88. Основи взаємодії та інформаційного забезпечення в методиці розслідування злочинів

Відповідно до ч. З ст. 114 КПК взаємодія слідчого з оперативно-розшуковими органами здійснюється головним чи­ном у процесі досудового слідства. Однак, виходячи зі змісту ч. 4 ст. 97, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 191 КПК, така взаємо­дія можлива й до порушення кримінальної справи, а від­повідно до ч. 2 ст. 138, ч. 1 ст. 139 КПК — й після зупинення досудового слідства.

Оперативно-розшукові заходи Така діяльність ґрунтується на положеннях законів України «Про міліцію», (пп. 2, 9 ст. 10, п. 10 ст. 11), «Про оперативно-розшукову діяльність» (ст. 8), «Про орга­нізаційно-правові основи боротьби з організованою зло­чинністю» (статті 13—15) та ін.

взаємодію правоохоронних та інших державних органів і посадоних осіб у процесі розкриття і розслідування злочинів можна розглядати як узгоджену діяльність різних ла­пок однієї або декількох організаційних систем, спрямовану на досягнення загальної мети з найменшими витратами сил, засобів і часу.

Основою взаємодії є обов'язкова участь відповідних правоохоронних та контролюючих органів у розкритті злочинів з виділенням для цього необхідних, специфічних для кожного органу, джерел інформації, сил та засобів. У боротьбі зі злочинністю правоохоронні органи станов­лять єдину систему. Однак єдність системи як основна ви­мога ефективної діяльності потребує оптимальної цілесп­рямованості та узгодженості усіх її елементів, тобто струк­тур різної відомчої приналежності та підпорядкованості.

Найбільш загальним видом взаємодії є координація діяльності правоохоронних органів. Форми взаємодії в цьому випадку специфічні і мають в ос­новному організаційний характер. До них належать між­відомчі оперативні наради, обмін інформацією, розробка спільних доповідей про стан злочинності, основні напрями та результати боротьби з нею.

Взаємодія слідчого та оперативних підрозділів у про­цесі розкриття та розслідування злочинів є найбільш по­ширеним та важливим видом взаємодії, необхідною умовою успіху в розкритті злочинів. Форми взаємодії слідчого, органу дізнання та оперативно-розшукових органів по­діляються на: 1) нормативно-правові, що випливають з положень КПК, законів України, які регулюють діяльність органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, про­куратури та 2) організаційно-тактичні.

Перша форма взаємодії стосується питань:

а) передачі слідчому матеріалів про виявлені шляхом оперативно-розшукових заходів ознаки злочину для ви­рішення питання про порушення кримінальної справи;

б) проведення слідчим процесуальних дій одночасно зі здійсненням органом дізнання узгоджених оперативних заходів;

в) проведення оперативно-розшукових заходів по спра­ві, в якій не встановлена особа, яка вчинила злочин, після передачі цієї справи слідчому;

г) виконання доручень слідчого щодо проведення розшукових дій;

ґ) здійснення заходів щодо встановлення особи, яка підлягає притягненню як обвинувачений після припинен­ня досудового слідства;

д) отримання інформації та документів про операції, рахунки, внески, внутрішні та зовнішні економічні угоди фізичних і юридичних осіб.

Друга форма взаємодії стосується питань:

а) спільної розробки версій і узгодженого планування слідчих дій та оперативно-розшукових заходів;

б) організації слідчо-оперативних груп (СОГ), до скла­ду яких входять слідчі та оперативні працівники. Дана форма взаємодії отримала поширення як одна з ефектив­ніших, особливо, коли йдеться про розслідування склад­них тяжких злочинів, вчинених організованою злочинною групою, багатоепізодної злочинної діяльності.

Взаємодія прокурора із слідчим має місце, коли:

а) прокурор дає доручення та вказівки слідчому щодо конкретних справ;

б) слідчий передає кримінальні справи за підслідністю та приймає до свого провадження кримінальні справи;

в) прокурор сам бере участь у розслідуванні та прово­дить слідчі дії;

г) прокурор бере участь у проведенні окремих слідчих дій.

Необхідність наукового забезпечення розслідування визначає види взаємодії слідчого з експертом, фахівцем у відповідних галузях знань. Така взаємодія здійснюється в процесі:

а) виконання доручень правоохоронних органів при проведенні ревізій, перевірок та інших дій щодо контролю И дотриманням законодавства України;

б) підготовки та проведення огляду місця події;

в) проведення інших слідчих дій (слідчого експеримен­ту, перевірки показань на місці, обшуку тощо);

г) підготовки та збирання матеріалів для експертного дослідження;

ґ) складних експертних досліджень, коли попередні ре­зультати потребують уточнення питань, поставлених слід­чим, або виникає необхідність у додаткових матеріалах.

При розслідуванні злочинів, що вчиняються у сфері економіки, великого значення набуває взаємодія слідчого з установами Національного банку, Антимонопольного ко­мітету, Фонду державного майна, Державної податкової адміністрації, Державної контрольно-ревізійної служби та інших державних органів України, що мають право конт­ролю за дотриманням організаціями та громадянами зако­нодавства. Даний вид взаємодії може здійснюватися в та­ких формах:

а) передача отриманої при здійсненні контрольних функ­ції та аналізі інформації, відомостей, що можуть містити ознаки злочинної діяльності;

б) отримання відомостей з автоматизованих інформа­ційних та довідкових систем і банків даних, що створюю­ться Антимонопольним комітетом, Фондом державного майна, Державною митною службою, Державним коміте­том статистики, іншими міністерствами, відомствами, бан­ківськими, фінансовими органами та організаціями, в тому числі інформації про реальні прояви злочинної діяльності;

в)спільна розробка пропозицій, спрямованих на з'ясу­вання та усунення умов, що сприяли вчиненню злочинів даного виду.

Взаємодія слідчого з працівниками оперативно-розшукових органів та інших служб органів внутрішніх справ необхідна при підготовці та проведенні різних слідчих дій та реалізації отриманих результатів. Відповідно до ч. З ст. 114 КПК слідчий по розслідуваних ним справах має право давати органам дізнання доручення і вказівки щодо провадження розшукових та слідчих дій і вимагати від ор­ганів дізнання допомоги при провадженні окремих слідчих дій. Такі доручення і вказівки слідчого є для органів діз­нання обов'язковими.

Відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, повинні виконувати письмові до­ручення слідчого про проведення оперативно-розшукових заходів, здійснювати взаємодію між собою та іншими правоохоронними органами з метою швидкого і повного роз­криття злочинів та встановлення винних.

Згідно з ч. 4 ст. 191 КПК органи внутрішніх справ зобов’язані надавати слідчому допомогу в проведенні огляду. Це перш за все стосується проведення найскладнішого йо­го виду — огляду місця події.

Орган міліції зобов'язаний повідомити слідчого про знайдені ним ознаки злочину та вжити заходів щодо охо­рони місця події, а також попередження злочинних дій, надання допомоги потерпілим, усунення наслідків злочи­ну, переслідування злочинців, по «гарячих слідах».

Взаємодія проявляється у підготовці та проведенні огляду, а саме: визначенні меж місця події та спрямування огляду, поділенні його на вузли, встановленні свідків, орга­нізації роботи кінолога та ін. По закінченні огляду взаємо­дія спрямовується на проведення невідкладних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів за результатами спільної роботи на місці події. Важливу роль в огляді відіграють фахівці відповідних галузей — криміналісти, судові медики, автотехніки та ін.