Самостійна робота №1

Культура мовлення

(2 години)

Запитання для опрацювання

1. Літературна мова

2. Мовна норма

3. Культура мови

4. Мовленнєва культура – критерії професійної майстерності

Завдання

1. Опрацювати теоретичний матеріал за підручником Глущика С.В.( с. 13-

19) і підготувати усні відповіді.

2. Виконати тренувальні вправи

2.1. Поставте наголос у словах

Одинадцять, чотирнадцять, тризуб, помилка, завдання, каталог, видання, процент, живопис, літопис, читання, виробіток, черговий, корисний, зібрання, розходження, черговий, фаховий, довідник, показник

2.2. Перекладіть слова українською мовою, утворіть словосполучення

Учебный, многочисленный, мероприятие, предприятие, следующий, свидетельство,сотрудник, учреждение, преимущественно, заведующий, служащий

2.3. Перекладіть словосполучення українською мовою, з трьома з них складіть речення

Между прочим

по крайней мере

принимать участие

действующее законодательство

принять меры

по делам службы

по истечении срока

по вашему усмотрению

заключать сделку

внедрять в производство

занимать должность

возмещать убытки

2.4. Утворіть словосполучення, додавши числівник ДВА у називному та родовому відмінках. Поставте наголос у іменниках

Платник (два платники, двох платників), закон, кредит, корпус, вакансія, експеримент, етап, штраф, право, вимога, інспектор, вигода, кілометр, експерт, бюлетень, варіант.

Самостійна робота №2

Специфіка мовлення фахівця.

1.Запитання для опрацювання:

1.1. Мова і професія.

1.2. Найважливіші вимоги до публічного виступу.

1.3. Техніка підготовки до виступу.

1.4. Зміст і структура виступу.

1.5. Особистість мовця і його стосунки з людьми.

2. Завдання

2.1. Ознайомитися з текстуальною інформацією.

2.2. Дайте визначення понять за словником етичних термінів: Фамільярність, любов, щастя, чуйність, щирість, чесність, вірність, грубість, мудрість.

2.3. Підготуйте публічний виступ на тему: «Поміркуйте, чи існує проблема дефіциту ввічливості у вашому студентському колективі (групі). Якщо так, то чим вона зумовлена і як іі розв'язати? Чи досконале ваше мовлення як фахівця? Чи володієте Ви фаховою термінологією?»

ЕЛЕМЕНТИ ПРАКТИЧНОЇ РИТОРИКИ

Вступ

Poeta nascitur, orator fit

(Постом народжуються, оратором стають.)

207. І. Прочитайте текст. Стисло передайте його зміст.

Здавна відомо, що найяскравіше особисті якості людини виявляються в процесі її мовлення. «Заговори, щоб я тебе побачив».— пропонував незнайомцеві давньогрецький філософ Сократ, який вважав, що найважливішим у людини є духовна сутність, а не зовнішність. Так само мислить і наш народ. «По одягу зустрічають, а по розуму проводжають»— говорить прислів'я. Для того, щоб ви змогли якнайповніше розкрити власні потенційні можливості, оптимізувати особисту діяльність, вам пропонується опанувати ко­роткий курс риторики — на думку одних інтегративної науки повідомляти й обґрунтовувати істину, інших — мистецтва красномовства.

В основі риторики лежить, безумовно, наука, і не одна, а сукупність їх. Ще давньоримський оратор Цицерон відзначав серед цих наук філософію, психологію, історію, право, логіку, поетику та інші, а нині до них додалися ще теорія комунікації (спілкування), психолінгвістика, стилістика, лінгвістика тексту, етика, естетика тощо. Але виступ з промовою — це не безсторонній виклад інформації, а мистецьке дійство, що часто потребує поетичних, декламаторських і акторських здібностей. Зародилась і розвинулась ця наука і водночас мистецтво в Афінах — колисці давньогрецької Демократії. Від уміння переконливо говорити і доводити певні думки залежали успіх, добробут, слава, визнання афінян. Саме тому риторика цінувалася греками понад усі науки, професії, мистецтва. Про це свідчать хоча б такі слова філософа Платона: «Я стверджую, що якби до будь-якого міста прибули оратор і лікар і якби в народному зібранні чи у будь-якому іншому зібранні зайшла суперечка, кого з двох обрати лікарем, то на лікаря і дивитися б не схотіли, а обрали б того, хто володіє словом,— варто було б йому лише забажати...» Парадоксальне судження: народ обрав би лікарем не фахівця своєї справи, а оратора, якби тому захотілося побавитися чи поглумитися з натовпу. Проте це твердження яскраво відображає, який вплив на людину має мистецтво слова. Цей вплив нерідко використовували із злочинною метою, що призводило до сумних наслідків.

У великій пошані була риторика і в Стародавньому Римі. Знаменитому ораторові Цицерону влаштовували овації в сенаті після його блискучих виступів. Ритор Квінтіліан у І ст. узагальнив кількасотлітній досвід найвидатніших грецьких і римських ораторів у 12 книжках під назвою «Риторичні настанови».

В Європі у середні віки, в епоху Відродження і пізніше мистецтво красномовства посіло почесне місце серед навчальних дисциплін і в інших сферах суспільної діяльності — суді, богослов'ї, політиці тощо.

Яскраві зразки ораторського мистецтва в нашій національній культурі явили митрополит Іларіон у «Слові про закон і благодать», невідомий автор «Золотого слова Святослава» («Слово о полку Ігоревім»), Володимир Мономах у «Повчанні дітям своїм», Іван Вишенський, Мелетій Смотрицький, Іов Борецький та інші у численних полемічних творах, Феофан Прокопович у своїх виступах і створеній ним «Риториці», Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Володимир Винниченко, Олександр Довженко, Олесь Гончар, Борис Харчук, Олесь Бердник та інші письменники в своїх творах і виступах.

В умовах становлення демократії в Україні вміння переконливо говорити набуває особливого значення, оскільки від цього залежить вибір правильних рішень у законодавстві, у бізнесі, у виробництві, в суді, в освіті, в політиці, в банківській сфері — одним словом всюди, де розв'язання проблем здійснюється колегіально і суспільний прогрес в цілому залежить від чіткості, доказовості, обгрунтованості пропонованого способу подолання тієї чи іншої суперечності. Уміння змістовно, переконливо, гарно говорити необхідне кожному громадянинові України заради примноження національного й особистого блага.

Отже, бажаємо вам успіху, юні друзі, в опануванні цієї науки і мистецтва слова!

II. Сформулюйте основну думку тексту. Наведіть додаткові аргументи на її підтвердження.

III. Поясніть епіграф

Найважливіші вимоги до публічного виступу

Певні вимоги с однаковими як для писемного, так і для усного мовлення.

Зокрема, на першому місці за важливістю зміст письмового тексту чи промови з певної теми, який може забезпечити лише добре обізнана людина. Цицерон з цього приводу зауважував: «Промова повинна розцвітати й розгортатися на основі повного знання предмета: коли ж за нею не стоїть зміст, засвоєний та пізнаний оратором, то словесне її вираження уявляється пустою дитячою балаканиною». Найважливіші показники змісту — його багатство, глибина, новизна. Тому кожній людині, щоб забезпечити широкий кругозір і водночас фахову кваліфікацію, необхідно, з одного боку, знати трохи про все. а з другого — все про дещо. Для цього потрібно регулярно читати пресу, популярні наукові тижневики та спеціальні журнали й книги, стежити за передачами по радіо й телебаченню, за політичним, громадським, культурним та спортивним життям, за технічним розвитком, володіти вмінням пошуку інформації в Інтернеті. Потрібно дивитися серйозні фільми, бувати в театрі, на концертах, відвідувати музеї, виставки і спостерігати за власними переживаннями, оцінками сприйнятого, висновками, контролюючи власний духовний розвиток.

По-друге, належним чином дібраний зміст необхідно логічно розташувати. Логіка викладу змісту залежить передусім від провідного типу мовлення. Так, якщо це розповідь, то її будова складається з таких елементів: вступ, зав'язка, розвиток дії, кульмінація і розв'язка. Опис потребує спочатку передачі загального вигляду предмета, основного враження про нього, а потім дається характеристика окремих його частин, після чого може наводитися узагальнюючий описовий висновок. Роздум будується двояко: від загального до конкретного (дедукція) або від конкретного до загального (індукція). Якщо обирається дедуктивний виклад, то композиція роздуму така: спочатку формулюється теза, яка потім обґрунтовується доказами (аргументами), після чого наводиться висновок. При індуктивному викладі розв'язання певної проблеми спочатку дається аналіз низки фактів, явищ, предметів, на основі чого робиться узагальнюючий висновок.

По-третє, виклад змісту набирає стрункості, чіткості, прозорості, коли підпорядковується основній думці, а також коли тема розкривається повно і немає зайвих елементів, які її не стосуються.

По-четверте, багатство, глибину й стрункість викладу змісту і письменник, і промовець зможе забезпечити лише тоді, коли добере відповідне мовне оформлення, яке мас бути правильним, виразним, доцільним, точним, багатим, свіжим, довершеним.

По-п'яте, оскільки мовлення може служити як добру, так і злу, то воно потребує постійної оцінки з морально-етичного погляду. Диктатори, різного штабу шахраї, злочинці зазвичай користуються словом, щоб ввести в оману громадськість, приховати свої егоїстичні наміри, надати власним негідним вчинкам пристойного вигляду. Тому важливо, з одного боку, вміти відрізняти за словесною формою шляхетні мотиви від егоїстичних, правду — від облуди, а з другого — слідкувати за тим, щоб мотиви власного слова і діла відповідали загальнолюдським етичним нормам, були спрямовані на творення добра, що належним чином може здійснити лише освічена, висококультурна людина.

Загалом цих вимог було б достатньо, якби певна тема розкривалася лише на письмі, але їх замало для усного виступу, для якого велике значення мають такі чинники, як врахування особливостей аудиторії за різними її характеристиками (вік, стать, професія, рівень обізнаності з темою виступу та ін.), особистість мовця (зовнішність, одяг, поведінка, характер, ставлення до життя), його жести, поза, міміка, а також дикція, тон, гучність мовлення, вміння зацікавити слухачів й утримувати їхню увагу тощо. Досконалий за змістом, будовою і мовним оформленням текст можна виголосити невиразно, мляво, непереконливо, великою мірою ослабивши його можливості виливу на слухачів. І навпаки: слабкіший за змістом текст може справити значно більший вплив на аудиторію, якщо промовець виголосить його майстерно.