9.Ідентифікаційні ознаки

Висновок про тотожність об'єкта завжди базується на сукупності його ідентифікаційних ознак. Неточності й прорахунки у визначенні цих ознак, включення в комплекс ознак таких особливостей об'єкта, які не можуть виконувати їхня роль, неминуче приводять до помилок в експертних висновках, а вони, у свою чергу, можуть породити неправосудні вироки й рішення. Ідентифікаційна ознака - це властивість об'єкта, що задовольняє певним вимогам. Кожний об'єкт може бути виділений з безлічі подібних об'єктів по сукупності властивих йому властивостей. Для цього можуть бути використані будь-які властивості об'єкта: особливості зовнішньої будови й внутрішньої структури, його фізичні й хімічні властивості, біологічні, анатомічні й фізіологічні особливості й т.д. Однак кожне із цих властивостей може бути використане з метою ідентифікації й виконувати роль ідентифікаційної ознаки лише за умови, якщо воно задовольняє певним критеріям. 1. Щоб стати ідентифікаційною ознакою, властивість идентифицируемого об'єкта повинне знайти своє відбиття в ідентифікуючому об'єкті, оскільки за допомогою цього об'єкта встановлюється тотожність шуканого. 2. Функцію ідентифікаційної ознаки можуть виконувати лише такі властивості об'єкта, які характеризуються специфічністю. Чим своеобразнее властивість, тим вище його ідентифікаційна значимість. 3. Важливою характеристикою ідентифікаційної ознаки є його відносна стійкість. Якщо то або інша властивість об'єкта не є стійким, то воно не може бути використані як ідентифікаційна з і брати участь в ідентифікаційному процесі. Критерієм відносної стійкості властивості може бути його незначна змінюваність у часі й межах ідентифікаційного періоду, закономірна повторюваність його відображень на ідентифікуючому об'єкті, стійкі прояви властивості в різних умовах. 4. Критерієм при відборі ознак, що формують ідентифікаційний висновок експерта, є взаємна незалежність (відносна самостійність) властивостей об'єкта. Відомо, що властивості (ідентифікаційні ознаки) об'єкта можуть бути залежними друг від друга й ступінь цієї залежності буває різної. Іноді поява однієї ознаки неминуче викликає поява іншого. Такі ознаки з високим коефіцієнтом кореляції (взаємозалежності) непридатні для процесу ототожнення. Якщо експерт виявляє подібну взаємну залежність декількох ознак, то у виявлену сукупність для обґрунтування експертного висновку включається лише один з них. Інші в розрахунок не приймаються як що не мають самостійного ідентифікаційного значення. Якщо коефіцієнт кореляції невеликий, взаємна залежність ознак мала, то у виявлену сукупність увімкнуться всі ознаки, а ідентифікаційне значення їхньої сукупності визначається з урахуванням коефіцієнта кореляції. Взаємозалежність ідентифікаційних ознак буває явної й схованої. Виявлення й дослідження схованої кореляції доступні лише фахівцям. Важливою характеристикою ідентифікаційної ознаки є його частота зустрічальності в подібних об'єктів, а отже, його ідентифікаційна значимість: чим рідше зустрічається ознака, тим вище його ідентифікаційне значення. Частота зустрічальності й ідентифікаційна значимість ознак у різних видах ідентифікаційних досліджень у цей час визначається за допомогою математичної статистики й теорії ймовірностей. Математична інтерпретація ідентифікаційних ознак - один з перспективних напрямків пошуку об'єктивних критеріїв оцінки мінімальної неповторної сукупності ознак, достатньої для категоричного висновку про тожестве. 6. Те або інша властивість об'єкта може бути використана як ідентифікаційна ознака за умови, якщо воно доступно для сучасних методів пізнання. Розвиток науки переконливо свідчить, що в міру розширення її границь відкриваються нові властивості, створюються нові надійні методи ідентифікації. Ідентифікаційні ознаки можуть бути підрозділені на загальні й частки. Загальна ідентифікаційна ознака виражає ту або іншу властивість, властивій певній класифікаційній групі, він є показником групової характеристики об'єктів (наприклад, вид папиллярного візерунка, калібр пістолета й т.д. ). Загальні ознаки цілком обґрунтовано називають також груповими або класифікаційними ознаками. Ті або інші особливості об'єкта, що не є вираженням його групових властивостей, прийнято називати приватними ідентифікаційними ознаками. До них ставляться, наприклад, особливості мікрорельєфу полів нарізів стовбура пістолета, "вічка", "острівці", "містки" і інші особливості папиллярного візерунка, різні дефекти шрифту друкарської машинки, особливості будови письмових знаків і їхніх елементів врукописи.