2.5. Вибір типів цетрів для закріплення пунктів знімальної мережі

Вибір типів центрів здійснюється, згідно з “ Інструкцією" [4]. Для закріплення пунктів знімальної мережі тривалого збереження застосовується бетонний паралелепіпед, металева труба, штир, залізний костиль, пень із забитим цвяхом або штирем. Для тимчасового закріплення пунктів знімальної мережі у грунті застосовують такі типи центрів: кілок із забитим

цвяхом, металева труба, штир або кутова сталь.

Бетонний паралелепіпед

Металева труба, штир, залізничний костиль, які забетоновані (вбиті) в тверде покриття

Пень із забитим цвяхом, штирем

Кілок із забитим цвяхом

Металева труба, штир, кутова сталь, які забиті в грунт

Штир, цвях у пні

Рис. 2.7. Центри пунктів знімальної основи.

2.6 Обчислення координат невідомого пункту p із прямої багаторазової засічки

Обчислення координат даного пункту виконують із двох одноразових прямих засічок за формулами Юнга або Гауса:

(для Ι трикутника)

Рис.2.8 Пряма багаторазова засічка

Різниці в координатах X_P та Y_P, отриманих із двох одноразових засічок, не повинні перевищувати 2м для знімань у масштабі 1:5000, 0,8м – для 1:2000 і 0,4м – для 1:1000.

За остаточне значення X_P та Y_P беруть середнє арифметичне із двох варіантів засічок.

Дані:

1:

2:

3:

Обчислення координат:

Для Ι трикутника:

Для ΙΙ трикутника:

Отже, координати пункту P:

Обчислення виконане вірно, оскільки допустиме розходження 2м.

2.7 Обчислення координат невідомого пункту p із зворотньої багаторазової засічки

Рис.2.9 Зворотня багаторазова засічка

Координати пункту Р знаходять за формулами:

Дані:

1:

2:

3:

4:

Обчислення координат:

Для варіанту 1:

Для варіанту 2:

Отже, координати пункту Р:

Обчислення виконане вірно, оскільки допустиме розходження 2м.

3. Проектування висотної основи

3.1. Проектування висотної знімальної основи

Вихідною основою служать 2 пункти тріангуляції 3,4 класу, які одночасно є реперами нівелювання III або IV класу. Між цими пунктами необхідно запроектувати висотну знімальну мережу. Пункти висотної знімальної мережі суміщають з пунктами планових знімальних мереж. Важливо правильно запроектувати висотні ходи, які б охоплювали максимальну кількість пунктів полігонометрії при мінімальних довжинах ходів, використовуючи автомобільні дороги, залізниці, ґрунтові дороги, береги річок тощо, а при їх відсутності - ділянки з щільними покриттям або ґрунтами.

Висотні знімальні мережі створюють, як правило, методом технічного нівелювання. В передгірських та гірських районах, якщо висота перерізу рельєфу при зніманнях 2 або 5м, дозволяється застосування тригонометричного нівелювання.

Висотні знімальні мережі проектують у вигляді окремих ходів, які опираються на пункти висотних державних геодезичних мереж, або у вигляді систем з однією або кількома вузловими точками. В даній курсовій роботі висотні знімальні мережі запроектовано у вигляді окремих ходів технічного нівелювання а також нівелюванням IV класу.

Довжини ходів технічного нівелювання не повинні перевищувати допустимих значень, що регламентуються табл. 10 “ Інструкції ” [4 ]. Ці значення залежать від висоти перерізу рельєфу топографічного знімання.

Середня квадратична помилка будь-якої точки висотного ходу технічного нівелювання може бути визначена за формулою :

М² = m²_вих.. ⁄2 + η² ( 3.1 )

де - m²_вих. – середня квадратична помилка висот вихідних точок. При обчисленні приймають 30 мм [7].

η – середня квадратична помилка одного кілометра нівелювання ( для технічного нівелювання її можна прийняти рівною 25мм ⁄ км),

L – довжина висотного ходу в км,

K – віддаль від репера до найближчого геодезичного пункту. Найбільш слабкою у ході буде точка ходу, яка знаходиться на його середині, тобто при K = . Підставивши К = у формулу (13), отримаємо формулу для обчислення середньої квадратичної помилки висоти найслабшої точки ходу

М² = m²_{вих.⁄ 2} + (3.2)

Якщо величина М не перевищуватиме h, де h – висота перерізу рельєфу топографічного знімання, роблять висновок, що запроектована висотна знімальна мережа відповідає необхідним технічним вимогам [7].

Виконання оцінки проекту найдовшого запроектованого полігонометричного ходу

L = 5,2 км;

К = 10,5 км.

М² = 2091 мм ²

М = ±45,4 мм

Отже запроектований хід відповідає технічним вимогам [7].

L = 10,5 км;

K = 5,2 км.

М_L⁄2 = ± 45,7 мм