62.Поглиблення систем.Кризи тоналіт.Режиму1960-1980рр.

У політичній сфері брежнєвське керівництво, у ті часи, намагалося зберегти існуючий режим, не втратити спадкоємність з владними інститутами попередніх десятиріч. Характерними рисами реалізації курсу на «стабілізацію» були: 1. Підміна справжнього народовладдя формальним представництвом трудівників у радах, обмеження їхньої реальної влади. Вибори проходили безальтернативно, на основі завчасно підготовлених списків. Органи державної влади республіки виконували декоративну роль. 2. Зростання масштабів бюрократичного апарату, узурпація значної частини законодавчих функцій виконавчою владою. Досить часто інструкції, накази та інші підзаконні акти не давали змоги працювати господарським керівникам, утворюючи клубок міжвідомчих, міжрегіональних, суспільних протиріч. 3. Зведення нанівець самостійності громадських організацій, їхнє фактичне одержавлення. Це стимулювало падіння політичної активності та появу «неформальних» організацій та груп. 4. Згортання гласності. Кількість республіканських та обласних газет зросла, а місцевих та районних – зменшилась. Отже, набиралась сили тенденція монополії на інформацію. 5. Фактичне перетворення КПРС на стрижень державної структури і зосередження у її руках усієї повноти влади. Чим більше загострювалися соціально-економічні та політичні проблеми, тим більше посилювався монополізм КПРС у всіх сферах суспільного життя. Отже, політичне життя в країні дедалі більше набувало закритого характеру, наростало відчуження партії від народу, посилювалися ідеологічний диктат. Курс на «стабілізацію» заважав назрілим змінам у суспільстві, породжував і стимулював поглиблення кризових явищ. 63.ДИСИДЕНТСЬКИЙ РУХ В УКРАЇНІДисидентський рух складався з трьох головних течій:

1.Правозахисне або демократичне дисиденство, репрезентовано у Росії А.Сахаровим О.Солженіциним та їхніми однодумцями, а в нашій республіці Українською Гельсінською групою (УГГ),тобто групою сприяння виконанню Хельсинських угод, щодо прав людини,які були підписані СРСР 1975р. УГГ була утворена в листопаді 1976р. у Києві, її очолив письменник М.Руденко.Взагалом УГГ визначила собі широке коло завдань: ознайомлювати укр. Суспільство з Декларацією прав людини ООН, збирати докази порушення владою прав людини, національних прав в Україні, застосування політики етно- і лінгвоциту та насильницького насаджування русифікації, домагатися безпосереднього контакту України з іншими країнами, акредитації в республіці представників закордонної преси, вільного обміну інформацією та ідеями. До 1980 р. майже три чверті Українськой Гельсінської групи отримали терміни ув’язнення від 10 до 15 років. Решті дозволено було емігрувати.

2Релігійне дисиденство,що мало на меті боротьбу за фактичне,а не декларативне визнання свободи совісті. В Україні воно вело боротьбу за відновлення укр.греко-католицької та автокефальної православної церков, за свободу діяльності протестантських сект. Найяскравішими представниками цієї течії - Г.Вінс, І.Гель, В.Романюк, Й.Тереля. 3.Національно орієнтоване дисиденство, яке рішуче засуджувало шовінізм, імперську політику центру, форсовану русифікацію, виступало на захист прав і свобод усіх народів та їхню співпрацю у боротьбі за умови життя, гідні цивілізованого світу. До цього напряму належать І. Дзюба,С. Караванський, В.Мороз, В. Чорновіл та інші.Характерною рисою усіх трьох напрямів дисиденства була боротьба за національні інтереси укр. народу, тобто органічне залучення до сфери своєї діяльності національного фактора. Специфіка дисидентського руху в історії суспільних рухів полягає у тому, що він, будучи реальною опозиційною силою, фактично не мав ні власних організаційних структур, ні цілісної загальної програми.Вже на початку брежнєвського періоду з метою придушення дисиденства в зародку у вересні 1965 р. Україною прокотилася хвиля арештів. Жертвами репресій стали діячі укр. культури, студенти, робітники.Численні арешти викликали протести. 4вересня 1965р. було влаштовано маніфестацію проти репресій у Київському кінотеатрі «Україна». У цій акції брали участь І. Дзюба, В. Стус, В. Чорновіл та інші.У середині 70-х –на початку 80-х рр.. дисидентських рух в Україні зменшився кількісно, але виріс якісно-утворилася і діяла Українська Гельсінська спілка.

Протягом 60-х-першої половини 80-х рр.. в Україні значною мірою активізується опозиційний рух. Він стає помітним фактором суспільно-політичного життя, його лідери чіткіше формулюють основну мету та орієнтири. Поступово набирає силу процес самоорганізації дисидентського руху. Незважаючи на мало чисельність, дисидентський рух був реальною моральною та ідеологічною загрозою системі, оскільки формував і зберігав певні суспільні ідеали.

64.Горбачовська «перебудова» Процес перебудови пройшов кілька етапів:1Етап (квітень 1985- січень 1987 рр.) –визрівання політичного курсу перебудови У квітня 1985 р. на Пленумі ЦК КПРС М Горбачовим було висунуто стратегічну мету: купс на прискорення соціально-економічного розвитку країни.Головними елементами цього курсу було визначено: НТП, технічне переозброєння машинобудування, активізацію «людського фактора».За 1985-1986 рр. темпи приросту промислової продукції України становили 4,3 % і перевищили середньорічні показники ХІ п’ятирічки, які становили лише 3,5%. За 1985-1986 рр. середньорічний приріст основних показників у сільському господарстві - 3,5%. У початковий період перебудови відбулися позитивні зрушення, насамперед рішучі зміни у зовнішній політиці, розгортання і зміцнення гласності.2 Етап (січень 1987- літо 1988рр.)- усвідомлення основних завдань перебудови, формування і розширення її соціальної бази. На січневому 1987 р. Пленумі ЦК КПРС заговорили про консерватизм, про гальмування реформ і, на перший план було висунуто вже не «прискорення», а завдання демократизації суспільного життя. На цьому етапі перебудови відбулося два корінних зрушення.1) Була сформульована, узгоджена, а хгодом у обнародувана стратегічна тріада перебудови: нове політичне мислення, радикальна економічна реформа, демократизація усієї політичної структури.2) активно формується соціальна база перебудови. Виникають неформальні організації (Товариство Лева-1987р. , «Народний союз сприяння перебудові» (Одеса))3Етап (літо 1988- травень 1989 рр.)- зміщення центру рушійних сил перебудови зверху вниз. На ХІХ Всесоюзній конференції КПРС було поставлено питання про необхідність глибокого реформування політичної системи. Конференція офіційно проголосила курс на створення правової держави, парламентаризму, розподілу влади. Складна і неоднозначна ситуація склалася в економічній сфері. Розвиток реформ с початку перебудови тут визначали дві основні тенденції : посилення самостійності державних підприємств та розширення сфери діяльності приватного сектора. Темпи зростання продуктивності праці значно відставали від темпів збільшення заробітної праці. КПРС не встигає за перебігом подій. ЇЇ бюрократичний апарат не може виявити ні гнучкості, ні адаптаційних можливостей. Започатковується процес становлення багатопартійності в Україні. У цей період у республіці виникають нові організації, які мають загальнодемократичний характер- «Меморіал» НЦСП- і завойовують все більший авторитет у народі4Етап ( травень 1989- лютий 1990рр.)- розмежування та консолідація полярних політичних сил у суспільстві, їхнє відкрите протистояння. У цей час набирає силу процес інтенсивного формування народних фронтів- перших незалежних організацій, які мали масовий характер. Поглиблення політичного плюралізму сприяло розвиткові політичної системи, розгортанню в республіці багатопартійності. Першою формальною задекларованою політичною партією стала створена у жовтні 1989р. у м.Львові Українська національна партія (УНП) на чолі з Приходьком. На хвилі демократизації виникли десятки громадських організаціїй: Спілка незалежної молоді (СНУМ), Студентське братство (СБ) та ін. Виникає незалежний робітничий рух. Недосконалі реформи в економіці ще більше ускладнили соціально-економічні проблеми робітників, які не вирішувалися роками.Поглиблення розмежування та наростаюча консолідація опозиційних владним структурам сил були переконливими симптомами того, що монополія КПРС у політичній сфері поступово витісняється реальним плюралізмом5Етап (лютий –грудень 1990р.)- поступовий прехід політичного керівництва СРСР вправо і радикалізація народних мас. Спад в економіці став реальністю і набрав визначених форм. У 1990 р. в Україні валовий суспільний продукт знизився на 2,4% порівняно з 1989р. ;національний доход знизився на 3,6%. Падіння показників розвитку промисловості республіки становило 0,1%, а с/г -3,7%. У березні 1990 р. на третьому з’їзді народних депутатів СРСР Горбачова обирають президентом Радянського Союзу. Вихід на політичну арену значної кількості нових громадських формувань суттєво змінив характер виробів, зробивши основний акцент на їхній альтернативності. Перший в історії Україні Верховна Рада республіки 15 травня 1991 р. почала працювати у парламентському режимі. Першим головою українського парламенту було обрано В.Івашка. 16 липня 1990 р. було прийнято Декларацію про державний суверенітет України. С початку 1990 р. у КПУ виникають осередки «Демократичної платформи». ЇЇ мета- відміна демократичного централізму, перетворення КПУ на парламентську партію. Прихильники Демплатформи вишли з компартії і частина їх у грудні 1990р. утворила Партію демократичного відродження України (ПДВУ).В умовах посилення кризових явищ у господарстві республіки, трати монолітності в лавах КПРС, наростання політизацій у суспільстві радикалізується рух як політична сила. На своєму ІІ з’їзді (жовтень 1990) він суттєво змінює політичні орієнтири, про що свідчить і гасло: «ід народного руху за перебудову-до народного руху за відродження суверенітету України».Така зміна акцентів свідчила про подальше політичне розмежування у самому Русі, про консолідацію сил для вирішальної боротьби за владу.6.Етап грудень 1990-серпень 1991рр.)- кінець перубудови.IV з’їзд народних депутатів СРСР здійснив поворот від демократії до політики «міцної руки». Не поліпшила, а тільки ускладнила ситуацію здійснена у січні 1991р. заміна Голови Ради Міністрів СРСР М.Рижкова на прем’єр-міністра В. Павлова. Спад виробництва катастрофічно наростав, і обгоняли його лише темпи грошової емісії, що зумовлювали посилення соціальної напруги у суспільстві.

Для подолання кризових явищ були спроби зробити Україну справді незалежною. Так поступово усувався контроль над економіки республіки з боку центральних відомств, загальносоюзна власність на території України була перетворена на республіканську, почали формуватися власна грошово-фінансова система, податкові і митні служби тощо. До літа 1991р. ситуація у країні суттєво ускладнилася, дедалі більше набуваючи характеру переломної: центр на чолі із Горбачовим продовжував тупцювати на місці, демократи енергійніше почали виступати за радикальне реформування суспільства, поступово знову активізується консерватори, і все це відбувається на фоні різкого погіршення економічної ситуації.

65.Декларація про держ.северенітет Проголошення державної незалежності України 24 серпня 1991 р. принципово по-новому поставило питання державного, економічного та політичного розвитку України Проголошення незалежності України та завдання створення самостійної Української держави закономірно висунули проблему розгортання державотворчих процесів. Народ України заявив, що будуватиме державу суверенну й самоврядну, незалежну та відкриту, демократичну і правову. Розв’язання цього завдання наштовхнулося на цілу низку дуже непростих питань. Процес державотворення в Україні на відміну від інших країн, котрі постали перед аналогічними проблемами в кінці 80-х - на початку 90-х років, проходив у специфічних умовах і визначався своїми особливостями. Після прийняття 24 серпня 1991 р. Акту про незалежність України та проведення всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. наша країна стала на самостійний державницький шлях.

41.Лютнева революція Прорахунки уряду викликали невдоволення народу і призвели до кризи у суспільстві. Почався голод, не вистачало хліба, поширюються робітничі страйки. Особливо складною була ситуація у Петербурзі. Війська столичного гарнізону перейшли на бік робітників. І так почалась Лютнева буржуазно-демократична революція 1917 року. Коли стало відомо про події, почалися виступи, демонстрації на підтримку революції, за таких обставин цар Микола ІІ зрікся престолу і до 12 марта 1917 року царський режим розсипався. Так Лютнева революція дуже швидко перемогла. Особливість революції: швидко впало самодержавство. В Росії виникає двовладдя. Ліберальні депутати Державної Думи Росії сформували Тимчасовий уряд, який спирався на буржуазію, поміщиків, на панівний клас, інтереси яких виражав. Тимчасовий уряд продовжує вести І світову війну, запевнюючи, що Росія, як член Антанти буде в війні до кінця. У внутрішній політиці продовжує політику царизм. Це була перша офіційна влада. Друга влада в Росії – Петроградська влада робітничих та солдатських депутатів. Рада захищала інтереси народу, спиралася на народні маси (селяни, солдати, озброєний народ). Мала реальну силу. Рада мала вплив у військах. Таким чином, Тимчасовий уряд повинен був рахуватися з радами як з реальною силою. Спочатку до Ради ввійшли меншовики та есери. Більшовиків було мало. В У стало відомо про падіння царизму. 13 марта 1917 року в Києві сформувався Виконавчий комітет – орган укр. Тимчасового уряду. Він повинен був навести порядок, захищав и виражав інтереси панівних класів. Але незабаром в У виникає Київська Рада робітничих та солдатських депутатів. Вона діяла як і Петербурзька. Але, на відміну від Росії, в У виникає третя сила – Українська Центральна Рада (ЦР).

66.Становлення незалежності держави.Л.Кравчук У зв’язку з загостренням політичного становища в СРСР 19-21 серпня 1991 відбулася спроба державного перевороту з боку державного комітету з надзвичайного становища з метою збереження СРСР та тоталітаризму.Україна обрала власний шлях.

24серпня 1991”Акт проголошення незалежносты Укр.” згідно з цим актом територія укр.є неподільною і недоторканною.на ториторії Укр.мають чинність виключно конституція і закон Укр. 1 грудня 91 р.Всеукраїнський референдум і вибори президента.референдум проводився на підтвердження акта проголошення незалежності Укр.незалежність підтримали 90%населення Укр.Президентом Укр.обрано Кравчука.8.12.91.підписання угоди про припинення існування СРСР та створ.СНД.5.12.91.на урочистому засіданні Верховної Ради Укр.Кравчук склав присягу на вірність укр..народів і рфійійно вступив на посаду президента Укр.Діяльність Кравчука:втілив в життя ідею незалежності Укр.,очолив державотворчі процеси.

67.Президент Л.Кучма Конституційний процес в Україні 1994 р.19 липня Кучма офіційно став президентом укр..

Політика Кучми:

Призупинення падіння виробництва;гальмування економ.кризи в Укр.;утвердження Укр.на міжнародній арені,прийняття конституції Укр.;зупинення гіперінфляції;введення власної грошової одиниці;недостатні темпи соц..-економ. реформ;політична та економічна нестабільність.

Конституційний процес в Укр.(1994-1996)Узгодження основних розбіжностей між різними політ. силами та гілками влади:форма держ.влади;ставлення до приватної власності;статус укр..мови;держ.символіка;правовий статус Криму.

26.06.96.Кучма підписав указ про проведення всеукр.референдума щодо прийняття конституції.28.06.96.прийняття конституції.

68.Укр.Помаранчнва революція На президентських виборах 2004 р.було висунуто 26 кандидатів,31 жовтня 2004р. 1 тур:переможці Ющенко(39,2%)Янукович(39,1%).2 тур:переможцем було оголошено Януковича,але коаліція опозиційних сил говорила про фальсифікацію виборів (21 листопада).22 листопада на майдані незалежності зібралися 100 тис.громадян.Ющенко, Тимошенко,Мороз,Кінах виступили перед громадянами з вимогою відстояти втрачену перемогу.Ці події отримали назву Помаранчева революція.3 грудня верховний суд прийняв рішення пере голосувати.3 тур:26 грудня пере голосування другого туру.Ющенко(51,99%)Янукович(44,21%).23 серпня 2005 інаугурація нового президента Укр.Помаранчева революція-кампанія мітингів,протестів,страйків,проведенаприхильниками В.Ющенка. діяльність Ющенка як президента є досить суперечливою.У 2005 він зробив чимало кроків(розпуск ДАІ,введення допомоги при народженні дитини.Україна вступила в світову Організацію Торгівлі.

47.Проголошення ЗУНР.акт злуки.. Розвал Австро-Угорщини спричинив боротьбу мыж Польщею та Украънцями за Сх.Галичину. Укр. прагнули створ. західноукр. державу.18 жовтня 1918р. було утворено у Львові Укр.Нац.Раду на чолі з Петрушевичем. Поляки в свою чергу прагнули відновити Річ Посполиту і претендували на всю Галичину.28 жовтня 1918 було утворено ліквідаційну комісію у Кракові. У ніч з 31жовтня на 1 листопада1918 укр.військові обєднання зайняли Львів і Сх.Галичину. Австрійський уряд погодився передати владу у Сх.Галичині Укр.Нар.Раді.через це почалося польсько-українське протистояння,що згодом переросло у війну.13 листопала 1918 проголошення ЗУНР,президент Петрушевич.22 січня 1919 у Києві було проголошено Акт Злук Укр.Нар.Республіки та ЗУНР,за яким ЗУНР гарантувалая автономність.Але соборна Украхна проіснувала формально 9 місяців,бо між урядами укр.. республік виникли певні розбіжності пов’язані з різними зовнішньополітичними пріоритетами.

54.Репресії в Укр. 1928-1931(Розкулкулення,депортації, викриття шкідливих організацій,боротьба проти відомих громадських діячів та інтелігенції):’’Шахтинська справа’’-судовий процес над інженерно-технічними працівниками Донбасу. Процес над Спілкою визволення України.Були засуджені академіки,професори,письменники,науковці. 1932-1935(Голодомор,репресивний спалах після вбивства Кірова,боротьба з націоналістичним ухильництвом)Голодомор 1932-1933. Самогубство Хвильового та Скрипника,арешт і смерть за нез’ясовних обставин Шумського.Прийняття закону про покарання членів сімей «ворогів народу» 1936-1938(Доба великого торору)репресії проти членів КП(б)У,боротьба з укрю націоналізмом.’’Розстріляне відродження’’