Основні концепції бюджетного дефіциту

1. Загальний дефіцит бюджету = держ. витрати – держ. доходи.

2. Зовнішній дефіцит = зовнішні видатки – держ. надходження від зовнішніх джерел.

3. Внутрішній дефіцит = загальний – зовнішній.

4. Операційний дефіцит = загальний – інфляційна частка процентних платежів.

5. Первинний дефіцит = загальний – сума всіх процентних платежів.

6. Поточний = поточні держ. доходи – поточні держ. видатки.

Для фінансування дефіциту бюджету використовують:

НЕ Інфляційні джерела:

- внутрішні та зовнішні позики на фін. ринках;

- трансферти;

- накопичення заборгованості;

- зростання податків.

Інфляційні джерела:

- монетизація дефіциту. При монетизації дефіциту держава отримує сеньйораж.

Сеньйораж – дохід від торгування грошима.

Зовнішня заборгованість. Управління зовнішнім боргом

Зовнішня заборгованість виникає при перевищенні імпорту над експортом – дефіцит рахунку поточних операції обумовлений несприятливим торгівельним балансом, фінансується за рахунок чистого притоку капіталу.

Чистий приток капіталу виникає внаслідок:

- міжнародних позик;

- продажу довгострокових фін. активів іноземними інвесторам;

- прямих іноземних інвестицій в дану країну.

- використання валютних резервів.

Темпи зростання боргу залежать від:

- частки зовнішніх запозичень у загальному обсязі наявного боргу;

- процентної ставки.

Управління зовнішньою заборгованістю ділиться на 3 стадії:

- залучення фінансування;

- його розміщення;

- погашення боргу.

Система управління зовнішньою заборгованістю охоплює:

- аналіз кредитоспроможності.

- оцінка платоспроможності;

- контроль рівня зовнішньої заборгованості;

- контроль за складом зовнішнього боргу.

Показники заборгованості:

- відношення загальної суми платежів з обслуговування боргу до суми експорту та держ. доходів;

- відношення розміру боргу до експорту або ВВП;

- коефіцієнт обслуговування боргу.

Механізм скорочення зовнішньої заборгованості в умовах боргової кризи.

Боргова криза – це криза зовнішньої заборгованості, яка проявляється у неспроможності країни боржника обслуговувати борг в повному обсязі.

Традиційним методом зменшення боргу є його реструктуризація.

Конверсія боргу, або борговий свог:

- викуп боргу;

- надання країні боржникові можливості викупити власні боргові зобов’язання на вторинному ринку боргів;

- капіталізація боргу – обмін боргу на власність.

- конверсія – зміна існуючих боргових зобов’язань новими умовами по борговим зобов’язанням.

Платіжний баланс

Платіжний баланс – це систематизований запис операцій між резидентами і не резидентами даної країни протягом певного періоду. Він складається за стандартною схемою, містить рахунки і статті, що визначають позицію резидентів стосовно не резидентів.

Рух товарів та послуг матер. та інших не фінансових активів називають реальними потоками, а рух вимог та зобов’язань, що виникають у зв’язку з рухом цінностей називають фінансовими потоками.

Вартісні обсяги реальних потоків відображаються на рахунку поточних операцій. Обсяги фін. потоків на рахунку з операціями з капіталом і фінансами.

Кредит – відтік за межі країни цінностей, які мають бути компенсовані надходженням цінностей до країни.

Дебет ─ надходження цінностей до країни від нерезидентів, яке має бути компенсоване відтоком цінностей за межі країни.

Сальдо ─ різниця між кредитом і дебитом.

Платіжний баланс складається з 2-ох частин:

- рахунку поточних операцій;

- рахунку операцій з капіталом та фінансами.

Рахунок поточних операцій – узагальнює статистичні дані про рух товарів, послуг, доходів та поточних трансфертів.

Баланс поточних операцій (сальдо) є підсумком торгівельного балансу, балансу послуг, чистих доходів, та чистих поточних трансфертів. Додатнє сальдо свідчить про перевищення національного доходу по звітному періоду над витратами і навпаки.

Торговельний баланс є різницею між вартістю експорту і імпорту товарів. Цей баланс – активний коли експорт більше імпорту і пасивний коли навпаки.

Доходи – надходження які розподіляють або перерозподіляють ВВП, створений на економічних територіях інших країн за допомогою праці і капіталу резидентів.

Поточні трансферти – це односторонні перекази які збільшують можливий використовуваний дохід. За змістом трансферт є операцією, яка перерозподіляє певний дохід і створює потік майбутніх доходів.

Трансферти одержані резидентами він не резидентів відображають в кредиті, а надані резидентами не резидентам в дебеті. В структурі трансфертів відрізняються міжурядові та приватні трансферти.

Рахунок фінансів з капіталом – рух фін. активів будь-яких зобов’язань та вимог, які виникають між економічними агентами різних країн при взаєморозрахунках за товари та послуги, позичанні грошей або товарів, при погашенні кредитів, оплаті відсотків або ін.. активів при інвестуванні коштів у майно.

Рахунок операцій з капіталом та фінансами об’єднує 2 самостійних рахунки: операції з капіталом та фінансові операції.

До кредиту операцій належать ті, які збільшують зобов’язання резидентів перед не резидентами або зменшують зобов’язання не резидентів перед резидентами.

До дебету належать операції що збільшують зобов’язання не резидентів, або зменшують зобов’язання резидентів перед не резидентами.

Рахунок операцій з капіталом враховує капітальні трансферти і придбання не вироблених, не матеріальних активів. Капітальні трансферти, на відміну від поточних, змінюють обсяг донора та реципієнта.

Національне багатство країни-одержувача зростає, а країни-донора зменшується.

Капітальними вважають грошові перекази які збільшують фінансові або матеріальні активи отримувача.

Одержані резидентами капітальні трансферти зменшують суму їхніх зобов’язань перед не резидентами і відображаються в кредиті, трансферти надані не резидентам зменшують активи резидентів і відображаються в дебеті.

Не вироблені активи – це патенти, ліцензії, авторські права, торгові марки та ін.. Придбання вказаних активів аналогічно інвестиціям у закордонні активи.

Продаж – збільшення іноземних інвестицій в активи країни, обсяг не матеріальних активів придбаних резидентами у не резидентів відбуваються в дебеті, обсяг активів, які продані не резидентам – в кредиті.

Фінансовий рахунок відображає операції з активами і зобов’язаннями резидентів стосовно не резидентів, що мали місце в поточному періоді.

Активи і зобов’язання поділяють на 4 функціональні групи:

• Прямі інвестиції: збільшення прямих інвестицій не резидентів до країни і зменшення прямих інвестицій резидентів за кордон відображають по кредиту та навпаки.

• Портфельні інвестиції – це боргові зобов’язання які придбані інвестором з метою отримання доходу.

• Інші інвестиції охоплюють всі операції з активами і пасивами які не віднесені до прямих, портфельних та резервів. Це торговельні кредити, позички, депозити, резервна позиція країни МВФ, іноземні активи та ін..

Портфельні та інші інвестиції класифікуються за належністю фінансових інструментів до активів або зобов’язань резидентів стосовно не резидентів.

У кредиті відображаються операції які призводять до збільшення міжнародних зобов’язань та зменшення іноземних активів резидентів.

У дебеті – збільшення іноземних активів і зменшення зобов’язань резидентів перед не резидентами.

• Резервні активи являють собою ліквідні іноземні активи, що перебувають у власності або під контролем Ц.Б. – готівка і депозити в іноземних валютах, казначейські векселі, та ін.. ліквідні боргові зобов’язання не резидентів, які деноміновані в іноземних валютах: монетарне золото, СПЗ, резервна позиція країни МВФ. У статті «Резерви» відображається зміна резервних активів на балансі Ц.Б. протягом певного періоду.

Баланс офіційних розрахунків – сальдо рахунку.

Купівля іноземних активів до резервів Ц.Б. є імпортом зобов’язань не резидентів, тому збільшення офіційних валютних операцій відображають у дебеті, а зменшення в кредиті платіжного балансу.

Якщо за підсумком операцій з резервом, запас резервних вимог протягом певного періоду збільшився, баланс офіційних розрахунків буде від’ємним, при зменшенні навпаки додатнім.