- •1.Зародження економічних знань. Становлення і основні етапи розвитку політичної економії як науки.
- •2.Предмет дослідження в економічній теорії. Методи пізнання економічних процесів.
- •3. Економічні категорії, закони і принципи. Система економічних законів.
- •4. Економічні потреби суспільства, їх структура і суть. Суспільне виробництво.
- •5. Суспільний продукт: його структура та стадії руху.
- •6. Поняття „економічна система”. Структура та типи економічної системи.
- •7. Економічний зміст власності. Типи, види й форми власності.
- •9. Товар та його властивості.
- •10. Двоїстий характер праці, втіленої у товарі.
- •11. Теорії, що визначають цінність товару. Закон вартості та його функції.
- •12. Розвиток форм вартості та походження грошей.
- •13. Сутність та функції грошей.
- •14. Еволюція грошей. Закони грошового обігу. Інфляція.
- •15. Ринок як економічна категорія, еволюція поглядів на поняття „ринок”.
- •16.Структура, типи та функції ринку. Суб’єкти та об’єкти ринку.
- •18.Монополія та конкуренція в ринковій економіці.
- •19. Первісне нагромадження капіталу. Перетворення грошей в капітал. Сутність капіталу.
- •20. Процес праці і процес збільшення вартості. Необхідний робочий час.
- •21. Промисловий капітал і його кругообіг.
- •22. Швидкість обороту капіталу. Основний і оборотний капітал. Фізичне і моральне зношування капіталу.
- •23. Капітал і витрати виробництва. Маса і норма прибутку.
- •24. Інфраструктура ринку та її елементи
- •25. Основні аспекти торгового капіталу та сферу його функціонування
- •26. Позичковий капітал та позичковий процент
- •27. Власність на землю та виробничі відносини у сільському господарстві. Земельна рента та орендна плата.
- •28.Диференціальна рента і механізм її утворення. Абсолютна рента. Ціна землі.
- •29. Зміст суспільного відтворення і сукупний суспільний продукт
- •30. Зміст і типи економічного зростання. Нагромадження та інвестиції, їх роль в економічному зростанні
- •31.Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи
- •32. Світове господарство: сутність,основні риси
- •33.Міжнародні економічні відносини. Міжнародна торгівля
- •34.Сутність, проблеми та види глобальних проблем
22. Швидкість обороту капіталу. Основний і оборотний капітал. Фізичне і моральне зношування капіталу.
Основний капітал - це та частина продуктивного капіталу, яка бере участь в кількох виробничих циклах, свою вартість переносить на створюваний продукт частинами і в процесі виробництва не змінює своєї натуральної форми. Оборотний капітал - це та частина продуктивного капіталу, яка бере участь лише в одному виробничому циклі, свою вартість переносить на створюваний продукт відразу повністю і в процесі виробництва змінює натуральну форму.
Процес кругообороту капіталу, що безперервно повторюється, в ході якого до підприємця повертається в грошовій формі авансований капітал, називається оборотом капіталу. Оборот капіталу відбувається у часі. В своєму русі він проходить стадію виробництва і дві стадії обігу. Час, на протязі якого авансований капітал проходить стадію виробництва і стадію обігу, становить собою час обороту капіталу. Час обороту в свою чергу складається з часу виробництва, тобто часу, на протязі якого капітал перебуває в сфері виробництва і з часу обігу, тобто часу, на протязі якого капітал перебуває в сфері обігу. Швидкість обороту капіталу істотно впливає на масу і норму прибутку. У чому це конкретно проявляється? Нам уже відомо, що різні елементи авансованого продуктивного капіталу обертаються з різною швидкістю. Оборотний капітал здійснює повний оборот у кожному кругообороті, і тривалість його, при інших незмінних умовах, залежить від характеру продукту, масштабу й тривалості його виробництва. Так, в галузях, де кожен день випускається готова продукція, величина оборотного капіталу залежить лише від розмірів виробництва, а швидкість обороту - від швидкості реалізації продукції. В галузях, де процес виготовлення кінцевого продукту триває декілька років (наприклад, будівництво океанського корабля), оборотний капітал буде знаходитися у виробництві весь цей період.
ривалість часу обігу залежить від: а)умов купівлі засобів виробництва і продажу готових товарів; б)віддаленості ринків збуту; в)розвинутості транспорту і зв'язку. Найважливішою частиною часу обігу є час продажу, тому що саме тут відбувається перетворення товарної вартості в грошову й виявляється, як покриваються витрати виробництва і який прибуток отримує підприємець .
23. Капітал і витрати виробництва. Маса і норма прибутку.
Капітал — це авансовані підприємцями у виробництво товарів засоби виробництва, грошові ресурси і засоби на оплату найманої праці, які в процесі своєї продуктивної взаємодії забезпечують зростання вартості та збагачення підприємців.
Прибуток - винагорода власника підприємства за надані ним фактори виробництва, тобто прибуток - це дохід від факторів виробництва.
За товарної форми виробництва найважливішою економічною категорією для будь-якого товаровиробника найважливішим показником кінцевих фінансових ре-зультатів фірми і основною метою підприємницької діяльності і одним із основних критеріїв ефективності виробництва є прибуток
Витрати виробництва — це грошовий вираз тих затрат підприємства (фірми), які показують, у що обходиться для нього створення відповідної продукції (товарів, послуг). До таких витрат належать елементи різних факторів виробництва, які використовуються в даному виробничому процесі.
К. Маркс розрізняв суспільні витрати виробництва товару, які визначаються затратами праці, та індивідуальні витрати виробництва, які визначаються витратами капіталу товаровиробника. Капіталістичні витрати у К. Маркса мали такий вигляд:
BK = C + V
де ВК — капіталістичні витрати виробництва; С — постійний капітал, авансований у засоби виробництва; V — змінний капітал, авансований у найману робочу силу. За Марксом, суспільні витрати дорівнюють за капіталізму сумі вартості спожитого основного і постійного оборотного капіталу (С) і сумі новоствореної працею вартості (V + m), де m — додаткова вартість, створена найманою працею. Отже, суспільна вартість товару і суспільні витрати на його виробництво за цією концепцією дорівнюють C + V +m Капіталістичні (індивідуальні) витрати менші від суспільних на величину додаткової вартості m, яка створюється найманим робітником зверх вартості його робочої сили і набуває форми прибутку, який привласнюється власником капіталу і є рушійною силою капіталістичного виробництва. Кожний товаровиробник намагається знизити індивідуальні витрати виробництва, щоб потім, продавши свій товар за ціною, близькою до вартості, збільшити свій прибуток.