218. Правове регулювання та порядок формування представницьких органів держави та місцевого самоврядування

Вищим представницьким і законодавчим органом в Україні є Верховна Рада (парламент). Вона правомочна вирішувати будь-які питання державного життя, крім тих, що вирішуються ви­ключно всеукраїнським референдумом або віднесені відповідно до Конституції України до компетенції органів виконавчої чи судової влади. Глава держави — Президент, який є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання її Конституції, прав і свобод людини і громадянина. Вищим виконавчим органом є уряд — Кабінет Міністрів. Кабі­нет Міністрів — своєрідний штаб з організації виконавчо-розпорядчої діяльності всіх органів виконавчої влади. Його очолює Прем'єр-міністр, який призначається Президентом за згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради. Серед інших центральних органів виконавчої влади важлива роль приділяється державним комітетам. Завдання державного комітету дещо схожі до завдань міністерства — здійснення дер­жавного управління у певній, здебільшого невеличкій, галузі гос­подарства, керівництво підпорядкованими йому об'єктами. Ком­петенція їх, як правило, вужче, ніж у міністерств.

В Автономній Республіці Крим представницький орган влади — Верховна Рада Автономної Республіки Крим (100 депутатів, обра­них на 4 роки; Голова Верховної Ради, перший заступник і за­ступники, голови постійних комісій здійснюють свої повнова­ження на постійній основі).

Представни́цький о́рган місце́вого самоврядува́ння — виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Наявність представницького органу, що обирається членами територіальної громади - необхідна ознака місцевого самоврядування.Місце представницького органу в системі місцевого самоврядування досить чітко окреслено в Європейській Хартії місцевого самоврядування, яка віддає їм пріоритет по відношенню до інших органів місцевого самоврядування:Це положення Хартії отримало логічний розвиток в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», який закріплює пріоритетне значення представницьких органів шляхом встановлення їх виключної компетенції (ст. 26). До представницьких органів Конституція України та Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносять сільські, селищні, міські ради - вони представляють сільські, селищні, міські громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією та законами України.

Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

219.Конституційний статус депутата місцевої ради та правові гарантії діяльності депутатів місцевої ради.

Депутат місцевої ради є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад. Зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини. Повноваження припиняються достроково: 1)відкликання виборцями; 2) припинення громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України; 3) обрання або призначення його на посаду, зайняття якої не сумісне з виконанням депутатських повноважень; 4) обрання його депутатом іншої місцевої ради; 5) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім; 6) набрання законної сили обвинувальним вироком суду, за яким його засуджено до позбавлення волі; 7) його смерті.Також: 1) з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, за яким його засуджено до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; 2) за особистою заявою депутата місцевої ради про складення ним депутатських повноважень.

Здійснює повноваження, не пориваючи з виробничою/службовою діяльністю. Зобов'язаний: 1) підтримувати зв'язок з виборцями, відповідною територіальною громадою, трудовими колективами і громадськими організаціями; 2) не рідше одного разу на півріччя інформувати виборців про роботу місцевої ради та її органів; 3) брати участь в організації виконання рішень ради та її органів; 4) вивчати громадську думку; вивчати потреби територіальної громади, інформувати про них раду та її органи; 5) вести регулярний,, прийом виборців, розглядати пропозиції, звернення, заяви і скарги членів територіальної громади, вживати заходів щодо забезпечення їх вирішення.

Має право: 1) офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади; 2) брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів; 3) порушувати перед органами і організаціями та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що стосуються інтересів виборців, та вимагати їх вирішення; 4) вносити на розгляд органів і організацій та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов'язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі, брати участь у їх розгляді. має право: 1) на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання; 2) на невідкладний прийом посадовими особами, керівниками підприємств, установ та організацій (незалежно від форми власності) з питань депутатської діяльності; 3) вимагати усунення порушень законності і встановлення правопорядку.

Гарантії діяльності. Ніхто не має права обмежити повноваження, інакше як КУта ЗУ. Необхідні умови для ефективного здійснення депутатами їх повноважень. На час сесії звільняється від виконання виробничих обов'язків. відшкодовуються середній заробіток та інші витрати.Депутату, який працював у раді на постійній основі, після закінчення повноважень надається попередня робота (посада), інша рівноцінна Користується правом безплатного проїзду на залізничному, автомобільному і водному транспорті, на всіх видах міського транспорту (за винятком таксі).

220. Способи формування державних органів та органів самоврядування

Мажоритарна система історично виникла першою. У її основу покладено принцип більшості: обраним вважається той кандидат, який одержав встановлену законом більшість голосів. На практиці у різних країнах застосовується три різновиди цієї системи. (50% + 1 голос) Ця система існувала в Україні з 1991 р.

Сутність пропорційної виборчої системи полягає у тому, що вона вимагає розподіляти депутатські мандати між виборчими об’єднаннями (партійними списками кандидатів) пропорційно кількості голосів, поданих за кожний список. На виборах, що проводяться за цією системою, кандидати в депутати висуваються виключно політичними партіями за партійними списками і виборці голосують не за окремих кандидатів, а за той чи інший партійний список у цілому.

Для визначення кількості мандатів, що отримує та чи інша партія, застосовується так званий виборчий метр (квота), який визначає найменшу кількість голосів, необхідних для обрання одного депутата. Ця квота може визначатись як для всієї країни, так і окремо для кожного округу. Розподіл одержаних партією депутатських місць, як правило, здійснюється відповідно до порядку розміщення кандидатів у партійному списку. Якщо у відповідності з квотою одержаних партією голосів вистачає на заміщення двох місць, їх займають перші два кандидати з партійного списку, якщо на три місця — перші три кандидати і т. д.

Спосіб формування 1) виборні (Президент України, Верховна Рада України);2) такі, що призначаються (Кабінет Міністрів України, органи прокуратури)

Сучасне голосування відбувається різними способами: підняттям рук (в невеликих поселеннях при виборах органів місцевого самоврядування); найпоширеніший спосіб - на паперових бюлетенях для голосування, коли навпроти прізвища кандидата, що обирається, ставиться певний знак; із застосуванням електронних машин шляхом натискування на кнопки або важелі (останній спосіб використовується в США).

221. Організація діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування та формування їх кадрового складу.

Формування державних органів т органів місцевого самоврядування (на прикладі Кривого Рогу) відбувається 2 шляхами: виборчий процес та установчий процес.

Органи державної влади. Виборчий процес: Президент України, Верховна Рада України. Установчий процес: Президентом України(КМУ, 1/3 КСУ, адміністрація президента, судді…); Верховною Радою України(Рахункова палата, 1/3 КСУ, омбудсман, судді довічно).

НПА:КУ, ЗУ «Про КМУ», «Про КСУ», «про статус суддів», «про вибори ПУ», «Про вибори нар. Деп.. Укр.»…..

Органи місцевого самоврядування: Територіальна громада шляхом виборчого процесу Міського годову Кр.Р та Криворізьку міську раду. Установчий процес: Міськ. Голова і Криворізька міськ. Рада – Виконавчий комітет кр. Міськ. Ради.

НПА: ЗУ» про вибори деп.. АРК, міськ., сел., сільських голів», «Про місцеве самоврядування в Україні», КУ, ЗУ «про статус депутатів місцевих рад», Статут територіальної громади Крив. Рогу.

222. Об’єднання громадян:поняття, види, принципи та порядок створення і діяльності, права та відповідальність

. Об'є́днання громадя́н — добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Відповідно до ст. 36 Конституції України, Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для спільного здійснення або захисту своїх прав та свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних, та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я, населення або захисту прав та свобод інших людей.Право громадян на об'єднання закріплене:Загальною декларацією прав людини,Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод,Конституцією УкраїниЗаконом України "Про об'єднання громадян".

223. Роль територіальних громад та трудових колективів в процесі формування та функціонування громадянського суспільства.

Громадянське суспільство — система інститутів поза межами державних та комерційних, яка забезпечує самоорганізацію та розвиток населення; це сукупність громадянських і соціальних інституцій і організаційних заходів, які формують базис реально функціонуючого суспільства у противагу і доповнення виконавчих структур держави (незалежно від політичної системи).Це історичний тип у розвитку людського суспільства, його конкретна якісна характеристика; це сфера самовиявлення і реалізації потреб та інтересів вільних індивідів через систему відносин (економічних, соціальних, релігійних, національних, духовних, культурних). Структурними елементами цієї системи є організації (політичні партії, громадські об'єднання, асоціації) та різні об'єднання (професійні, творчі, спортивні, конфесійні тощо), що охоплюють всі сфери суспільного життя і є своєрідним регулятором свободи людини. Трудові колективи та територіальні громади мають першочергове значення для забезпечення громадянського суспільства, адже об’єднують жителів певної місцевості, дозволяють реалізувати і забезпечити свої потреби та інтереси.

224. Політичні партії: порядок створення, роль у житті громадянського суспільства.

Політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Створення політичної партії 1.На установчому з'їзді (конференції, зборах) політичної партії затверджуються статут і програма політичної партії, обираються її керівні і контрольно-ревізійні органи. 2.Діяльність політичної партії може здійснюватися лише після її реєстрації. Не допускається діяльність незареєстрованих політичних

партій. Політична партія має свою певну программу, орєнтується на певні цінності, має свій курс і варіанти подальшого розвитку країни, тому громадяни, обираючи певну партію, обирають программу цієї партії, чим і забезпечують виявлення своєї волі та втілення інтересів.

225. Громадські організації: поняття та види.

Громадська організація — як об'єднання громадян утворюються для спільної реалізації спільних інтересів (культурних, економічних, вікових, гендерних, регіональних, релігійних, професійних, соціальних тощо).

Громадські організації відповідно до своїх завдань поділяються на:

- благодійні організації. Особливості правового регулювання діяльності благодійних організацій визначається окремим законом України;

- фахові об’єднання - є видом самоорганізації громадян і юридичних осіб, що створюється з метою реалізації суспільних інтересів і впровадження засад саморегулювання у визначеній статутом сфері, галузі чи секторі діяльності. Особливості правового регулювання діяльності фахових об’єднань визначається окремим законом України;

- інші громадські організації:

• представляють інтереси своїх членів (хворих, наприклад УДС, військових, тощо);

• не займаються благодійництвом;

• не мають статусу фахового об’єднання.