45) Нормування слюсарних і складальних робіт.

Серед складальних робіт переважають: з’єднування окремих деталей, розбирання, зварювання, клепання, паяння. Процес встановлення норми штучно-калькуляційного часу на слюсарні та складські операції полягає в описуванні правильної послідовності, виконуваних трудових прийомів, визначенні організаційно-технічних та санітарно-гігієнічних умов праці, виборі потрібних нормативних величин часу, поправочних коефіцієнтів та обчисленні на підставі зібраної інформації тривалості цілої операції.

У роботі слюсаря-складальника недоцільно відділяти основні прийоми праці від допоміжних, тому нормативи містять оперативний час, що полегшує користування ними і виконання розрахунків. Основними чинниками, що впливають на тривалість операцій, є вид слюсарної роботи, оброблюваний матеріал, форма і розміри оброблюваної поверхні, припуск на оброблення, уживані інструменти та механізми, потрібна точність оброблення, зручність виконання роботи, величина партії або серії деталей чи виробів.

Штучно-калькуляційний час на слюсарні та складські роботи визначається за формулою:

Т = Т k k k

Де, Т - оперативний час на один перехід слюсарно-складської операції;

k - Коефіцієнт, який враховує потрібний час підготовчо-завершальної роботи, обслуговування робочого місця, відпочинку та на особисті потреби;

k - Коефіцієнт, що враховує розмір партії оброблюваних деталей або виробів, що підлягають складанню;

k - Коефіцієнт, що враховує особливі умови праці.

Для полегшення та прискорення нормування складських робіт використовують укрупнені нормативи, які враховують вплив головних чинників на тривалість операцій складання.

Укрупнені нормативи штучно-калькуляційного часу включають основний час складання вузла чи готового виробу, час підготовчо-завершальної роботи , час обслуговування робочого місця, відпочинку та особистих потреб. Якщо до слюсарно-складської операції входять суто слюсарні переходи, то їх треба нормувати окремо, бо укрупнена норма штучно-калькуляційного часу складання не включає час на слюсарні переходи.

46) Нормування апаратурних процесів.

Апаратурними називають технологічні процеси, які відбуваються під впливом теплової, хімічної або електричної енергії у спеціальних апаратах: печах, реакторах, автоклавах, ваннах тощо. Залежно від режиму роботи технологічного устаткування апаратурні процеси поділяють на періодичні та безперервні. Для зручності нормування періодичні процеси поділяють на 2 групи: невеликої тривалості (від десятків секунд до однієї години) і тривалі (по кілька годин). В обох випадках апарати зупиняються для завантаження сировини і виймання готового продукту. У загальному вигляді продуктивність апарата можна визначити як функцію від кількості сировини і повноти здійснення реакції:

Q= a * p,

Де Q- продуктивність апарата;

а- кількість (вага чи об’єм) сировини, що надходить в апарат за одиницю часу;

р- повнота перероблення сировини протягом часу перебування її в апараті.

Норму обслуговування для апаратника у виробництвах з невеликою тривалістю операцій можна визначити зі співвідношенням між апаратурно-вільним часом і часом зайнятості робітника біля одного апарата.

Н = + 1 ,

Де Т - апаратурно- вільний час, коли робітник вільний і може обслуговувати інший апарат;

Т - зайнятість робітника біля одного апарата.

Якщо відома продуктивність апарата циклічної дії за один технологічний цикл, то змінну норму виробітку можна обчислити за формулою:

Н = Т - (Т + Т + Т ) / Т * В

Де Т - нормативний оперативний час на один цикл;

В - нормативний виробіток за один повний цикл.

На безперервних апаратурних процесах змінну норму виробітку можна розрахувати за формулою:

Н = Т * П

Де П - продуктивність установки (апарата, лінії) за годину.