4.Філософія як світогляд:

а) Філософія як світогляд є системою найбільш загальних поглядів на світ, природу, суспільство, людину, пізнання. Філософія як світогляд теоретично обґрунтовує свої положення і висновки, основні принципи соціально-політичної, наукової, моральної, естетичної діяльності людини. Людина з необхідністю вступає у сферу філософських роздумів, бо завжди намагається знайти відповідь на те, що турбувало її суспільство завжди. Філософська думка - це міркування про вічність. Для філософії особливими проблемами є загальні проблеми існування світу, як природи, його єдності, походження, тенденцій розвитку тощо. Суб’єктом же пізнання, осмислення цих проблем є людина як творча, діяльна істота. Тому в предмет будь-якої філософської системи, будь-якого її напрямку необхідно включається, як основне, – відношення “людина – світ”. При осмисленні основних проблем буття філософи так чи інакше розглядали їх через призму відношення “людина-світ”. Філософія як любов до мудрості означає гуманістичну та практичну її спрямованість. Філософія виникає із внутрішньої потреби людської діяльності та культури дати відповідь передусім на смисложиттєві, світоглядні питання.

б) Філософія спрямована на пошук відповідей на головні питання буття. Головні з них свого часу дуже стисло сформулював І.Кант: Що я можу знати? Що я повинен робити? На що я можу сподіватися? Що таке людина? В історії філософії відповіді на ці питання були різними, але всі вони можуть бути умовно зведені до проблеми відношення людини та світу. Багато філософських питань відносять до числа “вічних”. У класичному плані філософія завжди прагнула осягнути такі питання, як, наприклад: Що таке буття? Що таке людина та в чому полягає сенс її існування? Що таке істина? Як співвідносяться свобода і необхідність? Вічними такі питання називаються саме тому, що вони настільки важливі для філософії та життя і одночасно настільки глибокі та неоднозначні, що кожне нове покоління філософів відтворює їх заново і не задовольняється тими рішеннями, які вони знаходять у своїх попередників. Таких питань у філософії немало, і вони й до сьогодні залишаються відкритими, актуальними, проблемними. Філософські питання конкретизуються історичною добою, культурою, і тому вони носять динамічний та історичний характер. Вирішення ж проблем у філософії не може бути остаточним.

5.Філософія в системі культури:

а) В історії світової філософської думки досить чітко простежуються дві тенденції: філософія зближується або з наукою, або з мистецтвом. Але чи може бути філософія визначена як наука? Наука має справу з конечним, ставить конкретні завдання створення якихось теоретичних концепцій для вирішення практичних проблем. А філософія має справу з безконечним, і, на відміну від науки, прагне осягнути граничні підстави буття - Життя, Смерть, Свободу, Щастя, Жах та багато інших вічних питань. Філософія і виникла для того, щоб пояснити те, що не в силах пояснити наука. У стародавні часи узагальнені знання містили в собі як наукові, так і філософські ідеї, їх неможливо було розділити. Отже, в усі історичні епохи філософія та наука йшли пліч-о-пліч, доповнюючи одна одну. Німецький філософ А.Шопенгауер підкреслював, що філософія - це мистецтво, а не наука. Філософія прагне до піднесеного відчуття. В цьому сенсі мистецтво більше споріднене з нею, ніж наука. В центр уваги ставиться проблема життя та долі людини. В основі такої філософії лежить світовідчуття. Філософія - це акт життя, драматична боротьба у творчому процесі життя. Філософія починається з роздумів над своєю долею. Таким чином, попри всі свої відмінності, філософія є суттєво спорідненою і з наукою, і з мистецтвом. З наукою її зближує безперечне прагнення до істини і прагнення володіти нею. З мистецтвом філософію поєднує інтимно-особистісний характер творчості, зверненість до внутрішнього світу людини.

б) Філософія виконує різноманітні функції: світоглядно-регулятивну, методологічну, гносеологічну, просвітницьку, евристичну, інтеграційну, критичну. Світоглядно-регулятивна функція – погляд людини на світ в цілому і на місце людини в ньому. Людина прагне все зв’язати в єдине ціле, знайти принципи та ідеали, завдяки яким можливо було б сформулювати свої переконання, прагне до гармонії свого душевного світу, до подолання хаосу душевного стану, що викликає дискомфорт. Кожна наука має свій метод. Філософський метод – це система найбільш загальних прийомів теоретичного та практичного освоєння світу, а також спосіб побудови та обґрунтування системи самого філософського знання. Методологічна функція філософії визначає загальний процес пізнання. А це означає, що загальна спрямованість пізнання світу багато в чому залежить від того, що прийняти за основу, або субстанцію світу: ідеальне чи матеріальне начало. Одна з головних функцій філософії – функція інтеграції культури. Філософія виступає в ролі живої душі культури. Вона звертається до усіх форм культури, прагнучи узагальнити її досягнення в єдине ціле. Філософія виконує і просвітницьку функцію. Філософська думка обґрунтовує моральний ідеал, здатний служити провідною зіркою в житті людини та суспільства.