Безпосередня підготовка до уроку потребує глибокого продумування кожного його структурного елемента і може відбуватися в такій послідовності:
Формулювання мети і завдань уроку. Мета уроку має бути: освітня – домогтися міцного засвоєння знань, формування практичних умінь і навичок з конкретного навчального матеріалу; розвиваюча – розвивати мовлення, пам’ять, увагу, уяву мислення, спостережливість, активність і самостійність учнів, прищепити їм способи пізнавальної діяльності та ін.; виховна – сприяти формуванню наукового світогляду, моральних, естетичних та інших якостей особистості кожного школяра, вихованню колективу класу.
Вивчення обсягу і змісту навчального матеріалу. Опрацьовуючи програму, підручник і посібники визначають провідні положення та ідеї і практичний матеріал для їх розкриття. Слід окреслити між предметні зв’язки, підібрати нові факти, приклади для наповнення теми новим змістом. Цей матеріал повинен мати належний виховний потенціал, сприяти формуванню навичок практичної роботи, розвивати інтереси і здібності учнів.
Вибір форм організації навчання. Підібравши тип уроку, слід попрацювати над раціональною його структурою, визначити тривалість кожного її елемента. Важливо продумати можливість поєднання на уроці фронтальної, групової, парної та індивідуальної роботи.
Вибір методів і прийомів навчання. Потрібно намітити, які методи використовуватиметься на кожному етапі уроку, їх поєднання, взаємодоповнення, виходячи з потреб максимальної пізнавальної діяльності учнів. При цьому слід зважати на: провідні мотиви, інтереси учнів до предмета, ставлення їх до уроків учителя; рівень сформованості вміння навчатися, працездатність, регулярність навчальної праці, виконання домашнього завдання; активність на уроках, уважність і дисциплінованість учнів; їх уміння застосовувати знання на практиці; здібності, потенційні можливості кожного.
Наочно-технічне оснащення уроку. Вчитель визначає, яку наочність або технічні засоби навчання і як буде використано на уроці.
Визначення змісту й методики виконання домашнього завдання. Обсяг домашнього завдання має бути таким, щоб перевантажувати учнів. Учитель повинен продумати зміст інструктажу щодо його використання.
Складання плану-конспекту уроку. Кінцевий результат підготовки вчителя до уроку на основі тематичного плану (з урахуванням його реальності під час вивчення теми). У ньому зазначають тему, мету й завдання уроку, його тип і структуру – послідовність навчальних ситуацій під час викладання навчального матеріалу та самостійної роботи учнів, перелік і місце навчальних демонстрацій, час на кожен етап уроку, необхідне для проведення уроку обладнання та навчальні посібники. Учителі математики, фізики, хімії записують до плану розв’язки задач, які будуть запропоновані на уроці.
Перевірка готовності вчителя до уроку. Визначення подумки міри володіння змістом навчального матеріалу, методами і прийомами його розкриття. Слід обов’язково передбачити труднощі, що можуть виникнути під час уроку, і способи їх подолання.
Перевірка готовності учнів до уроку. Здійснюється на організаційному його етапі й під час перевірки виконання учнями домашнього завдання.
Відкриті уроки. Однією з найефективніших форм підвищення педагогічної майстерності вчителів є відкриті уроки. Важливу роль грають відкриті уроки для впровадження в практику передового педагогічного досвіду і результатів педагогічної науки, направлених на вирішення задач, поставлених перед сучасною школою
Відкриті уроки з впровадження в практику досягнень педагогічної науки мають загальнотеоретичний характер і потрібні вчителям всіх предметів (наприклад, такі питання: теорія і практика проблемного навчання, розумовий розвиток учнів в навчальному процесі, єдність навчання та виховання). Учителі заздалегідь вивчають і обговорюють теоретичні питання, пов’язані з проблемою відкритого уроку. Для цього їм пропонується список літератури, який потрібно обговорити на засіданні педагогічної ради або методичного об’єднання. Під час обговорення визначаються основні ідеї, які заслуговують на увагу і впровадження практику, та можливості їх реалізації на уроках. Проаналізувавши результати обговорення, керівники шкіл складають графік відкритих уроків, в якому визначають: теми уроків, хто їх проводить, коли і хто повинен бути на них присутнім. Відкриті уроки керівництво школи пропонує проводити досвідченим вчителям. З однієї теми можна планувати декілька уроків в залежності від складу вчителів і типу школи. Якщо в школі є паралельні класи, то бажано провести хоч би один відкритий урок в кожному класі. Вчитель заздалегідь (за декілька днів ) готує детальний план конспект, з яким знайомить весь педагогічний колектив або тих, хто повинен бути присутнім на уроці. Урок планується так, щоб вчителі, яким це необхідно і цікаво, мали змогу їх відвідати, не порушуючи розкладу уроків. Присутні на уроці занотовують його хід, всі педагогічні ситуації, які потім ретельно аналізують. Спостереження, аналіз, узагальнення уроків повинно бути цілеспрямоване. Обговорення відкритих уроків може бути попереднім (кожного уроку усіма присутніми) і узагальнюючим (всіх уроків з певної теми на педагогічної раді або виробничій нараді). Аналіз слід проводити у формі дискусії, під час якої висуваються і обґрунтовуються різні думки судження ідеї. Зауваження повинні бути тактовними, доброзичливими, принциповими. Підводять підсумки обговорення керівники шкіл, а результати обговорення обов’язково оформлюються у вигляді постанови або рекомендації педагогічної ради або виробничої наради.
Вимоги до аналізу і обговорення відкритих уроків.
Цілеспрямованість обговорення. Відкритий урок проводиться з певної педагогічною метою. Вчитель намагається якомога повніше розкрити поставлену перед ним науково-методичну проблему. Присутні повинні знати не тільки мету заняття, але і теоретично підготуватися до сприйняття його ідей. Тому заступник директора з навчальної роботи заздалегідь повідомляє вчителям дату і час відкритого уроку, проблему, яка повинна вирішуватися на уроці, провідні дидактичні та виховні ідеї, список літератури . Для концентрації уваги присутніх на основному розробляється план аналізу відкритого уроку.
Відкритий урок немає необхідності аналізувати всебічно варто охопити тільки ті особливості, які передбачені планом. Кожний учасник обговорення чітко і послідовно висловлює певну тезу і відповідно аргументує її.
Науковість аналізу. Обговорювати відкритий урок потрібно враховуючи сучасні досягнення педагогічної науки.
Принциповість що поєднується з доброзичливістю при висловлюванню критичних зауважень. Присутні можуть погоджуватись не з усіма положення відкритого уроку. В цьому випадку опоненти висловлюючи свою думку переконливо її аргументують.
Аналіз уроку повинен поєднуватись з висновками і практичними рекомендаціями. Арсенал вчителя збагачується новими елементами, якщо передовий досвід не тільки аналізується але й узагальнюється. Вчителі можуть використовувати досвід відкритого уроку не тільки для викладання цієї теми але й творчо перенести його на інші предмети і інші класи. Тому потрібно глибоко осмислити ідеї відкритого уроку, щоб правильно вирішувати, за яких умов і де можливо успішно застосовувати набутий досвід.
Підсумки обговорення відкритого уроку проводять кваліфіковані спеціалісти – директор школи або його заступники, голова методичного об’єднання (комісії), методист райметодкабінету або інспектор органів народної освіти. При цьому важливо повідомляти про педагогічну мету відкритого уроку, основні ідеї, втілені в ньому, підкреслити, наскільки вдалося досягти поставленої мети, які особливості відкритого уроку заслуговують похвали і поширення, які положення є опорними і потребують додаткового вивчення.