2.4.Виробничі ресурси та ефективність їх використання. Межа виробничих можливостей

Економічні ресурси – сукупність ресурсів,які використовуються в господарській діяльності для виробництва,обміну,розподілу та споживання матеріальних і духовних благ,задоволення зростаючих потреб населення.

Фактори виробництва – це всі необхідні елементи,які використовуються для в-ва матеріальних і духовних благ.

Фактори суспільного в-ва:праця,наука,інформація,засоби в-ва,земля,капітал,підприємницькі здібності.

Виробнича функція – формалізоване співвідношення,що відображає залежність між сукупними витратами факторів в-ва і максимальним обсягом випуску продукції.

Межа виробничих можливостей – графік,що характеризує набір товарів,які можуть бути вироблені економікою.

Враховуючи відносну рідкість переважної кількості ресурсів,можна стверджувати про дію закону відносної рідкості ресурсів.

Закон відносної рідкості ресурсів – закон,який виражає внутрішньо необхідні,сталі й суттєві зв язки між зростаючим й випереджаючими потребами та відносною обмеженістю ресурсів для їх задоволення.

Функціонування економіки на межі виробничих можливостей сідчить про її ефективність і правильність вибору.

Економічна ефективність – вид ефективності,що характеризує результативність діяльності економічних систем (підприємств,територій,національної економіки).

Повна зайнятість – стан економіки,за якого кількість вакансій відповідає чисельності безробітних або перевищує його,тобто такий стан,за якого немає незайнятих,які бажають працювати.

Повний обсяг в-ва – розподіл наявних придатних ресурсів,за яким вдається найповніше задовольнити потреби людей.

3.1.Економічна система та її сутність,цілі й основні структурні елементи.

У процесі господарської діяльності економічні відносини між людьми функціонують як певна система,яка включає об єкти і суб є кти цих відносин,різноманітні форми звязку між ними.

Економічна система – сукупність взаємопов язаних та відповідним чином упорядкованих елементів економіки,що утворює певну цілісність – економічну систему суспільства.

Відомий американський економіст Самуельсон визначає будь-яку економічну систему,незалежно від її соціально-економічної форми,як таку,що має відповідати на 3 запитанні: що? Що виробляти і в яких обсягах;Як? Як виробляти (хто та за допомогою яких ресурсів і технологій?); для кого? Для кого виробляти ( хто буде власником і споживачем виробленої продукції)

Способи координації економічної діяльності людей в економічній системі: централізоване керівництво,поєднане з примушуванням,або ієрархія;добровільна співпраця індивідів або спонтанний,стихійний порядок.

Продуктивні сили – сукупність засобів в-ва та працівників з їхніми фізичними та розумовими здібностями,а також науки,інформації та інших факторів в-ва,що беруть безпосередню участь у створенні матеріальних та нематеріальних благ.

Структура продуктивних сил: земля (включає в себе земельні,лісові та водні ресурси,корисні копалини та інше,що використовується у в-ві), робоча сила – здатність людини до праці,сукупність її фізичних,інтелектуальних здібностей,набутих знань і досвіду,які використовуються у процесі в-ва матеріальних благ, засоби в-ва – це створені у процесі в-ва види засобів праці і предметів праці.

Місце людини в системі в-ва: є фактором в-ва і його основною продуктивною силою;без людини,людського фактора в-ва неможливе;саме людина оживляє речові фактори в-ва,приводить їх у рух;людина є творцем більшості відтворюваних засобів в-ва,таких як машина,сировина,інструменти;людина організує в-во матеріальних благ і послуг відповідно до своїх потреб,тобто забезпечує цілеспрямоване функціонування всієї системи продуктивних сил суспільства.

Економічні відносини – відносини між людьми з приводу в-ва,розподілу,обміну та споживання результатів праці.

Структура економічних відносин: техніко-економічні відносини-відносини між людьми з приводу створення та використання ними знарядь та предметів праці у процесі в-ва,за допомогою яких вони впливають на сили природи і виробляють необхідні життєві блага. Техніко-економічні відносини відображають технологію і є матеріально-речовим змістом суспільного в-ва. Організаційно-економічні відносини – відносини між людьми з приводу застосування способів і методів організації та управління суспільним в-ом:відносини обміну діяльності між людьми,спеціалізація праці,кооперування,конценртація та комбінування в-ва. Соціально-економічні (виробничі) відносини – відносини власності в економічному значення цього поняття. Відносини власності визначають головне в економічній системі – спосіб поєднання працівника з засобами в-ва.

Господарський механізм – узгоджує функціонування і розвиток ланок економічної системи,приводить у відповідність продуктивні сили і економічні відносини.

Економічний спосіб виробництва – історично певний спосіб добування матеріальних благ,необхідних людям для виробничого і особистого вжитку.