19. Культурні запозичення у взаємовідносинах цивілізацій.

Передбачуване знищення Александрійськоїбібліотеки(якщо вірити, що легенда містить деяку долюправди) було лише приватним вираженням прагненняпорвати з еллінізмом, що містилося в ранньому ісламі.Це прагнення було успадковане ісламом від його.християнських і іудейських попередників, оскільки.повстання, що чинить ісламом, було лише звитяжним.завершенням багатократних, таких, що робилися все.знову і знову спроб - усупереч багатократним.розчаруванням і провалам - звільнити захоплену.сирійську цивілізацію від еллінського кошмару, спочатку.нав'язаного сирійському світу силою зброї.

У перший період сирійська реакція проти еллінізму.набула форми архаїчного відходу в колишню сирійську.традицію через перебільшено дійшлий відробіток ідотримання законів Мойсея і Зороастра. На пізнішому.етапі ця реакція знайшла футуристичне вираження в русіза відхід від еллінізму мас населення сирійської.цивілізації, що піддалися поверхневому зверненнюу сторонню культуру через насильницьке зарахування в.зовнішній пролетаріат еллінської цивілізації. Ця.прихована розумова напруженість поступово підготувала.грунт для блискавичних перемог халіфа Омара

Освоєння античного надбання сприяло рішенню в ісламітрьох завдань. Передусім від античності в ісламську.цивілізацію перейшли раціональні форми мислення.Вона навчила іслам умінню систематизувати знання,передала сталі логічні процедури і здатність.обговорювати загальні проблеми на належному рівні.абстракції. Від неї були, у ряді випадків, запозичені і.готові набори понять і принципи їх класифікації.

Найбільш очевидним прикладом може служити,звичайно, арабська філософія. Але навіть те, що.являється, можливо, найбільш оригінальним і найбільш.тонким досягненням ісламу : ранні форми його.містицизму, його загальне концептуальне оформлення,раціоналізація принципу невимовності вищого початку,що тільки і забезпечує його прийняття, - у величезномуступені пов'язано з античністю як з джерелом натхнення,а часом і виражено в словесному оформленні. Самеантична традиція дала можливість переходу відкритичного сприйняття тексту до літературної теорії, відформули людської поведінки до наукової етики. Слід.зазначити, що персидська традиція, що сприялазбагаченню ісламського культурного життя в період між.750 і 850 рр., надала в основному матеріал, а не формуісламської наукової думки. Окрім засобів концептуальної систематизації, античність.принесла в іслам форми вираження і образотворчі.методи. І річ не лише в тому, що "Житії" суфійських святих.більшою чи меншою мірою складені за зразком історій.життя грецьких філософів, а описи галантних любовних.історій включають риси, характерні для античної.літератури. Саме понимание авторського задуму, ідея і етика творчого процесувражаюче схожі з античними зразками.Однією з найважливіших функцій еллінізму булапередача ісламу величезної кількості знань, переважно увже організованій формі. Мусульмани ревно вбирали, а уряді стосунків і збагачували це надбання Багатство нових знань було найбільшим у сферімедицини і в природних науках, які продовжували.культивуватися, без особливої перерви, у сирійському іперсидському світі. У античність як надихаюча сила і методологічнезнаряддя в руках інакодумців і філософів сталапогрожувати стійкості ісламської доктрини. Відходячи відвчення засновника, шиїти відкинули значимі частини віровчення, містики підривали правомірність Закону, афілософи виявляли наукову неприйнятністьфундаментальної догми. Під тиском таких тенденцій.ортодоксія провела колосальну роботу по відновленню.наполовину втрачених позицій. До 1100 р. були закладені.теоретичні основи для утримання містиків у рамках віри.Хрестові походи сприяли скороченню впливу сектантства.Звичайно, формальні запозичення з античного надбаннябули до цього часу невикорінні

- у багатьох складових частинах - від теології долітературної критики. Проте подальший інтелектуальний.розвиток ісламу може бути багато в чому описаний як.процес більш менш свідомого усунення античності,особливо її "класичної" традиції, яка в науках ніколи нез'являлася повністю вкоріненою і тому стала очевидним об'єктом неприйняття з боку ортодоксії. Як і в період еллінізму,вплив грецької культури співпав з періодом просвіти. І, які в період підйому християнства і гностицизму, релігійнареакція перервала її поширення.