- •Зародження економіко – теоретичних знань.
- •2). Предмет економічної теорії.
- •4). Методи дослідження економічної теорії.
- •5).Функції економічної теорії.
- •6). Економічні потреби та економічні інтереси суспільства.
- •9) Система виробничих(економічних)відносин.
- •10) Власність в економічній системі. Нові тенденції у розвитку відносин власності.
- •11). Типи економічних систем. Моделі ринкової економіки.
- •12) Технологічні можливості суспільства.
- •13). Форми економічних зв'язків і виробництва.
- •14). Еволюція форм вартості.
- •16). Гроші. Становлення і еволюція грошових відносин.
- •17). Сутність ринку та умови його функціонування.
- •19). Ринкова інфраструктура:зміст та елементи.
- •Ринкова інфраструктура:
- •21). Попит і його детермінанти.
- •22). Пропозиція та її детермінанти.
- •23). Рівноважна ціна.
- •25. Суперечності ринкової економіки.
- •26. Державне регулювання ринкової економіки: необхідність і суть.
- •27. Економічні функції держави.
- •28. Методи державного регулювання ринкової економіки.
- •29. Кейнсіанська та неоліберальна концепції державного регулювання ринкової економіки.
- •30. Зміст перехідної економіки: загальне й особливе
- •31. Необхідність та форми роздержавлення економіки.
- •32. Соціальні наслідки роздержавлення та приватизації.
- •33. Демонополізація економіки.
- •34. Основні концепції реформування економіки України.
- •35. Домогосподарство як економічний суб'єкт господарювання.
- •36. Доходи та витрати домогосподарств, їхня структура.
- •37. Домогосподарство і ринок
- •38. Ринок праці та його специфіка
- •39. Суть та функції заробітної плати.
- •40. Організація заробітної плати.
- •Трудові відносини. Соціальне партнерство. Соціальний трипартизм.
- •42. Суть та види витрат виробництва
- •43. Витрати виробництва у короткостроковому періоді. См.44
- •44. Витрати виробництва у довгостроковому періоді.
- •45. Прибуток: суть, види та функції.
- •46. Ціна: суть та теорії. Загальні принципи ціноутворення.
- •47. Вплив ринку на ціну.
- •48. Види цін та їх класифікація.
- •49. Методи ціноутворення
- •50. Аграрні відносини, їхня специфіка.
- •51. Рентні відносини. Земельна рента.
- •52. Агропромисловий комплекс: сутність, структура та функції
- •53. Аграрна реформа в Україні.
- •54. Національна економіка: сутність та особливості формування.
- •Національний (суспільний) продукт, його натурально-речовий та вартісний склад.
- •56. Валовий внутрішній продукт та методи його обчислення.
- •Система національних рахунків.
- •58. Визначення сукупного попиту та його детермінанти.
- •59. Сукупна пропозиція та її детермінанти.
- •60. Споживання та заощадження.
- •61. Інвестиції, їхня сутність. Детермінанти інвестицій.
- •Макроекономічна рівновага: реальний обсяг виробництва та рівня цін.
- •63. Теорія мультиплікатора.
- •Циклічність розвитку економіки. Теорії циклів.
- •Безробіття: сутність, причини, типи і види, наслідки.
- •66. Особливості безробіття в Україні та методи його регулювання.
- •67.Інфляція: поняття, причини, вимірювання, види, наслідки
- •68. Регулювання інфляції. Крива Філіпса.
- •69. Інфляція в Україні: особливості та методи регулювання.
- •70. Грошові системи та їх еволюція.
- •71. Суть попиту на гроші, його компоненти.
- •72. Пропозиція грошей. Компоненти пропозиції грошей.
- •73. Ринок грошей. Суть і види кредиту.
- •74. Банки і банківська система.
- •75. Ринок цінних паперів.
- •76. Кредитно-грошова система.
- •77. Сутність фінансів та фінансова система.
- •78. Державний бюджет. Бюджетна система.
- •79) Податкова система та податкова політика.
- •80). Формування податкової системи в Україні.
- •81). Економічне зростання та його типи.
- •82). Поняття соціального прогресу та його напрями.
- •83). Рівень життя та його показники.
- •84). Соціальний захист населення.
- •85). Сутність економічного суверенітету та його види.
- •86).Структура економічного суверенітету України та шляхи його досягнення.
- •87). Концептуальні засади економічної безпеки.
- •88). Стратегія економічної безпеки.
- •89). Світове господарство:поняття та етапи його розвитку.
- •90). Міжнародний поділ праці.
- •91). Міжнародна торгівля.
- •92). Міжнародний рух капіталів.
- •93). Міжнародна міграція робочої сили.
- •94). Міжнародні науково-технічні зв'язки.
- •95). Спільне підприємництво:сучасні форми.
- •96). Еволюція світових валютно-фінансових систем.
- •97). Валютні ринки. Валютний курс.
- •99). Системи регулюваннягрошово-валютних відносин.
- •100.Міжнародні валютно-фінансові організації. Регіональні валютно-кредитні установи.
- •101). Причини виникнення та сутність глобальних проблем.
- •102).Шляхи трансформації суспільства: сутність та історичний аспект. Глобалізація.
Зародження економіко – теоретичних знань.
Ксенофонд пропонує як категорію «економіка». Далі Арістотепь у своїй праці «Нікомахова етика»- розглядає як закони ведення домашнього господарства.
А.Монкретьєн ввів поняття «політ економіка»- в 1б15р в праці «Трактат політичної економіки»- - ведення господарства в межах держави.
Меркантилізм 16-17 ст. А.Монкретьєн, Д.Юм.
Основне джерело багатства — сфера обігу, торгівлю, а саме з нагромадженням металевих грошей.
фізіократи 17-1 Зет. Ф Кене.А .Тю рго. сфера виробництва. Джерело багатства - тільки в с/г, а транспорт і торгівля - безплідні сфери
КПЕ 18-19 У.Петті. А .Сміт. Д.Рікардо. зосереджують увагу на аналізі економічних явищ і закономірностей розвитку всіх сфер суспільного вир-ва, прагнуть розкрити економічну природу багатства, капіталу, доходів, кредиту, обігу Започаткували трудову теорію вартості, а ринок розглядали як саморегулюючу структуру
Марксизм - політична економія праці. Заперечення приватної власності і ринку, посилення експлуатації трудящих, єдиний фактор формування власності, переваги суспільної власності, неминучість краху капіталізму. Відносини між людьми з приводу вир-ва розподілу, обміну, споживання, матеріальних благ.
маржиналізм 19 тс. - теорія, яка пояснює економічні процеси і явища, виходячи з універсальної концепції використання граничних крайніх мін.макс. КМенгер. Ф Бізер.
Сучасні напрями економічної теорії.
неокласицизм А Маршалп, А Лігу, досліджує та розкриває ідеї кпе в сучасних умовах. Заперечує втручання держави в економіку, розглядає ринок як саморегулюючу економічну систему, здатну самостійно встановлювати рівновагу між попитом і пропозицією
монетаризм (напрям неокласицизму) відмов а від активного втручання держави в економіку і приписує грошовій масі, що перебуває в обігу, роль визначального фактору у формуванні економічної конюктури, розвитку виробництва, ВНП.
Кейнсіанство. ДжМ.Кейнс. об'єктивна необхідність активного втручання державна регулювання ринкової еконшпки шляхом стимулювання сукупного попиту і
інвестиціями через проведення певної кредитно-грошової політики.
Інституціоналізм Веблен. Коммонс. Розглядають економіку як систему, в якій відносини між господарюючими суб'єктами складаються під впливом як економічних, так і правових, соціальних, політичних інститутів (факторів)
Неокласичний синтез –Хікс. Самуельсон. обґрунтовують принцип поєднання ринкового і державного регулювання економічних процесів, наголошують до необхідності руху до з мішаної економіки.
2). Предмет економічної теорії.
Предмет економічної теорії і політичної економії.
Поняття «економіка» походить від грецького слова «oikonomia» (вчення про господарство), а економічна наука у первісному значенні — це наука про домашнє господарство або про управління домашнім господарством. Приблизно так її предмет вперше визначав давньогрецький філософ Ксенофонт (прибл. 430—355 pp. до н. е.). Через кілька десятиліть видатний давньогрецький філософ Арістотель (364—322 pp. до н. е.) поділив науку про багатство на економіку (під якою розумів виробництво благ для задоволення потреб людей) і хремастику («хрема» — майно, володіння: мистецтво наживати статок або діяльність, спрямована на накопичення багатства). Поняттям «економіка» він позначав організацію господарства в маєтку рабовласника.
У 1615 р. французький учений Антуан де Монкретьєн (прибл. 1575—1621) запроваджує термін «політична економія» (грец. politicos — державний, суспільний). За умов подолання замкнутості феодальних господарств, формування єдиного загальнонаціонального ринку термін «господарство» охоплює економіку всієї країни, національне господарство.
Поняття «політична економія» було найпоширенішим до початку XX ст. У 1890 p., після публікації праці «Економікс» англійського економіста Альфреда Маршалла (1842—1924), його став витісняти термін «економікс». Предметом економікс автор вважав дослідження нормальної життєдіяльності людського суспільства, зокрема багатства і частково людини, точніше, її стимулів до дії та мотивів протидії. Термін «економікс» він запровадив, щоб показати неефективність державного регулювання економіки наприкінці XIX ст. і доцільність його обмеження в ринковій економіці.
Визначаючи предмет свого дослідження, Самуельсон стверджував, що економікс — наука, що вивчає:
1) як люди здійснюють організацію виробництва і споживання;
2) дії, які охоплюють обмінні операції між людьми;
3) як люди роблять вибір, щоб використати рідкісні ресурси для виробництва різних товарів та їх розподілу;
4) ділове життя людей;
5) шляхи вдосконалення суспільства;
6) економічні системи.
Він запропонував таке узагальнююче визначення предмета економікс: «Це наука, що вивчає, як люди і суспільство здійснюють кінцевий вибір рідкісних ресурсів, щоб виробляти різні товари і розподіляти їх для споживання».
Економічна теорія (економікс) — наука, що досліджує дії людей у процесі вибору рідкісних ресурсів для виробництва, обміну, розподілу та споживання різних товарів.
Політична економія — наука, яка вивчає виробничі відносини між людьми в процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання різноманітних товарів та послуг.
Економіка (грец. oikonomike — ведення домашнього господарства) — наука про економічні відносини між людьми в процесі праці, безпосереднього виробництва товарів і послуг, а також у сфері їх обміну, розподілу та споживання.
3) Економічні закони та економічні категорії, їхня сутність та види.
Економічний закон — внутрішньо необхідні, сталі й істотні зв'язки між протилежними сторонами, властивостями явищ, процесів, підсистем і елементів цілісної економічної системи. Отже, кожен закон пронизаний внутрішньою суперечністю. У свою чергу, суперечність є суттєвим закономірним відношенням між протилежними сторонами.
Економічні закони — постійно повторювальні причинно-наслідкові зв'язки і взаємозалежності економічний процесів і явищ.
А. Маршалл характеризував закон як вираження суспільних тенденцій, «узагальнення, яке гласить, що від членів будь-якої соціальної групи за певних умов можна очікувати певного способу дій». Економічні закони, як і закони природи, мають об'єктивний характер.
Механізм дії економічних законів — послідовність розвитку внутрішніх суперечностей різних груп та типів економічних законів, а отже, боротьба суперечливих сторін, чинників, що їх визначають, та ін.
Механізм використання економічних законів — комплекс заходів, спрямованих на подолання антагоністичних форм розвитку суперечностей (які пронизують закони), формування науково обгрунтованої системи управління народним господарством передусім шляхом використання економічних, правових та адміністративних важелів.
До системи економічних законів належать такі групи:
1. Закони, які діють упродовж різних історичних періодів. Серед них розрізняють чотири типи законів: всезагальні, загальні, специфічні, стадійні.
-Всезагальні економічні закони властиві всім суспільним способам виробництва (закон відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил, закон зростання продуктивності праці, закон економії часу тощо) і відображають внутрішні, необхідні, сталі й суттєві зв'язки, властиві і технологічному способу виробництва, процесу взаємодії людини з природою.
-Загальні закони діють у кількох економічних формаціях (закон вартості, закон попиту і пропозиції, закон грошового обігу тощо).
-Специфічні економічні закони діють лише в межах одного суспільного способу виробництва. Найважливіший з-поміж них — основний економічний закон, який виражає найбільш глибинні зв'язки між продуктивними силами і виробничими відносинами (відносинами економічної власності) у взаємодії з розвитком продуктивних сил.
-Стадійні закони діють лише на одній із стадій (висхідній або низхідній) суспільного способу виробництва (наприклад, закон породження монополії концентрацією виробництва, який діє на вищій стадії розвитку капіталізму) або на одному із ступенів стадії. Так, на вищому, державно-монополістичному ступені низхідної стадії діють закон планомірності економічного розвитку, закон одержавлення економіки.
2. Закони різних сфер суспільного відтворення - належать закон зростання органічної будови капіталу, закон спадної віддачі та ін.; до законів сфери розподілу — закон обернено пропорційної залежності між прибутком і заробітною платою; до законів сфери споживання — закон зростання потреб, закон Енгеля та ін.
3. Закони розвитку і функціонування окремих економічних підсистем.
Економічна категорія — теоретичне вираження, мислена форма економічних, передусім виробничих, відносин у взаємодії з розвитком продуктивних сил, економічних явищ і процесів, які реально існують.
Категорії теоретично відображають не лише окремий аспект (сторону) економічних відносин, а й його зв'язок з відповідним аспектом (стороною) системи продуктивних сил. Залежно від груп та видів економічних законів розрізняють відповідні економічні категорії. Визначальними є категорії суспільного способу виробництва. Економічні категорії є теоретичним вираженням передусім окремих складових виробничих відносин у їх взаємодії з розвитком продуктивних сил, деяких економічних явищ і процесів, то зміна цих явищ і процесів, розвиток і модифікація виробничих відносин відображаються в русі, плинності економічних категорій. Змінність економічних категорій виявляється у появі самого поняття «послуги», різних видів послуг, низки категорій, що виражають їх привласнення у безпосередньому виробництві, обміні тощо.