Формати розрізнЮвАльної здатності

SQCІ	128×96 пікселів
QCІ	176×144 пікселів
CІ	352×288 пікселів
4CІ	704×576 пікселів
16CІ	1408×1152 пікселів

Основними стандартами на відеокодеки є:

Н.261 (обов’язковий) — алгоритм кодування відео для каналів зі смугою, кратною 64 кбіт/с, підтримує тільки формати CІ і QCІ;

Н.263, Н.263+ — удосконалена версія Н.261 для каналів зі швидістю передачі, меншою ніж 64 кбіт/с, підтримує всі п’ять форматів розрізнювальної здатності.

Мультимедійні термінали, використовувані для відеоконферен­цій, традиційно надають повнодуплексний (двосторонній) звук. На якість звуку впливає діапазон переданих звукових частот: вухо людини сприймає частоти в діапазоні від 20 Гц до 20 кГц. Мов­на інформація зазвичай міститься в діапазоні від 100 Гц до 7 кГц. Музика й інші звуки займають ширший діапазон.

Основними стандартами на аудіокодеки є:

G.711 (обов’язковий) — алгоритм кодування вузькосмугового звуку (3,1 кГц) у каналі 48, 56 чи 64 кбіт/с, забезпечує якість на рівні звичайного телефонного зв’язку;

G.722 — алгоритм кодування широкосмугового звуку (7 кГц) у каналі 48, 56 чи 64 кбіт/с, забезпечує вищу якість звуку, ніж G.711, але вимогливіший до смуги пропускання;

G.728 — алгоритм кодування вузькосмугового звуку (3,4 кГц) у каналі 16 кбіт/с з використанням методу LD-CELP, забезпечує хорошу якість звуку при низьких швидкостях передачі даних і уможливлює виділення смуги для відео (Н.320, Н.323);

G.723.1 — алгоритм кодування вузькосмугового звуку в каналах 5,3 і 6,4 кбіт/с, вбудована підтримка подавлення пауз забезпечує сумісність із системами напівдуплексного звуку (Н.324, Н.323);

G.729 А/У — алгоритм кодування звуку з використанням методу AS-CELP. Додаток А: спрощений, ощадливіший алгоритм, але з деякою втратою якості. Додаток У: подавлення пауз і генерування комфортного шуму під час пауз.

Для забезпечення спільної роботи з даними використовується Т.120 — група стандартів для спільної роботи з додатками і документами в режимі реального часу, обміну текстовими повідомленнями і файлами, взаємодії за допомогою електронної «дошки оголошень» (спеціалізований додаток, що дає можливість редагувати текстові чи графічні документи всім учасникам сеансу зв’язку).

Серед стандартів зв’язку і керування можна назвати:

Н. 221 — структура кадру в каналах 64—1920 кбіт/с (Н.320);

Н. 231 — рекомендації стосовно функціонування відеосерверного устаткування (MCU) за протоколом Н.320;

Н. 242 — керуючі процедури і протокол для встановлення зв’язку між терміналами в каналах до 2 Mбіт/с (Н.320);

Q.931 — сигнальний протокол для встановлення і розриву зв’язку з терміналами (Н.323);

RAS (Regіstratіon/Admіssіon/Status) — комунікаційний протокол для взаємодії терміналів і контролера зони (Н.323);

Н. 225 — сигнальні протоколи для встановлення зв’язку між терміналами в пакетних мережах і формати пакетизації та синхронізації потоку (Н.323);

Н. 235 — забезпечення безпеки в системах H.32S, аутентифікація учасників, шифрування переданої інформації;

Н. 243, Н. 245 — рекомендації щодо функціонування відео- серверного устаткування (MCU) за протоколом Н.323;

Н. 281 — керування віддаленою камерою;

Н. 331 — рекомендації з потокового відео (streamіng);

Н. 450. Х — серія додаткових службових протоколів.

Встановлюючи зв’язок, кінцеві пристрої обмінюються інформацією про підтримувані ними стандарти і кодеки (алгоритми кодування), і/або вибирають загальні алгоритми, або роблять транскодування (перетворення форматів).

4.	Основні компоненти систем телеконференцзв’язку