22.7. Доходи власників облігацій.

Провідними формами доходів власників облігацій стають такі надходження:

• Доходи у випадку продажу облігацій за більш високою ринковою ціною у вигляді курсової різниці;

• Доходи, що утворюються купівлею облігації з дисконтом (за ціною, що є нижчою від номіналу) та викупом її емітентом за номіналом після збігу терміну обертання;

• Доходи за умов конвертації облігації у акцію або за умов зменшення терміну обертання;

• Доходи у вигляді регулярних процентних (купонних) платежів.

Тема 23. Кредити небанківських фінансових посередників

1. Страхові компанії: організаційні форми, основні функції, роль у кредитній системі.

2. Особливості формування та використання ресурсів пенсійних фондів різних форм власності.

3. Інвестиційні фонди: місце у кредитній системі.

4. Кредитні спілки: особливості організації та напрямків вкладення коштів.

5. Благодійні фонди.

6. Ломбарди.

23.1. Страхові компанії: організаційні форми, основні функції, роль у кредитній системі.

Страхові компанії — це фінансові посередники, які здійснюють виплати своїм клієнтам при настанні певних подій, обумовлених у договорі страхування (страховому полісі).

Страховий поліс є контрактом, згідно з яким власник поліса сплачує премії страховій компанії в обмін на зобов'язання компанії сплатити обумовлені суми в майбутньому при настанні певних подій. Поліс є активом власника і зобов'язанням страхової компанії.

Страхова премія (страховий платіж, страховий внесок) є платою за страхування, яку власник полісу (страхувальник) вносить страховій компанії (страховику) відповідно до договору страхування. Премія може сплачуватись одноразово або у вигляді послідовності періодичних платежів. У випадку, коли власник поліса не сплачує премії, договір страхування розривається.

Страхові внески використовуються страховими компаніями для придбання облігацій, акцій, заставних та інших цінних паперів. Близько 90% активів страхових компаній — це цінні папери. Страхові компанії виступають на ринку інститутом, де одні фінансові активи перетворюються на інші, а саме цінні папери на страхові поліси.

23.2. Особливості формування та використання ресурсів пенсійних фондів різних форм власності.

Пенсійні фонди – це спеціалізовані фінансові посередники, які на договірній основі акумулюють кошти юридичних і фізичних осіб у цільові фонди, з яких здійснюють пенсійні виплати громадянам після досягнення певного віку.

За механізмом функціонування вони нагадують компанії страхування життя. У них внески у фонд здійснюються систематично протягом тривалого часу, в результаті чого накопичуються великі суми грошового капіталу.

Пенсійні фонди бувають державні та приватні. Державні фонди, як правило, створюються за ініціативою центральних і місцевих органів влади. Вклади до них здійснюються шляхом нарахувань на заробітну плату всіх чи певних категорій працівників, або ж відрахувань з відповідних бюджетів. Тому й розміщення коштів цих фондів здійснюється переважно в державні цінні папери.

Приватні пенсійні фонди створюються, як правило, за ініціативою певних фірм, страхових компаній тощо для виплат пенсій та допомог своїм працівникам. Кошти їх формуються за рахунок відрахувань із заробітної плати працівників, відрахувань з прибутку при його розподілі, з доходів від розміщення коштів в активи.

Приватні фонди можуть існувати як самостійні структури, а можуть управлятися самими корпораціями, що їх створили, чи за їх дорученням комерційними банками, трастовими чи страховими компаніями. Переважна частина коштів цих фондів розміщується в цінні папери тих фірм, що їх створили. Тому вони нерідко дістають можливість контролювати самі фірми-засновники.