Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Дніпродзержинський індустріальний коледж

ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет»

КОРОТКИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З ПРЕДМЕТУ

„ ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ”

для студентів спеціальностей

5.03050901 „Бухгалтерський облік ”

5.03050401 „Економіка підприємства ”

Модуль 3.

Аналіз витрат та фінансових результатів підприємства

Тема 9. Аналіз витрат на виробництво

Лекція 9.1 Аналіз витрат на виробництво продукції.

Основні завдання аналізу собівартості продукції

Аналіз собівартості продукції, робіт і послуг є важливим інструментом у системі управління витратами. Він дає змогу вивчити тенденції зміни її рівня, визначити відхилення фактичних витрат від нормативних і їхні причини, виявити резерви зниження собівартості продукції.

Оскільки, собівартість промислової продукції – це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут, від рівня собівартості залежать фінансові результати діяльності підприємства, його фінансовий стан.

Головними завданнями аналізу собівартості продукції є:

• оцінка обґрунтованості планових завдань із собівартості продукції;

• перевірка достроковості інформації про фактичну собівартість;

• дослідження структури витрат порівняно з плановими даними та в динаміці;

• виявлення резервів зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;

• розроблення заходів щодо забезпечення ефективного управління витратами і формування собівартості продукції.

Основними джерелами інформації для аналізу собівартості є:

• ф. № 5-с “Звіт про витрати на виробництво продукції, робіт та послуг";

• ф. № 2 “Звіт про фінансові результати”;

• калькуляції собівартості окремих видів продукції;

• кошторис витрат;

• дані синтетичного та аналітичного обліку витрат за основними та допоміжними виробництвами;

• результати аналізу собівартості за попередні роки.

Згідно П(С)БО 16 “Витрати” собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

• прямі матеріальні витрати,

• прямі витрати на оплату праці,

• інші прямі витрати,

• загальновиробничі витрати.

Аналітичний облік витрати ведеться на рахунку 23 “Виробництво” за видами виробництва, статтями калькуляції і видами або групами продукції, що виробляється.

Елементи витрат:

• матеріальні витрати,

• витрати на оплату праці,

• відрахування на соціальні потреби,

• амортизація основних фондів,

• інші операційні витрати (витрати на відрядження, витрати на послуги зв’язку, витрати на виплату матеріальної допомоги, плата за розрахунково-касове обслуговування та ін.).

Групування витрати за елементами необхідна для того, щоб вивчити матеріаломісткість, енерго-, трудо-, фондомісткість та встановити вплив технічного прогресу на структуру витрат.

Групування витрат по призначенню, тобто за статтями калькуляції, вказує, куди, на які цілі та у яких розмірах витрачені ресурси.

Типові статті калькуляції:

1. сировина та матеріали,

2. купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи та послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організації,

3. паливо та енергія на технологічні потреби,

4. зворотні відходи (вираховуються),

5. основна заробітна плата,

6. додаткова заробітна плата,

7. відрахування на соціальні потреби,

8. витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва,

9. відшкодування зносу спеціального інструменту та пристроїв цільового призначення,

10. витрати на утримання та експлуатацію устаткування,

11. загальновиробничі витрати.

Аналіз витрат на 1 грн. обсягу промислової продукції.

Витрати на 1 грн. продукції – це відношення загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції до вартості випущеної продукції.

Витрати на 1 грн. обсягу промислової продукції – важливий, найбільш узагальнюючий показник собівартості продукції. Однією з переваг цього показника є його універсальність: його використання в будь-якій галузі народного господарства дає змогу порівнювати рівень витрат на різних підприємствах. Окрім цього показник витрат на 1 грн. продукції вказує на прямий зв’язок між собівартістю та прибутком: чим нижчий показник витрат, тим більше сума прибутку.

Де: С_і – собівартість одиниці і-тої продукції, грн.;

Ц _і - ціна і-тої продукції, грн.; N_і – обсяг випуску і-тої продукції, од.;

n – кількість видів продукції, що випускається.

Аналіз витрат на 1 грн. обсягу промислової продукції проводиться методом порівняння фактичних витрат звітного періоду з плановим, визначають відхилення та обчислюють вплив на нього змін таких факторів:

• структури та асортименту випущеної продукції;

• рівня витрат на виробництво окремих виробів;

• цін та тарифів на спожиті матеріальні ресурси;

• оптових цін підприємства на виготовлену ним продукцію.

Вплив цих факторів на відхилення за рівнем витрат на 1 грн. обсягу промислової продукції визначають методом ланцюгових підстановок.

Таблиця 7.1 - Оцінка витрат на 1 грн. продукції.

№ п/п	Показники	Повна собівартість продукції, тис.грн.	Обсяг продукції в оптових цінах, тис.грн.	Витрати на 1 грн. продукції, грн./грн.
1	За затвердженим планом.	23252	26230	0,886
2	За планом, перерахованим на фактичний обсяг та асортимент продукції.	23165	26545	0,873
3	Фактично в цінах, прийнятих в плані.	23338	26545	0,879
4	Фактично в цінах, прийнятих в плані при діючих цінах на матеріали, паливо, енергію.	23733	26545	0,894
5	Фактично у діючих цінах.	23733	26749	0,887

Фактичний рівень витрат на 1 грн. продукції на 0,887 – 0,886 = 0,001 грн./грн. більше, ніж плановий, що є негативним фактором, оскільки говорить про зниження прибутковості продукції.

На зміну рівня витрат вплинули наступні фактори:

- зміна структури і асортименту продукції:

0,873 - 0,886 = - 0,013 грн./грн.

- зміна рівня витрат:

0,879 - 0,873 = + 0,006 грн./грн.

- зміна цін і тарифів на спожиті матеріальні ресурси:

0,894 – 0,879 = + 0,015 грн./грн.

- зміна цін на готову продукцію:

0,887 – 0,894 = - 0,007 грн./грн.

Аналіз прямих та непрямих витрат.

За способом включення у собівартість витрати поділяються на

• прямі,

• напрямі.

Прямі витрати пов’язані з виробництвом визначених видів продукції (сировина, матеріали, заробітна плата виробничих робочих і т.д.). вони прямо відносяться на той чи інший об’єкт калькуляції.

Як правило, найбільшу питому вагу у собівартості промислової продукції займають витрати на сировину та матеріали. Загальна сума витрат по цій статті залежить від обсягу виробництва продукції, її структури і змін питомих витрат на окремі вироби.

Витрати на одиницю продукції залежать від:

• якості сировини та матеріалів,

• заміни одного виду матеріалу іншим,

• зміни рецептури, сировини, техніки, технології та організації виробництва,

• кваліфікації працівників,

• відходів сировини та ін.

Рівень середньої ціни матеріалів залежить від:

• ринків сировини,

• відпускних цін постачальника,

• рівня транспортних та заготівельних витрат,

• якості сировини.

Непрямі витрати пов’язані з виробництвом декількох видів продукції і відносяться на об’єкт калькуляції шляхом розподілу пропорційно відповідній базі (загальновиробничі витрати).

За ступенем залежності від обсягів виробництва, витрати поділяються на :

• змінні – змінюються разом зі зміною обсягу виробництва,

• постійні – витрати, абсолютна величина яких залишається постійною або змінюється при зменшенні або збільшенні обсягу виробництва продукції, яка припускається, в невеликій кількості.

Майже всі прямі витрати є змінними. Виключення складають амортизація спеціального обладнання, орендна плата та деякі інші прямі витрати.

Не включаються до виробничої собівартості і списуються на витрати періоду (витрати виробництва, обігу), в якому вони були здійснені:

• понаднормативні відходи,

• витрати на зберіганні, крім тих, які необхідні у виробничому процесі, що передував наступній стадії виробництва,

• адміністративні накладні витрати,

• витрати на збут.

Визначення резервів зменшення собівартості продукції.

Основними джерелами резервів зменшення собівартості продукції є:

• збільшення обсягу її виробництва,

• скорочення витрати на виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, економного використання сировини та матеріалів, електроенергії, палива, обладнання, скорочення невиробничих витрат, виробничого браку і ін.

Резерви збільшення виробництва продукції виявляються у процесі аналізу виконання виробничої програми. При збільшенні обсягу виробництва продукції збільшуються лише змінні витрати (пряма заробітна плата робочих, прямі матеріальні витрати та ін.), сума постійних витрат, як правило, не змінюється, в наслідок чого зменшується собівартість продукції.

Резерви скорочення витрат виявляються по кожній статті витрат за рахунок конкретних організаційно-технічних заходів (втілення нової більш прогресивної техніки та технології виробництва, поліпшення організації праці та ін.), які будуть сприяти економії заробітної плати, сировини, матеріалів, енергії.

1. Економію витрати на оплату праці (Рзп ) в наслідок впровадження організаційно-технічних заходів можна розрахувати шляхом множення різниці між трудомісткістю виробів до впровадження (Тм_О) та після впровадження (Тм₁) відповідних заходів на запланований рівень середньогодинної оплати праці (ОП) та на кількість запланованих до випуску виробів (VВПпл):

Рзп = ( Тм₁ - Тм₀ ) х ОПпл х VВПпл

2. Резерв зменшення матеріальних витрат (Рмв) на виробництво запланованого випуску продукції за рахунок впровадження нових технологій та інших організаційно-технічних заходів можна визначити:

Рмв =( В1 - В0 ) х VВПпл х Цпл

В0 – матеріальні витрати до впровадження організаційно-технічних заходів;

В1- матеріальні витрати після впровадження організаційно-технічних заходів;

Цпл – планові ціни на матеріали

3. Резерв скорочення витрат на утримання основних засобів за рахунок реалізації, консервації, передачі у довгострокову оренду та списання зайвих та тих, що не використовуються споруд, машин та обладнання визначається шляхом множення первинної їх вартості на норму амортизації:

Ра = ( Во.ф.н і х Наі )

Во.ф.н і - первинна вартість зайвих та тих, що не використовуються споруд, машин та обладнання по і-тій групі основних фондів;

Наі – норма амортизації по і-тій групі основних фондів.

4. Резерв економії накладних витрат виявляється по кожній статті за рахунок розумного скорочення апарату управління, економного використання коштів на відрядження, поштово-телеграфні та канцелярські витрати, скорочення втрат від пошкодження матеріалів та готової продукції, оплати простоїв та ін.