238. Система правових засобів (механізм) реалізації прав та свобод людини та громадянина

Гарантії основних прав і свобод людини й громадянина становлять собою систему норм, принципів, умов і вимог, які забезпечують у сукупності додержання прав та свобод і законних інтересів особи.

Система гарантій прав і свобод людини включає передумови економічного, політичного, організаційного та правового характеру, а також захисту прав і свобод. Система гарантій – це умови, засоби й методи, які забезпечують фактичну реалізацію та всебічну охорону прав і свобод особи.

Практична реалізація конституційних прав і свобод забезпечується двома категоріями гарантій. Це, по-перше, загальні гарантії, якими охоплюється вся сукупність об’єктивних і суб’єктивних факторів, спрямованих на практичне здійснення прав і свобод громадян, на усунення можливих причин й перешкод щодо їх неповного або неналежного здійснення, на захист прав від порушень. По-друге, це спеціальні (юридичні) гарантії – правові засоби і способи, за допомогою яких реалізуються, охороняються, захищаються права й свободи громадян, усуваються порушення прав і свобод, поновлюються порушені права.

Загальні гарантії прав і свобод можна класифікувати на економічні, політичні й організаційні.

Нова Конституція України значно розширила обсяг прав і свобод людини та громадянина, практично включила до неї основні права та свободи, закладені в Загальній декларації прав людини 1948 р. При цьому було визнано принцип  приорітету прав і свобод людини над державою. Проте, за всієї важливості закріплення прав і свобод людини відповідно до міжнародних стандартів це, все ж таки, є недостатньою умовою для того, щоб ці права і свободи реалізовувались громадянами. Без наявності відповідного механізму і гарантій реалізації більшість прав і свобод можуть залишитися для громадян лише красивими словами. А тому практична реалізація конституційних прав і свобод повинна забезпечуватися двома категоріями гарантій. Це, по-перше, загальні гарантії, які охоплюють усю сукупність об'єктивних і суб'єктивних факторів, спрямованих на практичне здійснення прав і свобод громадян, на усунення можливих причин і перешкод щодо їх неповного або неналежного здійснення, на захист прав від можливих  порушень. Загальні гарантії прав і свобод можна класифікувати на економічні, політичні, соціальні, організаційні та інші. По-друге, це спеціальні гарантії - правові засоби і способи, за допомогою яких реалізуються, охороняються, захищаються права і свободи громадян, усуваються порушення прав і свобод, поновлюються порушені права. Спеціальні гарантій встановлюються державою в Конституції, нормах поточного законодавства. Їхньою метою є реальне забезпечення правовими засобами максимального здійснення, охорони й захисту конституційних прав і свобод громадян. Зокрема, Основний Закон передбачає низку конкретних гарантій, які є переважно традиційними для Конституції і законів України. Наприклад, такі: право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів самоврядування, посадових і службових осіб (ст.55); право на правову допомогу, яке означає, зокрема, що кожний вільний у виборі захисника своїх прав і що у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно (ст.59); принцип необов'язковості виконання явно злочинного розпорядження чи наказу (ст.60); гарантія неприпустимості обмеження конституційних прав і свобод означає, що ці права і свободи не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією (ст.64) та інші. В чинній Конституції України ці гарантії закріплені в статтях 55-64. Крім того, важливе значення мають і так званні специфічні гарантії, які гарантують реалізацію лише конкретного конституційного права чи свободи. Їх специфічність полягає саме в тому, що вони відносяться лише до одного права ( свободи ) і містяться у відповідній статті другого розділу Конституції України. Наприклад, гарантіями  невід'ємного права кожної людини на життя, передбаченого ст.27 Основного Закону є гарантії, згідно з якими  „ніхто не може бути свавільно позбавлений життя", „обов'язок держави - захищати життя людини"(ч.2); „кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань"(ч.3).   

   Призначення цих та інших нормативно-правових гарантій, які містять Конституція і закони України, полягає в тому, щоб забезпечити найсприятливіші умови, за яких закріплений у Конституції України статус людини і громадянина став би юридичним і фактичним соціальним становищем кожної особи. Гарантії, таким чином, є тією ланкою, яка дає змогу здійснити необхідний у правовому статусі громадян перехід від передбаченої в Конституції та в законах України можливості до їх реалізації в житті.

   До реалізації прав і свобод людини необхідно, зазвичай, щоб особа,по-перше, сама бажала цього, і по-друге, мала певний рівень правового виховання і правової культури. Тому важливою є роль держави у формуванні належної правової свідомості у кожного громадянина нашої держави.