104.Київська наукова школа політичної економії: теоретичні засади, представники, новаторські здобутки.

На початку XX ст. професор Київського університету О.Д. Білімович чітко вказав на існування особливої київської школи в політичній економії. Поряд з її фундатором М.Х. Бунге вчений відніс до цієї школи також професора Д.І. Піхна. Він звернув увагу на позитивну роль Д.І. Піхна у розвитку теорії цінності. Вчений не лише заперечував трудову теорію цінності в умовах, "коли навкруги російські економісти майже поголовно повторювали її", але й звернув увагу на однобічність теорії граничної корисності. Київська політекономічна школа стала однією зі шкіл маржиналізму, який на той час склався на Заході у самостійний і надзвичайно впливовий напрям економічної науки та існував у сукупності своїх різних шкіл (австрійської, кембриджської, математичної, американської та ін.).Незважаючи на певні розбіжності у теоретичних поглядах представників київської школи, їх наукова позиція виокремлювалася єдністю методології (психологізмом, послідовним еволюціонізмом, певним прагматизмом у розумінні ролі економічної теорії, критичним ставленням до економічної теорії марксизму).Одним з перших, хто поставив питання про відмінності української і російської економічної думки та достатньо ґрунтовно з'ясував його, був відомий український вчений-економіст Всеволод Голубничий (1928—1977). До числа найбільш значних відмінностей він відніс такі.По-перше, серед українських економістів завжди переважала прихильність до вільного, конкуренційного господарського життя. Ці відмінності пояснюються тим, що в Україні розвиток капіталізму як у промисловості, так і у сільському господарстві був незрівнянно інтенсивніший, ніж у Росії По-друге, серед вчених та політиків існувало різне розуміння історичної долі капіталізму. У Росії з поширенням ідей соціалізму та марксизму посилились пророцтва неминучості загальної кризи та загибелі капіталізму. На противагу цьому українські економісти в цілому оптимістично оцінювали перспективи розвитку капіталістичного ладу і теоретично обґрунтовували таке бачення. По-третє, романтична, історична та інституційна школи політичної економії в Україні майже не мали послідовників.По-четверте, прихід ідей соціалізму, в Україну з Франції, а в Росію — з Німеччини, обумовив істотну різницю їх сприйняття і розвитку. Зокрема, український соціалізм був головним чином етичним, а не матеріалістичним, і тому в центрі його уваги стояв не розвиток продуктивних сил, як у російському соціалізмі, а добробут народних мас, проблеми злиднів, здоров'я, соціального забезпечення тощо.По-п'яте, політична економія марксизму аж до кінця 20-х pp. в Україні мала неспівмірно менше значення, ніж класична політична економія чи немарксистський соціалізм.По-шосте, психологічна школа політичної економії, теорія граничної корисності, маржиналізм та математична економія прийшли в Україну наприкінці XIX ст