4. Сортування та якість трикотажних виробів

Контроль якості одягу з трикотажних полотен - це перевірка відповідності показників якості виробів вимогам нормативно-техніч­ної документації. Головною метою виробничого контролю на трико­тажних підприємствах є попередження випуску недоброякісної продукції, яка не відповідає стандартам та технічним умовам. Для забезпечення високої якості одягу на підприємствах перевіряють якість сировини, матеріалів, фурнітури та інше (вхідний контроль). Контролюють технологічні операції до виготовлення одягу (внут­рішній контроль), здійснюють контроль якості готових виробів (вихідний контроль), а також контроль за пакуванням, зберіганням, транспортуванням виробів засобами виробництва згідно з нормативно-технічною документацією.

Вхідний контроль на підприємствах здійснюють у ВТК з метою перевірки відповідності якості пряжі та ниток, трикотажних полотен, фурнітури та інших матеріалів. Якість матеріалів визначають органо­лептичними та інструментальними методами.

6. Будова тканин: опорна поверхня , її залежність від переплетень.

З вихідної сировини текстильної сировини (пряжі або ниток) однакового виду можна спроектувати і виготовити різноманітні вироби. Будова готового матеріалу залежить від вихідної сировини і способу виробництва-основного фактора формування тієї чи іншої структури. Кожен параметр будови оцінюють певними кількісними характеристиками, які зумовлюють властивості готових виробів. Далі наведено коротку хар-ку основних параметрів будови текстильних матеріалів.

Пряжа та нитки. Враховують їх товщину, звитість, співвідношення ниток за товщиною та звиванням у різних системах полотен, конструкцію пряжі, ниток і морфологію волокон. Товщина ниток коливається у широких межах і впливає на товщину одношарових текстильних матеріалів, поверхневу густину, проникність та багато інших властивостей. Перевагу віддають тонким ниткам і пряжі. Звивання впливає на мех.властивості текстильних матеріалів, їх зовнішній вигляд, здатність до деяких оздоблювальних обробок (ворсування, валяння), на гриф(відчуття на дотик) та особливості драпірування. Із підвищенням звивання до певної межі зростає міцність пряжі та ниток і готових виробів. Конструкція пряжі та ниток нерідко відіграє вирішальне значення у формуванні стру-ри текстильного матеріалу. Порядок з’єднання волокон, пряжі та ниток у полотні й особливості їх просторової взаємодії залежать від способу отримання текстильного матеріалу. Щільність тканих матеріалів оцінюють кількістю ниток основи і окремо кількістю ниток піткання, які знаходяться на відстані 100мм. Ткані матеріали, що виготовлені з ниток однакової товщини в основі і пітканні і мають однакову щільність, називають «урівноваженими».Розрізняють кілька характеристик щільності – номінальну (значення якої вносять в технологічну карту певного виду або різновиду тканин), фактичну (отримують внаслідок підрахунків кількості ниток на відстані 100мм по основі і пітканню готової тканини), максимальну(максимально можлива кількість ниток, яка знаходиться на відстані 100мм за умови їх щільного розміщення одна біля одної без сплющення). На стадії проектування й аналізу будови готових тканин користуються поняттям геометричної щільності тканини(відстань між центрами двох сусідніх ниток по основі або пітканню). Зі збільшенням значення фактичної щільності геометрична щільність зменшується, і навпаки. З підвищенням щільності зростають маса полотен, міцність, теплозахисні властивості; помітно знижуються характеристики паро- і повітропроникності, тривалості висихання тощо. З щільністю тканин тісно пов’язана їх матеріалоємність. Пористість – 60-70%. Будова поверхні матеріалів (фактура) формується в процесі виготовлення полотен та їх оздоблення. Розрізняють рівну матову, рівну блискучу, дрібнорельєфну, рельєфно-візерункову, повстяно подібну і ворсові фактури. Опорна поверхня текстильних матеріалів – хар-ка їх будови, від якої залежить стійкість до зношування під дією витирання. Значення цієї хар-ки дорівнює площі матеріалу, що контактує з поверхнею абразиву, і завжди є меншою від загальної площі полотна. Тканини за цією хар-кою поділяють на основоопорні, пітканоопорні та рівноопорні.