Особливості термінів

• високий ступінь систематичності, зумовлений системністю науки, до якої ці терміни належать;

• наявність наукової дефініції: кожен термін має чітке визначення, що вказує на відповідне поняття;

• функціонування в науковому стилі;

• штучність: терміни свідомо утворюють для потреб науки, техніки, мистецтва, суспільного життя, які виникають у зв’язку з їх розвитком, появою нових реалій.

Серед термінів превалюють слова іншомовного походження. У зв’язку з цим терміни поділяють на питомі і запозичені. Наприклад, до питомих термінів, що утворилися на українському ґрунті, належать: звук, хвиля, закон, мито, скарга, ціна, час; виробництво, добуток, імовірність, позика, прибуток, податок, свідок, суспільство, угода.

Діловому стилю притаманна термінологія, яка утворюється із активної лексики (діловодство, справочинство); запозичується з інших мов (банк, бюджет); утворюється за допомогою власних слів та іншомовних або із запозичених складників (фотокартка, агровиробник, автопромисловість).

Значення термінів зафіксовані у державних стандартах, спеціальних словниках, довідниках. Кожна вузька галузь науки має свої терміни: економічні вживаються в економіці, медичні – в медицині, технічні – в техніці і т.д. Проте деякі терміни мають кілька значень. Стандарт – зразок, еталон, модель; нормативно-технічний документ, який установлює одиниці величин терміни та їх визначення, вимоги до продукції; шаблон, трафарет.

Контекст допомагає з'ясувати правильне значення того чи іншого терміна. При утворенні похідних форм терміна необхідно користуватися лише тими формами, які подаються в словнику чи довіднику, бо вільне словотворення може стати причиною неправильного використання та сприймання.

Слід уникати використання застарілих, нестандартних термінів, що перейшли до повсякденного вжитку і втратили термінологічне значення, наприклад: фронт, фактор. Це ускладнює зрозуміння змісту документа.

Отже, терміни кожної сфери науки потребують особливої уваги, постійної роботи зі словниками й довідниками.

Терміни, як правило, є семантично точними, однозначними словами. Серед термінологічної лексики виділяють слова і словосполучення, якими користуються представники різних наук, професій – таку лексику ми називаємо загальнонауковою. Наприклад: визначення, дослідження, аргумент, теорія тощо. Науково-термінологічна лексика – один з основних лексичних компонентів таких функціональних стилів писемного мовлення, як науковий, офіційно-діловий, публіцистичний. При НАН України працює Комітет наукової термінології, який апробує суспільно-комунікативну вартість наукових термінів. Розв’язання термінологічних проблем має не тільки лінгвістичне, а й державне значення, оскільки наявність термінології є однією з обов’язкових умов розвитку науки, техніки, освіти.

Існують також у мові спеціальні терміни окремих наук, професій тощо – вузькоспеціальна термінологія. Наприклад, граматичні терміни: відмінок, морфема, інфінітив; медичні – гастрит, інфаркт, грип; фінансова – авізо, акциз, валюта, інвестиції. Становлення української спеціальної термінології відбувалося в досить складних умовах, викликаних обмеженнями суспільного функціонування української наукової мови. Штучне гальмування її в різні періоди історичного розвитку позначилося на формуванні термінологічного словника.