29. Техніка правки.

До правки методів відносять метод корекції тематичної системи і

структури, метод актуалізації теми, метод селекції фактичного

матеріалу, метод корекції розкриття теми. Кожен із цих

методів включає ряд обов'язкових прийомів правки.

Метод корекції тематичної системи і структури. Після

аналізу тематичної систем и й структури матеріалу та прийняття

рішення про їх удосконалення редактор мас через автора або

власноручно визначити бажану тематичну організацію твору.

Коригуючи тематичну систему, редактор визначає, яка тема

буде головною й основною, які мікротсми можуть бути в творі й

т.д. Корекція тематичної структури полягає у визначенні

послідовності й зв'язків між мікротемами.

Метод актуалізації теми. Суть цього методу полягає у

пошуку такого "звучання" теми, яке б робило її актуальною. Власне,

мова йде про конкретну тему, яку можна певним чином змінити

з метою надання їй актуального "звучання". Актуалізація теми

безперечно має здійснюватися в межах факторів, що

зумовлюють мовну діяльність.

Метод селекції фактичного матеріалу. Даний метод

застосовується для роботи з фактичним матеріалом. Не кожен факт,

передбачений поняттєвим обсягом, повинен використовуватися

у творі: основним критерієм тематичного відбору фактів є

комунікативна логіка.

Під час правки твору редактор повинен зіставляти підібрані

факти, обираючи для включення у твір лише той факт, який

може бути засобом досягнення комунікативної мети.

Метод корекції розкриття теми. Суть цього методу в зміні

композиції та архітектоніки матеріалу, будови фрази,

правописній правці. Основними прийомами цього методу є

скорочення, вставки, перестановки, заміни.

30. Редакторський аналіз.

Існує два різновиди аналізу: з позицій автора і з позицій

читача. Але будь-який редакторський аналіз глибоко

аналітичний. Це означає, що синтетизм читацького сприймання

замінений послідовним, поступовим аналізом твору під час його

читання або слухання. На відміну від звичайного читача

редактор має володіти методикою аналітичного сприймання твору.

Редакторський аналіз охоплює три сфери: аналіз тематичної

організації твору та актуальної теми; аналіз розробки теми й

аналіз розкриття теми.

Особливого значення набуває розмежування аналізу

розробки й розкриття теми. Під розробкою теми необхідно розуміти

роботу автора, пов'язану зі збором та обробкою фактичного

матеріалу, його розташуванням у творі, глибиною і спрямуванням

осмислення фактичного матеріалу тощо. Розкриття теми

пов'язане з подачею розробленої теми читачеві або

глядачеві/слухачеві. Тема може бути добре розробленою, але погано

розкритою (поданою). І навпаки, тема може бути так майстерно

або вміло розкрита, що створюється враження про глибоку її

розробку автором, хоч насправді тема може бути розроблена

поверхово.

Найзручнішим для роботи редактора з автором є припущення

(б), бо воно дає редакторові підстави для спілкування з автором

як з компетентною людиною, якій, правда, не вдалося добре

виразити словом те, що вона знає. Маючи таку психологічну

установку і спілкуючись з автором, редактор, однак, завжди

відчує глибину авторської орієнтації в темі, глибину її розробки.

Розкриття теми автором є мовний чи за допомогою інших

засобів вияв її розробки. Але розробка в чистому вигляді це

інтимний авторський процес, пов'язаний із добором фактичного

матеріалу, його упорядкуванням, інтерпретацією, із утворенням

фактологічної системи, побудованої за законами комунікативної

логіки. Розкриття ж розробленої теми завжди пов'язане з

вибором форми, манери вираження, композиції й архітектоніки

твору. Розкриття, однак, є тією ж розробкою теми, але в умовах

комунікації, безпосередньої орієнтації й реакції на

співбесідника.