БЛОК 5. ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Задача №1

1. Підготовка хворого до дослідження:

Підготовка хворого полягає в очищенні від вмісту прямої і сигмоподібної кишок. Напередодні ввечері хворому призначають очисну клізму, вранці за 1,5-2 год. до ректороманоскопії клізму повторюють. При підозрі на пухлину прямої або сигмоподібної кишок підготовку до маніпуляції слід проводити на протязі 2-5 діб, а при закрепах – 7-8 днів. Призначають проносне (15% розчин магнію сульфату по 1 столовій ложці три рази в день), щодня роблять сифонні та олійні клізми.

2. Показання : повторна кишкова кровотеча, геморой, хронічні запальні процеси, злоякісні пухлини, поліпи, виразки прямої і кінцевого відділу сигмоподібної кишки.

3. Протипоказання: тяжкий загальний стан хворого, гострі запальні і нагнійні процеси анальної ділянки промежини, рубцеві звуження прямої кишки, вагітність (більше 4 місяців), високий артеріальний тиск, тріщини прямої кишки, геморой у стадії загострення

4. Техніка виконання:

Ректороманоскопія – це візуальне дослідження внутрішньої поверхні прямої і сигмоподібної кишки (біопсія) і лікувальних маніпуляцій в них з допомогою ректосигмоскопа.

Для дослідження використовують ректосигмоскоп, оснащений освітлювачем і волоконним світловодом.

Дослідження виконують звичайно в колінно-ліктьовому положенні. У ослаблених хворих ректороманоскопію рекомендується проводити в положенні на лівому боку з приведеними до живота ногами. Перед ректоманоскопією слід виконати пальцеве дослідження прямої кишки або огляд ректальним дзеркалом.

Ректороманоскопію проводять в незатемненому приміщенні зі звичайним освітленням. Лікар сідає у краю стола, праворуч розташовується помічник. Тут же встановлюють інструментальний столик, на якому знаходиться змонтований прилад і допоміжні інструменти далі лікар надягає гумові рукавички, бере в праву руку держак ректоскопа, лівою рукою розсовує сідниці і вводить кінець ректоскопа в зад непрохідний канал на глибину 4-5 см. Після цього держак приладу злегка опускається і тубус просовується на 2-3 см доверху і ліворуч. Обтюратор видаляється з тубуса, вмикається освітлення, закривається головка-утримувач окуляром і під візуальним контролем, підкачуючи повітря балоном, тубус просувається по прямій кишці. Огляд слизової оболонки прямої кишки здійснює по колу її як при просуванні, так і при вилученні ректоскопа. Глибина огляду контролюється по шкалі.

Під час ректосигмоїдоскопії можна виконати біопсію прямої кишки. Тубус ректоскопа підводять до патологічного осередку, через вентиль випускають повітря і знімають з головки утримувача окуляр. Ватотримачем, змоченим спиртом, обробляють місце біопсії, після цього по стінці тубуса підводять біопсій ні щипці. Бранші щипців відкривають, неглибоко занурюють в слизову кишки і закривають. Висічений матеріал кладуть в 10% розчин формаліну. Рану на стінці кишки обробляють розчином йоду, прикладають вату, змочену розчином вікасолу.

Задача №2

1. Показання: опік, рубцеве звуження стравоходу.

2. Техніка проведення: бужування виконується набором бужів від 12 до 36 номера вранці натще з попередньою премедикацією 50%розчином анальгіну (2.0мл) і 0,1% розчином атропіну (0.5 мл). Попередньо бужі нагріваються у теплій воді, щоб вони стали більш м’якими і еластичними. Буж вводиться так як і шлунковий зонд. З бужем хворі лежать на правому боці на протязі 30-40 хв. Бужі вводять по наростаючим номерам, кожного дня збільшуючи номер при безболісному проходженні його під час попереднього бужування. В разі виникнення болю і труднощів при проходженні бужа – проводять бужування одним і тим же бужем на протязі 2-х днів. При різко виражених рубцевих звуженнях стравоходу інколи накладається гастростома і проводиться безперервне бужування: хворий ковтає кінець нитки з прив’язаною металевою кулькою чи бусинкою, цей кінець виводиться через гастростому. До другого кінця прив’язується буж і протягується по стравоходу до кардії. Після закінчення процедури буж виймається, кінці нитки фіксуються пластиром до шкіри обличчя (або вушної раковини) і передньої черевної стінки.

3. Ускладнення: кровотеча, перфорація стравоходу

4. При підозрі на перфорацію стравоходу під час бужування (різкий біль за грудиною) необхідно провести рентгенконтрастне дослідження стравоходу, призначити спокій, антибіотики, заборонити пити і їсти, ковтати слину. Подальша тактика залежить від характеру пошкодження стравоходу.