, а також умов здійснення безпосереднього управління та оцінки його ефективності.

Більш оперативні функції управління державними підприємствами, котрі використовують державне майна на праві господарського відання чи праві оперативного управління, надаються уповноваженим органам управління. Слід підкреслити, що, як правило, в якості такого уповноваженого органу управління визначається той, який відповідає за проведення промислової політики у відповідній сфері (зокрема, щодо машинобудування таким органом виступає насамперед Мінпромполітики, а також інші міністерства, де машинобудівні підприємства відіграють, як правило, забезпечуючи допоміжну роль).

В цих умовах державні підприємства можуть використовуватися уповноваженим органом управління в двох аспектах: по-перше, як окремий елемент системи суб’єктів господарювання державного та недержавного секторів економіки, що здійснюють свою діяльність у відповідній сфері та на який розповсюджується загальні положення державного регулювання; по-друге, як спеціальний провідник  економічної політики держави.

У другому випадку державному підприємству може бути надано спеціального статусу (наприклад, стратегічно важливе підприємство для економіки та безпеки держави), а також передбачені відповідні засоби державної підтримки чи впливу. 

Повноваження уповноважених органів управління регламентуються статтею 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та основні з них передбачають стосовно підпорядкованих ним державних підприємств:

Слід зазначити, що держава застосовує щодо державних підприємств як суб’єктів господарювання державного сектору усі засоби державного регулювання, основними з яких, зокрема, є такі, як: державне  замовлення; ліцензування, патентування і квотування; сертифікація та стандартизація; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін та тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій

Важелі (+ к інструменти впливу): нормативна база, відрахування з прибутку, дивідендна політика, видатки з бюджету

Принципи (из лекции, так себе) провідна роль КМУ, делегування повноважень, визначення об’єктів власності, визначення відрахувань та асигнування