21. Дре як фактор управл. Д-сті: цілі, функції, суб’єкти та об’єкти.

ДРЕ – це с-ма заходів для здійснення підтримуючої та регулюючої д-сті держави, спрямованої на створ. норм. умов еф. ф-ціонування ринку та вирішення важливих соц.-економ. проблем розвитку нац. економіки й всього с-ва. Цілі: 1) рац. використання ресурсів і досягнення макроеконом. ефективності; 2) забезпеч. стабільного розвитку нац. економіки; 3) забезпеч. конкурентноздатності вітчизняних товарів на світовому ринку; 4) реалізація соц. цілей розвитку с-ва. Функції: Цільова – визначення цілей, пріоритетів і основних напрямків розвитку нац. економіки. Стимулююча – еф. вплив на д-сть госп. суб'єктів і спрямування таким чином економ. процесів у бажаному для с-ва напрямку. Нормативна (регламентуюча) – встановлення прав суб'єктів економіки за допомогою законодавчих актів і нормативів. Коригуюча – коригування розподілу ресурсів, усунення негативних екстерналій. Соціальна – регулювання державою соц.-економ. відносин (наприклад, між п-мцями і робітниками), перерозподіл доходів, забезпечення соц. захисту та соц. гарантій, збереження навколишнього середовища тощо. Центр. суб'єктом ДРЕ є держава, представлена сукупністю державних органів з різними повноваженнями та різних рівнів — законодавчої, виконавчої та судової влади, центр. і місцевих. Первинні суб'єкти ДРЕ - споживачі, виробники, підприємці. Суб'єктами ДРЕ виступають також інституціональні утворення (політичні партії та об'єднання, громадські організації і рухи, профспілки). До суб'єктів ДРЕ належать і міжнар.і економ. орг-ії, які істотно впливають на форм. нац. економ. політики окремих країн (МВФ, Світовий банк тощо). Об’єкти ДРЕ – сфери, галузі, регіони, вища, ситуації та умови соц.-економ. життя країни, де виникли або можуть виникати проблеми, які не вирішуються у необхідні строки без втручання держави. Конкретні об'єкти ДРЕ: економ. цикл; структура економіки; інвестиційна діяльність; НТП та інноваційні процеси; грошовий обіг та інфляція; ціни; платіжний баланс; соц. проблеми (зайнятість і доходи населення, соц. захист тощо); умови конкуренції; навкол. середовище (екологічні проблеми).

22. Держ. Регулювання структурної перебудови нац. Економіки

Структура економіки – це співвідношення різних елементів економ. с-ми, що відображають народногосп. пропорції та стан сусп. поділу праці. Критерії визначення структури економіки: обсяги виробленої продукції та наданих послуг (абсолютні чи відносні); чисельність зайнятого населення; обсяг спожитого капіталу (вартість основних фондів). Види структури економіки: 1) відтворювальна; 2) галузева; 3) тер.; 4) соц.; 5) зовн-економ. Відтвор. структура х-зує використання ВНП (ВВП) на відновлення основного капіталу, споживання та нагромадження; співвідношення між виробничим та особитим споживанням. Галузева структура виражає пропорції розвитку окремих галузей, підгалузей, видів д-сті, в-в, сфер нац. економіки. Тер. структура відображає розміщення в-ва в окремих еконо. районах, що залежить від наявності природних ресурсів, географічного положення, клімату тощо). Соц. структура х-зує співвідношення між орг-ійно-правовими формами п-мництва з урахуванням розміру і форм власності. Зовн-економ. структура відображає пропорції між експортом та імпортом товарів, послуг, капіталів тощо. Основне завдання структурної перебудови економіки України – форм. суч., еф., рац., екологічно безпечної структури економіки та створення конкурентноздатного вітчизняного в-ва на основі реалізації абсолютних та відносних переваг країни. Для удосконалення відтвор. пропорцій потрібні: модернізація в-ва; зниження ресурсомісткості в-ва; збільш. в-ва предметів споживання замість засобв в-ва; створ. умов для розшир. відтворення (інвестування); забезпечення замкненого циклу в-ва. Формування еф. галузевої структури економіки передбачає: усунення диспропорцій між реальним та фін. секторами економіки; переважний розвиток галузей, що задовольняють потреби людей; широкий розвиток сфери послуг; створення та розвиток наукомістких та високотехнологічних галузей і в-в; оновлення тех. бази переробних галузей; конверсія війсь. в-ва; розвиток експортних та імпортозаміщуючих в-в; розвиток пріоритетних (ключових) галузей нац. економіки. Оптимізація тер. структури економіки передбачає: забезпечення комплексного і пропорційного розвитку всіх районів та регіонів країни на основі рац. використання наявних ресурсів; усунення диспропорцій у розвитку окремих територій, вирівнювання соц.-економ. розвитку; узгодження загальнодерж. та рег. інтересів. Зовн-економ. структура потребує збільшення експортного потенціалу країни; зменш. в експорті частки сировини та матеріалів і збільш. частки продукції переробних галузей; збільш. в імпорті частки прогресивного обладнання та машин і зменш. продуктів харчування і продукції, що може вироблятися на вітчизняних п-мствах. Соц. структура економіки потребує: змін у системі власності (роздержавлення, приватизація, вдосконалення ф-ціонування держ. сектору, розвиток малого і середнього бізнесу); регулювання доходів населення, створення еф. мотиваційного механізму продуктивної праці, усунення великої диференціації доходів та соц. захист вразливих верств населення. Заходи держави щодо структурного реформування економіки: вдосконалення нормативно-правової бази; створ. сприятливих умов для реалізації конкур. переваг, форм. реального нац. капіталу; держ. підтримка пріоритетних галузей і в-в; еф. держ. інвестиційна та інноваційна політика; розробка макроеконом. прогнозів, загальнонац. і галузевих програм структурних перетворень; інформатизація с-ва, оволодіння суч. інформ. технологіями.