§1. Поняття і види виборів до органів місцевого самоврядування

Вибори є сучасною, цивілізованою правовою формою завоювання й оновлення влади, приведення її структур та діяльності у відповідність до потреб життя. Вибори — це демократичний спосіб формування та змінювання (періодичного чи позачергового) особового складу органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підтвердження їхніх повноважень на новий, визначений строк. Вони виступають як засіб легітимації влади народу, тобто забезпечення відповідності державного ладу ціннісним ідеалам, що склалися в суспільстві.

Здійснення виборів в юридичному контексті треба розглядати як процес, найважливішою стадією якого є голосування. Демократичним засобом формування органів місцевого самовряду­вання є місцеві вибори — форма безпосереднього волевиявлення територіальними громадами села, селища, міста при здійсненні ними місцевого самоврядування. Вибори також є важливою формою контролю жителів відповідних населених пунктів України за діяльністю виборних органів місцевого самоврядування. Обрання депутатів і посадових осіб органів місцевого самоврядування породжує їх відповідальність перед населенням.

З прийняттям нової Конституції у 1996 р. Україна стала на шлях децентралізації державної влади та запровадження місцевого самоврядування. Розвиток інституту місцевого самоврядування неможливий без формування ефективно функціонуючих його органів, що формуються саме шляхом виборів. В Україні шляхом виборів формуються сільські, селищні, міські, районні у містах, районні та обласні ради; заміщуються посади сільських, селищних та міських голів.

Місцеві вибори мають політичне значення. Вони активізують участь громадян в управлінні справами місцевого самоврядування, на них відбувається апробація місцевої політики та кадрового потенціалу партій та їхніх блоків, вони сприяють формуванню колективних інтересів територіальних громад. Таким чином, нове законодавство про місцеві вибори, регламентуючи більш чітко виборчий процес, зміцнює як партійно-політичну основу місцевого самоврядування, так і суспільно-громадську активність населення при здійсненні ним місцевого самоврядування.

Третій розділ Конституції визначає загальні принципи здійснення виборів. Конституційний механізм регулювання виборів закладено в інших розділах Основного Закону.

Так, у розділі XI Конституції під назвою «Місцеве самоврядування» йдеться про принципи обрання депутатів сільських, селищних, міських рад та сільських, селищних, міських голів. Це загально визнані принципи, такі як принципи загального, рівного, прямого, виборчого права шляхом таємного голосування.

З 1 жовтня 2005 року набрав чинності Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (надалі Закон), в результаті чого, Закони України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим» втратили чинність.

У ході місцевих виборів здійснюється безпосереднє волевиявлення народу, при якому члени відповідної територіальної громади беруть участь у голосуванні, яке є єдиною формою проведення місцевих виборів.

Місцеві вибори мають свої особливості залежно від певних критеріїв:

за суттю — це локальні (місцеві) вибори, що проводяться в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць;

за змістом — це вибори, в ході яких формуються органи місцевого самоврядування, а саме система органів місцевого самоврядування, до якої входять сільські, селищні, міські, районні (районні в містах), обласні ради, міські міст Києва та Севастополя ради, а також сільські, селищні, міські голови.

Місцеві вибори, як й інші види виборів, мають багатофункціональний характер, та головною й відмінною їх функцією є визначення осіб, які будуть здійснювати політику на місцевому рівні.

Чинне законодавство України про вибори до органів місцевого самоврядування поділяє їх на види залежно від тієї чи іншої ознаки.

За суб’єктами місцеві вибори поділяють на:

а) вибори депутатів сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад, міських міст Києва та Севастополя рад — колегіальні органи;

б) вибори сільських, селищних і міських голів — одноособові органи.

Слід відмітити, що новим Законом передбачено врегулювання питання виборів і до Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Однак, Верховна Рада Автономної Республіки Крим не входить до системи представницьких органів місцевого самоврядування, і згідно зі ст. 136 Конституції України, є представницьким органом Автономної Республіки Крим. Це дає підставу стверджувати, що Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» не можна назвати законом про місцеві вибори, як деколи це робиться в юридичній літературі та періодиці.

За часом проведення місцеві вибори поділяють на:

1) чергові; 2) позачергові; 3) повторні; 4) проміжні; 5) перші (у разі формування нових місцевих рад).

— чергові місцеві вибори проводяться у зв'язку з закінченням визначеного Конституцією України строку повноважень місцевої ради та сільського, селищного, міського голови. Чергові вибори депутатів та сільських, селищних, міських голів відбуваються одночасно з виборами народних депутатів України;

— позачергові місцеві вибори призначаються Верховною Радою України у разі дострокового припинення повноважень місцевої ради, сільського, селищного, міського голови;

— повторні вибори:

а) депутата (депутатів) призначаються територіальною виборчою комісією у разі визнання виборів депутата (депутатів) у цьому окрузі недійсними або такими, що не відбулися, або у разі визнання особи такою, яка відмовилася від депутатського мандата;

б) сільського, селищного, міського голови призначаються територіальною виборчою комісією у разі визнання місцевих виборів недійсними або такими, що не відбулися, або у разі визнання особи такою, яка відмовилася від посади сільського, селищного, міського голови;

— проміжні вибори депутата призначаються територіальною виборчою комісією в порядку, встановленому Законом, у разі дострокового припинення повноважень депутата, обраного в цьому одномандатному окрузі;

— перші місцеві вибори призначаються відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною, Київською або Севастопольською міською радою.

З огляду на правові наслідки місцеві вибори поділяються на дійсні та недійсні:

а) дійсні вибори — це вибори, проведені у порядку, визначеному Конституцією України та Законом;

б) недійсні вибори — це вибори, в ході яких мали місце порушення виборчого законодавства, що вплинули на підсумки виборів. Територіальна виборча комісія може визнати вибори недійсними по окремих видах місцевих виборів або в цілому по виборчому округу чи по окремих виборчих дільницях, з урахуванням підстав вказаних у статті 75 Закону.

Законом передбачені застосування різних виборчих систем щодо місцевих виборів:

1) вибори депутатів сільських, селищних рад проводяться за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах, на які поділяється вся територія відповідно села (кількох сіл, жителі яких добровільно об’єдналися у сільську громаду), селища;

2) вибори депутатів районних у містах рад, міських рад, районних, обласних, міських міст Києва та Севастополя рад проводяться за пропорційною системою: депутати обираються за виборчими списками кандидатів у депутати від організацій політичних партій, виборчих блоків організацій політичних партій у багатомандатному окрузі, межі якого збігаються з межами території відповідної громади;

3) вибори сільських, селищних, міських голів проводяться за мажоритарною виборчою системою відносної більшості в єдиному одномандатному округу, межі якого збігаються з межами відповідної територіальної громади.

Обраним депутатом сільської, селищної ради, сільським, селищним, міським головою вважається кандидат, який одержав більшість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, відносно інших кандидатів, які балотувалися в цьому окрузі та при умові, що кількість голосів, поданих за нього, перевищує кількість голосів виборців, які не підтримали жодного з кандидатів у окрузі. Право на участь у розподілі депутатських мандатів у багатомандатному окрузі набувають кандидати у депутати, включені до виборчих списків місцевих організацій партій (блоків), що отримали три і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

Закон по новому регламентує і питання визначення загального складу місцевих рад. Так, загальний склад сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради має становити при чисельності: до 1 тисячі жителів - від 12 до 15 депутатів включно; від 1 тисячі до 3 тисяч жителів - від 16 до 26 депутатів включно; від 3 тисяч до 5 тисяч жителів - від 20 до 30 депутатів включно; від 5 тисяч до 20 тисяч жителів - від 30 до 36 депутатів включно; від 20 тисяч до 50 тисяч жителів - від 30 до 46 депутатів включно; від 50 тисяч до 100 тисяч жителів - від 36 до 50 депутатів включно; від 100 тисяч до 250 тисяч жителів - від 40 до 60 депутатів включно; від 250 тисяч до 500 тисяч жителів - від 50 до 76 депутатів включно; від 500 тисяч до 1 мільйона жителів - від 60 до 90 депутатів включно; від 1 мільйона до 2 мільйонів жителів - від 76 до 120 депутатів включно; понад 2 мільйони жителів - від 76 до 150 депутатів включно.

Місцева організація партії або виборчий блок організацій партій, утворений відповідно до цього Закону, може висувати кандидатів на місцевих виборах за умови, що зазначені організації партій зареєстровані у встановленому законом порядку, а відповідні партії зареєстровані не пізніш як за триста шістдесят п'ять днів до дня виборів. Громадянин України, який має право бути обраним депутатом або сільським, селищним, міським головою, може самовисуватися кандидатом у депутати в одномандатному окрузі, кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови шляхом подання заяви до відповідної територіальної комісії із зазначенням округу, де громадянин має бажання балотуватися на місцевих виборах.

Новелами Закону є також подання на підтримку кандидата підписних листів (наприклад, на підтримку кандидата на посаду сільського, селищного голови необхідно не менш як 50 підписів; виборчого списку кандидатів у депутати міської ради (міста республіканського Автономної Республіки Крим, обласного значення, крім міст - обласних центрів, міста Сімферополя) - не менш як 500 підписів), а також необхідність наявності виборчого фонду. Гранична сума витрат коштів виборчих фондів прив’язана до кількості зареєстрованих виборців і не може перевищувати кількісних показників вказаних у статті 86 Закону (наприклад, гранична сума витрат виборчого фонду кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови не може перевищувати половини суми, встановленої для організацій партій для відповідної територіальної громади, а кандидата в депутати в одномандатному виборчому окрузі – 50 розмірів мінімальних заробітних плат).

Однак, норми нового Закону не можна назвати досконалими. У ряді випадків вони вступають в протиріччя з базовим законом – Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», іншими законами, які регулюють питання місцевого самоврядування, що в свою чергу може призвести до колізій при реалізації його норм на практиці.

Багато зауважень та нарікань з боку науковців та практиків викликають положення Закону щодо впровадження пропорційної виборчої системи, які в основному зводяться до наступного.

Громадяни України, які не входять до списку тієї чи іншої політичної партії, втратять право бути обраними до міських, районних у містах, районних, обласних рад. Це означає, що навіть за умови підтримки переважною більшістю членів територіальної громади села, селища або міста певного кандидата, який є безпартійним, вони не зможуть обрати його представником своїх інтересів на рівні районної чи обласної ради. Таким чином, відбувається подвійне порушення виборчого права: права громадянина бути обраним до представницького органу місцевого самоврядування, а також права членів територіальної громади обирати своїх представників за власним розсудом і волевиявленням.

Разом з тим, основою місцевого самоврядування є право кожного окремого громадянина - члена територіальної громади брати участь у вирішенні проблем, які виникають у повсякденному житті територіальних громад. Враховуючи викладене, стаття 3 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», закріпила право громадянина на участь у місцевому самоврядуванні (у тому числі й шляхом обрання до представницьких органів місцевого самоврядування). При цьому, громадяни мають право на участь у місцевому самоврядуванні незалежно від їх політичних переконань. Таким чином, політична позиція того чи іншого громадянина не є визначальним чинником його участі у виборах до органів місцевого самоврядування. Більш того, нерідко кандидати у депутати взагалі є безпартійними. Так само, члени територіальної громади, віддаючи свій голос за того чи іншого кандидата, зазвичай керуються не політичними уподобаннями, а поінформованістю про особисті якості відповідного кандидата. Неполітична основа місцевих виборів певною мірою знайшла відображення і в Законі України «Про статус депутатів місцевих рад» (ст.2), відповідно до якого депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради є представником територіальної громади села, селища, міста чи їх громад. Таким чином, депутат повинен, перш за все, представляти інтереси територіальної громади, а не певної політичної партії. Значна частина норм чинних Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад» відповідають саме мажоритарній виборчій системі (наприклад, інститут відкликання депутата місцевої ради та його звіти перед виборцями).

У ході місцевих виборів здійснюється кілька етапів виборчого процесу :

1) складання списків виборців;

2) формування виборчих комісій;

3) утворення територіальних виборчих округів;

4) утворення виборчих дільниць;

5) висування та реєстрація кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови;

6) проведення передвиборної агітації;

7) голосування (повторне голосування);

8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування і результатів місцевих виборів.

Виборчий процес завершується офіційним оприлюдненням результатів місцевих виборів.