12. Характеристика демократичного політичного режиму.

Класичне визначення демократії належить американському президентові А. Лінкольну: "Демократія – це влада народу, вибрана народом і для народу." Етимологія цього слова – народовладдя – визначає і ряд вихідних взаємозв'язаних, принципів, без яких демократії в будь-якому її розумінні бути не може (деякі автори називають їх "засадничими законами демократії").

Ядром демократії, її засадничою ідеєю є суверенітет народу. Поняттядемократії як власті суверенного народу включає: 1) народ єєдиним і вищим джерелом влади в країні; 2) державна влада лише тоді може вважатися легітимною, коли її формування і існування підтримане народом відповідно до норм права шляхом вільного волевиявлення виборців на вільних виборах; 3) народ має безумовне право самостійно вирішувати свою долю, і по найважливіших для доль країни і народу питанням влада, як правило, обов'язково повинна спиратися на явно виражене схвалення народу; 4) народ сам вибирає собі представників, має важелі реального впливу на їх діяльність, а також конкретні механізми контролю за діяльністю держави і коректування його діяльності в період між виборами; 5) в період виборів і відповідно до норм права народ має безумовне право і реальний механізм зміни влади, а також структурної зміни характеру державній владі; 6) в разі явного зловживання влади довірою народ, переростання влади з інструменту реалізації інтересів народу в інструмент тиранення над народом, народ має безумовне право достроково усунути від влади такий уряд.

Другою найважливішою характеристикою демократії є те, що епіцентром такого пристрою суспільства і такого способу організації влади є особа людини, яка визнається найвищою цінністю в країні. Це означає:

• суспільство і народ в цілому розглядаються не як деяка монолітна освіта,що виражає настільки ж монолітну єдину волю, а як сума незалежних індивідів,що відображає суму приватних інтересів окремих осіб;

• признається безумовний пріоритет інтересів особи, тобто пріоритет сумиприватних інтересів окремих незалежних індивідів над інтересами держави;

• признається, що всяка особа від народження наділяється певною сумоюправ і свобод і перш за все - сумою так званих природних і томуневід'ємних прав і свобод, серед яких основними є право на життя; правона особисту свободу, незалежність і недоторканість; право на приватнувласність. Ця тріада природних прав визначає основи буття людини в суспільстві, забезпечуючи у тому числі і право на пошану гідності особи і право на те, аби прожитисвоє життя в гідних людини умовах; безумовне право жити в своїй країні, насвоїй землі, в своєму будинку; нарешті, право на те, аби людина могла створити свою сім'ю ісам зміг виховати своїх дітей. Оскільки джерелом цихприродних і невід'ємних прав і свобод є не суспільство, не держава інавіть не сім'я кожного індивідуума, а сама природа людини, то ці права не лише неможуть бути поставлені під сумнів, обмежені або вилучені у індивіда, але фактичновони вилучаються з ведення суспільства і держави. Окрім цього особа вдемократичному суспільстві має і інші багаточисельні права і свободи(політичні, цивільні, економічні соціальні т.п.), багато хто з яких фактично набуває статусу невід'ємних.

Поняття право людини означає сукупність правових норм взаємин вільних індивідів між собою, а також з державою і суспільством в цілому, що забезпечують можливість діяти на власний вибір і отримувати певні блага для життя.