- •Діяльність та особистість. Поняття провідної діяльності та психічних новоутворень у розвитку людини.
- •Сутність процесу соціалізації особистості. Джерела, зміст, стадії та основні механізми процесу соціалізації.
- •Поняття про пам’ять. Особливості запам’ятовування та відтворення інформації. Структура порушень пам’яті.
- •Спілкування як форма вияву активності особистості: її структура, функції, види.
- •Мислення: види, властивості, зв’язок із мовленням. Порушення мисленнєвої діяльності.
- •Поняття керівництва і лідерства у групі, їх взаємозв’язок та різниця, теорії походження лідерства.
- •Увага як форма організації психологічної діяльності людини. Види та властивості уваги.
- •Міжособистісні конфлікти: поняття, сфери і керівництво міжособистісними конфліктами.
- •1. Емоційно-вольова сфера особистості: особливості розвитку та формування.
- •Комунікативний, інтерактивний та соціально-перцептивний аспекти спілкування: сутність поняття, їх специфіка.
- •1. Основні проблеми психології.
- •2.Засоби впливу в процесі спілкування. Традиційні механізми впливу: зараження, паніка, навіювання, наслідування, мода, чутки.
- •1. Природа, сутність психофізичної і психофізіологічної проблем.
- •2. Культура спілкування як складова культури особистості, її рівні, компоненти.
- •1. Основні характеристики сфери психічного.
- •2. Поняття соціальної перцепції. Характеристика механізмів взаєморозуміння під час спілкування. Ефекти міжособистісного пізнання.
- •1.Психологічна практика і психотехнічна теорія.
- •2. Механізми психологічного захисту у спілкуванні, причини виникнення, особливості проявів.
- •1.Форми психічного відображення.
- •2. Особистість в групі: сутність установки, позиції, їх структура. Статусно-рольові характеристики особистості.
Комунікативний, інтерактивний та соціально-перцептивний аспекти спілкування: сутність поняття, їх специфіка.
Спілкування - багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, який передбачає обмін інформацією, певну тактику і стратегію взаємодії, сприймання і розуміння суб’єктами спілкування один одного. Спілкування історично склалося в процесі спільної діяльності, де спочатку відіграло допоміжну роль: супроводжувало й обслуговувало певні дії. Комунікативний аспект спілкування - це обмін між його учасниками різною інформацією: знаннями, думками, почуттями тощо. Головним засобом я у цьому разі є мовлення - використання мови, значення якої є водночас і носіями, і знаряддям пізнавальної діяльності. Тому спілкування - не лише передача інформації, а й її створення. Істотну роль у спілкуванні відіграють також немовні засоби: жести, міміка, пантоміміка, темп мовлення, інтонування, паузи тощо. Інтерактивний аспект спілкування характеризує організацію взаємодії між його суб’єктами. Рівень спілкування залежить від характеру відношень, що склалися між ними. Виділяють три такі рівні: соціальний, діловий і духовний. Соціальний рівень реалізує спілкування, в процесі якого суб’єкти ставляться один до одного згідно з соціальними нормами. Діловий рівень виникає із спільної діяльності і характеризується насамперед змістом конкретної ситуації спілкування. Духовний рівень - взаємодія, засобами якої є не лише значення, а й смисли. За рівнем спілкування може бути офіційним (формальним) або ж неофіційним (неформальним). Стилі спілкування - характерні способи встановлення і розвитку контактів. Найвиразнішими з них є: демократичний, авторитарний і суперечливий. Перцептивний аспект спілкування характеризує особливості сприймання і взаєморозуміння партнерами один одного. Сутність соціальної перцепції у більшості джерел перцепція трактується як процес і результат сприйняття людиною явищ навколишнього світу і самого себе. Перцепція пов'язана зі свідомим виділенням того або іншого феномена й інтепретацією його змісту через різноманітні перетворення сенсорної інформації Соціальна перцепція - сприйняття, розуміння й оцінка людьми соціальних об'єктів: інших людей, самих себе, груп, соціальних спільностей і т.д. Соціальне сприйняття містить у собі сприйняття межличностное, самовосприятие і сприйняття межгрупповое. У більш вузькому змісті соціальну перцепцію розглядають як межличностное сприйняття: процес сприйняття зовнішніх ознак людини, співвіднесення їх із його личностными характеристиками, інтепретація і прогнозування на цій основі його вчинків. Соціальний перцептивный процес має дві сторони: суб'єктивну (суб'єкт сприйняття - людина, що сприймає) і об'єктивну (об'єкт сприйняття - людина, що сприймають). При взаємодії і спілкуванні соціальна перцепція є взаємної.
БІЛЕТ № 6
1. Основні проблеми психології.