Висновки

Результати проведеного дослідження теоретичних і методологічних аспектів фінансового планування та його ролі в організації ефективного управління фінансами підприємств дають змогу зробити такі висновки:

1. Значний блок причин кризової ситуації багатьох вітчизняних підприємств пов'язаний із недооцінкою (а в окремих випадках повною відсутністю) фінансового планування й неврахуванням принципів планування. Отже, запровадження інструментарію планування з дотриманням відповідних принципів є одним із елементів антикризового фінансового управління на підприємстві.

2. Фінансове планування має здійснюватися за такими основними напрямами: планування короткострокової ліквідності (розробка платіжного календаря, бюджет робочого капіталу), планування фінансових результатів, планування показників балансу, складання бюджету руху грошових засобів (Cash-flow).

3. При плануванні ліквідності й показників балансу доцільно використовувати метод побудови динамічного (рухомого) балансу.

4. Основою планування фінансових результатів має бути розрахунок точки беззбитковості; якщо прогнозні розрахунки обсягів реалізації нижчі за зазначену точку, то слід вжити заходів щодо корекції фінансово-господарської діяльності.

5. Ефективність бюджетного контролю й аналізу відхилень значно підвищується, якщо контролеру вдається підібрати інформацію для порівняння показників діяльності досліджуваного підприємства з аналогічними показниками інших суб'єктів господарювання, зокрема з тими, які займаються аналогічним видом діяльності або використовують аналогічні методи, процеси чи технології, що можна зробити, вдавшись до такого інструменту контролінгу, як бенчмаркінг.

Враховуючи недоліки системи планування, яка склалася в Україні сьогодні і позитивні та негативні фактори нової системи фінансового планування, можна підсумувати, що створення системи планування на підприємствах та їхніх об'єднаннях є доцільним і навіть необхідним для забезпечення ефективності діяльності підприємств та їхніх об'єднань в умовах ринкової економіки. Запровадження системи фінансового планування можливе в основному на великих підприємствах або їхніх об'єднаннях, які мають значні фінансові, матеріальні та трудові ресурси, необхідні для її впровадження.

Через відсутність ґрунтовних наукових досліджень у галузі фінансового планування на підприємствах та їхніх об'єднань і на перевагу позитивним моментам планування, вважаємо за доцільне подальше поглиблене вивчення теорії та практики фінансового планування на підприємствах різних галузей з метою формулювання концепції планування на підприємств та їхніх об'єднань в Україні.

У роботі визначено цільовий напрямок бюджету поточної діяльності підприємства. Запропоновано основні показники та групи показників, які можуть бути використані як цільова функція планування. Особливу увагу приділено необхідності спрямування бюджету підприємства на захист від загроз та невизначеності у довгостроковій перспективі. У роботі розглянуто необхідність впровадження системи фінансового планування, проаналізовано недоліки управлінського обліку та бюджетування на підприємстві, запропоновано бюджетне планування за обсягом виробництва і робіт.

Звичайно, концепція фінансового планування не є панацеєю від усіляких негараздів на вітчизняних підприємствах, які зумовлені переважно впливами зовнішнього середовища. Навряд чи підприємство з неефективною діяльністю почне ефективно функціонувати лише завдяки впровадженню системи планування. У таких випадках потрібна комплексна програма заходів. І все-таки фінансове планування — суттєвий інструмент фінансового управління підприємством, який помітно сприяє поліпшенню результатів його діяльності.

Фінансове планування, на відміну від традиційних способів управління, ефективніше впливає на формування фінансових ресурсів, рух коштів і на фінансово-господарські результати внаслідок оперативнішого отримання інформації, яка є значною аналітичною цінністю для прийняття управлінських рішень. Цю думку підтверджує і той факт, що останнім часом більшість великих, із швидкою динамікою розвитку, підприємств зіштовхнулися з реальною потребою прогнозування й планування майбутніх результатів діяльності, а також контролю за витратами окремих підрозділів і напрямами їхньої діяльності як єдиного ефективного шляху зниження собівартості та зростання дохідності. На початковому етапі можливе навіть обмежене впровадження окремих елементів планування, а в подальшому, при поступовому зміцненні стабільності зовнішнього середовища, потреба в середньостроковому та короткостроковому фінансовому плануванні діяльності відчуватиметься дедалі більше і щоразу більшою кількістю підприємств. Тоді повномасштабна система фінансового планування зможе посісти гідне місце і в практичній діяльності вітчизняної економіки.