4. Система охолодження та мащення двигунів автомобіля.

Система охолодження призначена для підтримання оптимального теплового режиму двигуна регульованим відведенням тепла від найбільш гарячих деталей, які нагріваються в результаті тертя або контакту з гарячими газами.

Найвигідніший тепловий стан двигуна в межах 85-95⁰С під­тримує система охолодження, яка відводить зайве тепло від деталей і передає ЇЇ навколишньому повітрю. Для відведення тепла від нагрітих частин двигуна використовують рідинну примусову систе­му охолодження. Циркуляція охолодної рідини в такій системі відбувається під дією відцентрового насоса, що подає охолоджену воду з радіатора в сорочку охолодження блока циліндрів.

Залежно від умов роботи вузлів і механізмів двигуна масло до них може підводитися декількома способами, конструктивно з'єдна­ними в єдину систему. В сучасних двигунах при існуванні різних способів подачі масла до тертьових поверхонь взаємодіючих деталей система мащення називається комбінованою і в ній застосовуються такі способи мащення: під тиском, краплинне (розбризкування маслом) і масляним туманом.

Основними елементами системи мащення є масляний насос, масляні фільтри і масляний радіатор.

Для системи охолодження використовують таку охолодну рідину:

1) м'яку воду (снігову, дощову),

2) етиленгліколеві рідини (антифрізи):

- марки - 40 (світло-жовта),

- марки 65 (оранжева),

- Тосол-А 40,

- Тосол-А 65.

- охолодна рідина,

- повітря.

В систему охолодження автомобіля ЗІЛ-131 входять:

- радіатор, (13)

- рідинний насос, (34)

- перепускний шланг, (32)

- термостат, (36)

- датчик температури охолодної рідини, (47)

- зливний кран сорочки охолодження блока і головки циліндрів, (55)

- сорочка охолодження блока і головки циліндрів, (53)

- жалюзі, (15)

- датчик аварійного перегріву охолодної рідини - розміщений на верхньому бачку радіатора,

- вентилятор, (19)

- покажчики температури та контрольна лампа знаходяться на щитку приладів.

5. Система живлення двз :карбюраторні, дизельні, гбу. Паливо для них.

Система живлення призначена для приготування і подачі до циліндрів пальної суміші, а також для регулювання її кількості та складу, і випуску відпрацьованих газів.

При розрідженні в баці відкрит впускний клапан. При надлишковому тиску відкритий випускний клапан.

До системи живлення двигуна ЗІЛ-131 входять:

- 2 паливних бака по 170 л;

- паливний кран виключення баків;

- фільтр-відстойник (фільтр грубої очистки палива);

- поливопідкачувальний насос Б-10;

- фільтр тонкого очищення палива;

- карбюратор К-88АМ ;

- паливопроводи ;

- повітряний фільтр;

- впускний колектор;

- випускний колектор;

- глушник.

Робота системи живлення двигуна:

Після пуску двигуна паливний насос засмоктує паливо з паливного бака і паливо проходить через сітку приймальної трубки, кран, фільтр грубої очистки, паливний насос, фільтр тонкої очистки палива в поплавцеву камеру карбюратора.

ПАЛИВНІ БАКИ

На автомобілі ЗІЛ-131 встановлено два паливних бака по 170 л кожний, розміщені по обидва боки рами під вантажною платформою. Таким чином, ємність баків становить 340 л.

Норма витрати палива становить 51 л на 100 км пробігу. Для роботи двигуна використовують автомобільний бензин А-76. Де: А - бензин автомобільний, 76 - октанове число бензина. Октанове число характеризує детонаційну стійкість бензину.

Для роботи карбюраторних двигунів застосовують бензини марок: А-76, АИ-95 "Екстра", АИ-93, АИ-98.

Де: А - бензин автомобільний,

И - позначає спосіб визначення октанового числа (дослідний метод),

76, 93, 95, 98 - позначає октанове число бензину, яке характеризує стійкість бензину проти детонації.

Детонацією називається вибухове згорання робочої суміші, що виникає у циліндрах двигуна при застосуванні бензину з малим октановим числом, при збідненні пальної суміші, при великому куті випередження запалення і перегріванні двигуна.

При детонації частина робочої суміші, запалена іскрою, згорає з нормальною швидкістю, а решта, внаслідок утворення в ній перекисних сполучень, запалюється і згорає зі швидкістю 2000-2300 м/с (при нормальному згоранні швидкість - до 40 м/с). Тиск у циліндрі при цьому різко зростає.

Детонаційне згорання виникає в зоні камери згорання, яка найбільш віддалена від свічок запалення. Ознакою такого згорання є дзвінкий металевий стукіт. Робота двигуна при детонаційному згоранні нестійка, зменшується частота обертання колінчастого вала, двигун втрачає потужність, перегрівається, виникають вихлопи чорного диму із глушника.

Тривала робота двигуна з детонаційним згоранням призводить до обгорання кромок поршнів, головок клапанів, прокладки головки циліндрів, електродів та ізоляторів свічок запалювання.

Високий тиск підвищує навантаження у кривошипно-шатунному механізмі, викликає руйнування антифрикційного сплаву в шатунних підшипниках і підвищене спрацювання верхньої частини гільз циліндрів.

В системі живлення двигуна ЗІЛ-131 використовують карбюратор К-88 АМ і паливний насос Б-

КАРБЮРАТОР К-88 АМ

Процес приготування пальної суміші з палива і повітря називають карбюрацією, а прибор, де вона готується називається карбюратором.

На автомобілі ЗІЛ-131 встановлений карбюратор К-88АМ, з падаючим потоком пальної суміши, дводифузними змішувальними камерами паралельного включення, балансований.

Робота карбюратора грунтується на принципі пульверизації. Найпростіший карбюратор складається з двох основних частин:

- поплавкової камери,

- змішувальної камери.

Розпилювач одним кінцем з'єднаний з поплавковою камерою за допомогою жиклера, а другим кінцем виходить у дифузор.

Основними механізмами і вузлами дизельної системи живлення є: паливний насос високого тиску з муфтою випередження впорскування палива, паливопідкачуваль­ний насос низького тиску, форсунки , паливний бак з фільтром грубого очищення палива, фільтр тонкого очищення палива, па­ливопроводи низького і високого тиску, повітряний фільтр, впускний і випускний колектор, глушник, в окремих двигунах турбокомпресор.

Газове паливо для автомобільних двигунів застосовують у стисне- ному або зрідженому стані. Метан стискають до тиску в середньому 20 МПа і зберігають у товстостінних балонах. Етан, пропан і бутан переходять у рідкий стан при стисканні до 1,6 МПа. їх також зберігають у балонах.

Газоповітряні суміші порівняно з бензоповітряними мають вищі (Иі і идетонаційні властивості, що дає змогу підвищити ступінь стискання і поліпшити економічні показники двигуна. Газові двигуни характеризуються повнішим згорянням суміші й набагато нижчою токсичністю (шкідливістю) відпрацьованих газів, завдяки чому зменшується забруднення навколишнього середовища.

У разі застосування газу не змивається плівка оливи зі стінок гільз і поршнів, зменшується нагароутворення в камерах згоряння; через відсутність конденсації пари бензину на стінках гільз циліндрів не розріджується олива, завдяки чому в 1,5...2 рази збільшуються період служби двигуна й період зміни оливи.

Однак у газобалонних автомобілів складна система живлення, підвищуються вимоги щодо пожежо- й вибухобезпечності, потужних газових двигунів на 10...20 % менша порівняно з карбюратор­ними, оскільки в суміші з повітрям газ займає більший об'єм, ніж бензин. Автомобіль втрачає частину своєї вантажопідйомності через велику масу газобалонної установки.

Двигуни, що працюють на стиснених або зріджених газах, ство­рюють на базі карбюраторних. Для цього останні обладнують спеціальною газовою апаратурою й балонами, але вони зберігають здат­ність працювати також і на бензині.