- •Теореми і аксіоми. Види теорем. Методи доведення теорем. Геометричні і алгебраїчні задачі на доведення і дослідження.
- •Тригонометричні функції, їх властивості і графіки. Методика вивчення тригонометричних функцій.
- •Логарифмічні функції і їх графіки. Методика вивчення логарифмічної функції в курсі алгебри і початків аналізу.
- •7. Похідна і її властивості. Методика вивчення похідної в шкільному курсі математики.
- •8. Методика вивчення застосувань похідної в шкільному курсі математики.
- •9. Методика вивчення первісної та інтегралу в шкільному курсі математики.
- •11. Геометричні перетворення площини. Використання геометричних перетворень площини для розв’язання конструктивних задач.
- •12. Алгебраїчний метод розв’язання конструктивних задач і його застосування.
- •13. Метод геометричних місць точок і його застосування до розв’язання конструктивних задач.
- •Стереометрія як навчальний предмет, пропедевтика вивчення стереометрії в основній школі.
- •15. Методика проведення перших уроків стереометрії.
- •16. Методика вивчення паралельності прямих і площин.
- •17) Методика вивчення перпендикулярності прямих і площин.
- •18) Методика вивчення теми «Призма» в курсі стереометрії.
- •Методика вивчення теми «Піраміда» в курсі стереометрії.
- •.Методика вивчення теми «Многогранники». Теорема Ейлера і правильні многогранники.
- •22. Координатний метод і його застосування для розв’язування задач
- •Методика вивчення елементів комбінаторики.
- •24. Методика вивчення початків теорії ймовірностей і елементів статистики.
- •26. Методика вивчення показникових рівнянь
- •Методика вивчення логарифмічних рівнянь і нерівностей.
- •28. Методика вивчення рівнянь і нерівностей в курсі алгебри і початків аналізу.
- •Формування графічних вмінь і навичок при вивченні математики.
- •30. Нестандартні задачі і теореми елементарної геометрії. Принцип Діріхле. Теореми Чеви і Менелая.
Методика вивчення елементів комбінаторики.
Знайомство з теорією ймовірностей починають з вивчення комбінаторики. Комбінаторика — важливий інструмент для підготовки до формування ймовірнісного мислення учня. Раніше її розглядали як ще один гальмуючий фактор у вивченні ймовірностей, але останній досвід, набутий в різних країнах світу, показав, що комбінаторику можна ввести навіть до початкового етапу навчання. Вона не потребує ніяких попередніх знань і може бути легко пов'язана з цікавими заняттями.
Перше знайомство з комбінаторикою буває для учнів досить складним та неприродним, якщо воно починається з введення одночасно багатьох далеко не елементарних понять і визначень, базується на теорії множин, розуміння якої традиційно складне навіть для старшокласників.
Але це знайомство може відбуватися набагато раніше, ніж у 10 — 11 класі і більш природнішим шляхом. Важливо максимально поєднати принципи доступності та науковості у вивченні такого напрочуд цікавого та розвиваючого розділу математики, як комбінаторика.
Вивчення комбінаторики можна розбити на етапи:
I етап: експеримент — дослідження та узагальнення отриманих результатів. Побудова та визначення різних комбінаторних моделей відповідно до змісту задачі.
II етап: розв'язання найпростіших задач дедуктивним методом. Вивчення принципів додавання та множення. Означення основних понять комбінаторики.
III етап: вивчення основних формул комбінаторики та застосування їх до розв'язання задач різних рівнів складності. Є традиційним для вивчення у факультативних курсах та в старших класах спеціалізованих профільних шкіл. Він забезпечений досить багатим дидактичним, методичним та теоретичним матеріалом.
В зв'язку з можливістю експерименту комбінаторика займає привілейоване становище в математичній освіті. Для того, щоб дати поштовх дитині до певних ідей, потрібні специфічні засоби. По-перше, необхідно добрати цікаві задачі експериментального характеру; по-друге, ввести елемент змагання. Перші заняття повинні бути живими і збуджувати природну цікавість дитини, не відриваючи її від дійсності.
Комбінаторна задача на першому етапі, як правило, полягає в тому, щоб з'ясувати:
1) існують чи не існують деякі множини з заданими властивостями;
2) об'єднати їх у відповідні класи та перерахувати.
Учні завжди можуть почати таке дослідження з експериментів, а, проводячи самостійні численні досліди, дитина поступово приходить до відкриття багатьох понять, причому попередніх знань це не потребує. Для експериментів можна використовувати об'єкти з життя: самих учнів, їхні прилади, спеціально підготовлені технічні засоби.
Вивчення комбінаторних задач доцільно розпочинати з введення загального поняття комбінаторної моделі. На цьому етапі, звичайно, слід уникати означень та формулювань; дітям досить зрозуміти, що модель — це «переклад» задачі з літературної мови на мову комбінаторних понять.
Метою вчителя є ознайомити учнів з тим, що комбінаторні моделі розрізняються за такими типами: Розміщення без повторень (зокрема перестановки); Розміщення з повтореннями; Комбінації (сполучення) без повторень; Комбінації з повтореннями.
Моделі можна унаочнити, для цього можна використати фішки, жетони, бусинки, букви алфавіту, цифри, різнокольорові малюнки, точки, тощо.