1.Антропометрія стопи. Розміри та форма стопи.

При дослідженні стоп визначаються лінійні розміри (довжина, ширина, висота і периметри обхвату), знімається плантограма стопи у різному положенні.

Довжина стопи вимірюється від найбільш виступаючої точки п'ятки до кінця найдовшого пальця у мм. Довжина стопи чол. = 15,8% росту, у жін. = 15,4%, у дітей = 16-17%.

Периметри обхвату вимірюються в пучках, посередині стопи, через точку згину і п'ятки, над внутрішньою кісточкою. Усі розмірні ознаки розподіляються за законом нормального роз­поділу, тобто найбільшу кількість мають середні розміри, а з віддаленням показників від середньої величини в більший або менший бік кількість випадків зменшується. Така закономірність враховується при формуванні розмірно-повнотного асортименту взуття.

Залежно від співвідношення довжини пальців стопи мають різний кут пучків, що впливає на ступінь співпадання форми взуття з формою стопи.

Суть антропометричних вимог - забезпечення правильного спів­відношення між ногою і взуттям у просторі. Від цього залежить мож­ливість використання взуття, стан і функціонування ніг, функціональні, естетичні показники і довговічність взуття. Під час носіння взуття, яке не відповідає стопі за розмірами і формою, не забезпечується стабільність положення стопи під час пересування, що викликає підвищену втому, появу потертостей, мозо­лів, деформацію і передчасне зношування взуття.

Основними показниками антропометричних вимог є:

1) відповідність параметрів копилів стопам за розмірами і формою сліду, формою та висотою носкової і геленкової частин, периметрами обхвату з ураху­ванням використання проміжних засобів захисту

2) раціональність конструкції взуття і наявність можливості плавно регулювати периметри обхвату на різних ділянках;

3) стабільність форми і внутрішніх розмірів взуття після зні­мання з копилів, правильність і чіткість маркування розміру і повноти; 4) наявність відповідного асортименту за розмірами, повнотами і фасонами основних розмір­них та морфологічних типів і підтипів стоп;

5) стабільність розмірів і форми взуття в процесі зберігання і використання, можливість приформування до стопи за рахунок плас­тичності деталей верху.

2.Вимоги до споживних властивостей взуття

Головне призначення взуття полягає в забезпеченні нормаль­ного функціонування нижніх кінцівок і всього організму людини під час стояння і пересування в несприятливих умовах навколишнього се­редовища.

Споживні властивості взуття

Естетичні

• Раціональність форми оцінюється відповідністю конструкції функціональному призначенню виробу

• Виразність характеризується відповідністю форми і декоративного оформлення суспіль­ним естетичним ідеалам, стилю та моді, індивідуальним смакам

• Цілісність конструкції характеризується відповідним комплек­сом зовнішніх ознак - силуетом, формою, конструктивними і декора­тивними лініями, кольором, фактурою матеріалів та ін.

• Відповідність моді

• Фасон куполи

• Колір,

• Модель

• Матеріал верху

• Матеріал підошви

• Каблук

Ергономічні

• Гігієнічні

• Вологозахисні (на­мокання, промокання, водопроникність у статичних і динамічних умо­вах)

• Теплозахисні. темпе­ратура впливає на основний обмін речовин в організмі. Підвищення її призводить інтенсивного виділення поту, а зниження - викликає відчуття холоду.

• Безпечність

• Паропроникність

• Нешкідливість для здоров я

• Антропометричні

• Відповідність розмірам ноги

• Зручність взуття

• Зручність закріплення на нозі

• Жорсткість

• Пружність

• Фізіологічні

• Маса. При ходінні у важкому взутті витрати енергії збільшуються. Показник залежить від особливостей конструкції і застосо­ваних матеріалів, товщини і площі деталей.

• Гнучкість (опір згинанню, жорсткість на згинання)

Надійності

• Ремонтнопридатність

• Збережуваність

• Довговічність

• Міцність кріплення деталей

• Гарантійний термін