80. Санітарно-гігієнічне нормування забруднення повітря на в-тві

Санітарія – це сукупність практичних заходів, спрямованих на

оздоровлення середовища, що оточує людину.

Виробнича санітарія – це галузь санітарії, спрямована на впровадження

комплексу санітарно-оздоровчих заходів щодо створення здорових і

безпечних умов праці. Згідно ДСТУ 2293-99 (п.4.60)виробнича санітарія –

це система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та

засобів запобігання впливу на працівників шкідливих виробничих факторів.

Сфера дії виробничої санітарії – запобігання професійної небезпеки (

шкідливості) яка може призвести до професійних або професійно

обумовлених захворювань у тому числі і смертельних при дії в процесі

роботи таких факторів як випромінювання електромагнітних полів,

іонізуючого випромінювання, шумів, вібрацій, хімічних речовин, зниженої

температури тощо.

Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовищеприміщення можуть надходити різноманітні шкідливі речовини, що використовуються в технологічному процесі.

Шкідливими вважаються речовини, які під час контакту з організмом людини за умов порушення вимог безпеки можуть призвести до виробничої травми, професійних захворювань або розладів стану здоров’я (ГОСТ 12.1.007-76).

Шкідливі речовини (ШР) можуть проникати в організм через:

– шкіру (бензол, толуол, ціаніди, тобто переважно рідкі речовини);

– пірорально (разом з харчами і слиною), під час ковтання або при внесенні їх у рот забрудненими руками (шлунково-кишковий тракт);

– дихальні шляхи (пари, гази та пилоподібні речовини

Гострі отруєння виникають внаслідок одноразової дії великих доз шкідливих речовин (чадний газ СО, пари ртуті, марганцю).

Хронічні отруєння розвиваються внаслідок тривалої дії на людину невеликих концентрацій ШР (парів свинцю, ртуті, марганцю).

Виробничий пил – тонкодисперсні тверді частинки, що перебувають у повітрі у зваженому стані.

Пил – розповсюджений небезпечний ташкідливий виробничий фактор. З пилом стикаються робітники гірничодобувної промисловості, машинобудування, металургії, текстильної промисловості, сільського господарства.

Пил може здійснювати фіброгенну дію, за якої в легенях відбувається розростання сполучних тканин, що порушує нормальну будову та функцію органа.

81. Види і джерела виробничого освітлення

Під час здійснення будь-якої трудової діяльності втомлюваність очей переважно залежить від напруженості процесів, що супроводжує зорове сприйняття. До таких процесів належать: адаптація, акомодація та конвергенція.

Адаптація – пристосування ока до зміни умов освітлення (рівня освітленості).

Акомодація – пристосування ока до зрозумілого бачення предметів, що знаходяться від нього на неоднаковій відстані за рахунок зміни кривизни кришталика.

Конвергенція – здатність ока під час розглядання близьких предметів займати положення, за якого зорові осі обох очей перетинаються на предметі.

Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути:

– природним, що здійснюється прямими сонячними променями, та розсіяним світлом небосхилу;

– штучним, що здійснюється електричними джерелами світла;

– суміщеним (змішаним), за якого недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.

Природне освітлення (ПО) поділяється на: бокове (одно- або двостороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, здійснюване через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване – поєднання верхнього та бокового освітлення.

Штучне освітлення (ШО) може бути загальним та комбінованим.

Загальним називають освітлення, за якого світильники розміщаються у верхній зоні приміщення (не менше 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення).

Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого.

За функціональним призначенням штучне освітлення буває робоче, чергове, охоронне, аварійне, евакуаційне.

Робоче освітлення призначене для забезпечення виробництва, переміщення людей, руху транспорту.

Чергове освітлення передбачене в неробочий час (частина робочого).

Охоронне освітлення влаштовується вздовж меж території, освітленість 0,5 лк на висоті Н=0,5 м.

Аварійне освітлення здійснюється від інших джерел. Освітленість >2 лк всередині приміщення і <2лк – поза приміщенням.

Евакуаційне освітлення. Освітленість не менше 0,5 лк в середині приміщення, поза приміщенням – не менше 0,2 лк. При кількості людей в приміщенні >50 осіб світиться надпис “Запасний вихід”. Джерелами ШО є лампи розжарювання (ЛР) та газорозрядні лампи (ГРЛ).