49. Правосуб’єктність: поняття та структура.

      Правосуб'єктність – це встановлена нормами права  об'єктивна можливість набувати статус суб'єкта правовідносин. Як юридична категорія, правосуб'єктність складається із сукупності трьох основних елементів: правоздатності, дієздатності та деліктоздатності.

      Правоздатність  – це передбачена нормами права  здатність суб'єкта мати суб'єктивні  права та юридичні обов'язки. У індивідів правоздатність настає з моменту народження, а припиняється з моменту смерті. У юридичних осіб – настає з моменту державної реєстрації, а припиняється з моменту ліквідації організації.

      Дієздатність  – це встановлена нормами права  здатність суб'єкта своїми діями (самостійно) набувати нові суб'єктивні права та юридичні обов'язки. У індивідів дієздатність зазвичай пов'язана із досягненням особою певного віку, а в організацій дієздатність настає одночасно із правоздатністю та, за виключенням окремих додатково встановлених спеціальних обмежень, припиняється також одночасно із ліквідацією такої організації.

      У індивідів дієздатність поділяється  на:

      – повну, із досягненням 18 років;

      – неповну, у віці від 14 до 18 років;

      – часткову, у віці до 14 років.

      Для певних категорій спеціальних суб'єктів  можуть бути встановлені й інші вікові критерії набуття дієздатності (Президент  України – 35 років; суддя – 25 років  тощо).

      За  наявності у особи певних психічних  хвороб чи хворобливих станів психіки, що перешкоджають їй повністю усвідомлювати свої діяння (інтелектуальний момент) чи керувати ними (вольовий момент), за рішенням суду таку особу може бути визнано обмежено дієздатною чи недієздатною. У таких випадках дієздатність особою втрачається частково чи повністю.

      Деліктоздатність  – це передбачена нормами права  здатність суб'єкта нести відповідальність за свої діяння. Наприклад, у кримінальному  праві не може нести відповідальність особа, яка не досягла 16 років, а за певні прямо визначені злочини  – 14 років, або особа, яка на момент вчинення злочину перебувала у стані неосудності.

50. Система вищих органів державної влади в Україні.

Важливим і невід'ємним елементом державного апарату є орган держави. У науковій літературі ця категорія розуміється неоднозначно. В одних випадках під ним розуміють складову механізму держави, що має власну структуру, чітко визначені повноваження з управління та взаємодії з іншими частинами державного механізму. У інших — державний орган визначається як «частина державного апарату — група осіб чи одна особа, що має юридичне визначену державно-владну компетенцію». Одні автори вважають, що орган держави — це «структурно відокремлений, внутрішньо організований колектив державних службовців, який наділений компетенцією для виконання певних владно-управлінських функцій і завдань держави», інші характеризують його як «структурно організований елемент державного механізму, наділений владними повноваженнями та необхідними матеріальними засадами для здійснення завдань».

Систему органів державної влади в країні складають:

1. Законодавчий орган – Верховна Рада України,

2. Глава держави – Президент України,

3. Виконавчі органи – вищі (Кабінет міністрів України, Рада Міністрів АРК), центральні (міністерства, державні комітети, інші органи центральної виконавчої влади зі спеціальним статусом), місцеві (обласні та районні, міст Києва та Севастополя, районів у містах Києві та Севастополі, державні адміністрації, очолювані головами цих адміністрацій, відділи та управління цих адміністрацій, адміністрації державних підприємств та установ); виконкоми та голови сільських, селищних, міських (міст районного та обласного підпорядкування) рад у частині виконання державних повноважень, що були їм делеговані органами державної влади;

4. Судові органи – КСУ, суди загальної юрисдикції, які будуються на принципахтериторіальності та спеціалізації (ст..124 і 125 КУ);

5. Контрольно-наглядові органи – Генеральний прокурор та підпорядковані йому прокурори, податкові адміністрації, санітарні, пожежні, контрольно-ревізійні та інші державні інспекції.