11. Журнал “Правда” (1867-1899). Періодизація “Правди”.

Заснований як літературно-наукове видання, часопис надавав свої сторінки для широкої хроніки, представлення політичних матеріалів, дискусій з питань сучасного суспільного життя. Серед співробітників –: О. Кониський, П. Куліш, Марко Вовчок (оповідання „Кармелюк"), О. Стороженко (початок „Марка Проклятого"), М. Старицький, В. Білозерський, I. Нечуй-Левицький.

Серед співробітників західньоукраїнських земель: О. Федькович, Дан. Млака, Ом. Партицький, Ф. Заревич, В. Шашкевич та інші.

Перший період охоплює час від 1867 до 1870 років. Другий період: квітень 1872 – 1880 роки.

Третій період: 1888 – 1898 роки.

Журнал виник за ініціативою П. Куліша, який спирався на допомогу двох галичан: Омеляна Партицького та Анатоля Вахнянина.

На місце першорядного автора літературного відділу журналу поступово висунувся Іван Семенович Нечуй-Левицький (1838 – 1918). Він дебютував у “Правді” як прозаїк, опублікувавши тут 1868 року свою першу повість “Дві московки». Микола Джеря, Кайдашева сімя. У перший рік існування журналу його редакція багато уваги приділяла висвітленню програми народовців(народовець Омелян Партицький, )

У 1869 році між П. Кулішем і галицькими народовцями спалахнув конфлікт, спровокований москвофілами. Його наслідком стало підупадіння авторитету П. Куліша у колах авторів “Правди”. Молодь, що вже змужніла в народовському таборі повстала проти “диктарути Куліша”. “Гарячий Куліш” скипів і залишив “Правду”. Без його участі й фінансової підтримки, а також через байдужість передплатників “Правда” влітку 1870 року припинила виходити

Відроджена “Правда” виходила у книжковому форматі обсягом три аркуші два рази на місяць. Її номінальним редактором від 1872 року значився Олександр Огоновський

посаду зайняв Володимир Барвінський (1850 – 1883), який поступово, парцюючи в журналі, усе більше висувався на роль його лідера, не стільки у творчому, скільки в організаційному змісті. Він і редагував журнал до другої перерви в його історії.

У 1878 році була ним зроблена спроба розділити часопис на літературно-наукову й політичну частини. Перша частина виходила з попередньою періодичністю аркушами великого формату, друга мала вигляд окремих книжкових томів (вийшло їх усього два).

У “Правді” відбулося народження ще одного письменника – ПАНАСА МИРНОГО. Політ матеріали Терлецького. В 1880 році видання журналу довелося зупинити через відплив передплатників

Інаціатором його поновлення став О. Кониський. . Редагувати журнал О. Кониський запросив Олександра Барвінського

) це був перший довготривалий проект в українській народовській журналістиці; журнал довів продуктивність народовської моделі періодичного видання, зорієнтаваного на живу народну мову і відстоювання інтересів українського народу;

3) журнал став місцем першодруку численних творів красного письменства, які складають скарбівню української літератури ХІХ століття (І. Нечуя-Левицького, О. Федьковича, П. Куліша, О. Стороженка, І. Франка та ін.);

4) журнал став місцем першодруку - історію української літературної критики (М. Драгоманова, І. Нечуя-Левицького, І. Білика, Б. Грінченка, О. Кониського та ін.);

5) журнал став активним чинником розвитку української науки (публікації М. Драгоманова, І. Нечуя-Левицького, О. Терлецького, В. Навроцького, Т. Реваковича та ін.);

7) завдяки своїй плюралістичній позиції надавав можливість своїм авторам не лише формулювати програмові положення народовців, але й критикувати їх діяльність