7.6. Спрощення в групах приголосних.

У процесі словотворення відбувається також спрощення приголосних. У групах приголосних звуків, які могли б виникнути при творенні слів, коли до існуючих звукосполучень -жд-, -зд-, -ст-, -зк-, -ск-, -сл- додається суфіксальний звук -н-, середній проривний звук [д], [т] або [к] випадає, щоб не було важкого для вимови сполучення трьох приголосних звуків:

-ждн- (тиждень – тижневий);

-здн- (виїздити – виїзний);

-стл- (лестощі – улесливий);

-стн- (якість – якісний); проте у словах кістлявий, пестливий, хвастливий, шістнадцять, а також у словах іншомовного походження баластний, контрастний, компостний, форпостний спрощення не відбувається.

-зкн- (брязк – брязнути);

-скн- (блиск – блиснути), але у словах випускний, рискнути, пискнути спрощення не відбувається.

-слн- (масло – масний).

7.7. Уживання апострофа.

Українська мова має специфічний знак – апостроф (’). Він використовується для передавання твердої, роздільної вимови приголосних, що не зливаються з наступними звуками: м’язи, дерев’яний, об’єкт, комп’ютер, під’їзд.

У російській мові в аналогічних позиціях (роздільної вимови) вживається твердий роздільний знак ъ.

Апостроф СТАВИТЬСЯ:

1. Після губних б, п, в, м, ф (якщо перед ними немає інших букв на позначення приголосних, крім р, які належали б до кореня) перед я, ю, є, ї: голуб’я, п’ють, верхів’я, м’ятний, верф’ю, торф’яний, мереф’янський.

2. Після р у кінці складу: довір’я, пір’я, сузір’я.

3. Після б, п, в, м, ф, р, к у власних назвах: Куп’янськ, В’ячеслав, Прокоф’єв, Пом’яловький, Захар’їн, Лук’ян.

4. Після префіксів та першої частини складних слів, які закінчуються буквами на позначення приголосних: під’їхати, роз’яснення, з’юрмитися, дит’ясла, Мін’юст, пів’яблука ( але: пів-Європи – власна назва).

5. В іншомовних словах після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш та після р у кінці складу, а також після префіксів, які закінчуються на приголосний: об’єктивний, інтерв’ю, прем’єр-міністр, верф’ю, к’янті, Х’юстон, миш’як, екстер’єр, ін’єкція, кон’юнктура.

Апостроф НЕ СТАВИТЬСЯ:

1. В українських та іншомовних словах після губних б, п, в, м, ф (якщо перед ними є інші букви на позначення приголосних, крім р, які належать до кореня) перед я, ю, є: мавпячий, морквяний, духмяний, священик.

2. Після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш та після р на початку складу, якщо я, ю, є позначають м’якість попередніх приголосних: бязь, пюре, дебют, гравюра, Мюнхен, Гюго, фюзеляж, манікюр, рюмсати.

3. Перед буквосполученням йо: Соловйов, серйозний, курйозний.

7.8. Уживання м’якого знака.

Найуживанішим графічним знаком для позначання на письмі м’яких приголосних звуків є м’який знак (ь). Це єдина буква українського алфавіту, що самостійно не позначає звука. М’який знак завжди вживається після букв, що позначають приголосні звуки.

М’який знак ПИШЕТЬСЯ:

1. Після букв д, т, з, с, ц, л, н і буквосполучення дз наприкінці слова чи складу, якщо вони передають м’які звуки: заздалегідь, мабуть, мазь, просьба, місяць, пульс, гляньте, ґедзь.

2. Після м’яких приголосних перед о в середині складу: льон, учотирьох, третьокласниця, сьогодні, дзьоб.

3. У суфіксах -зьк-, -цьк-, -ськ-; -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: запорізький, козацький, по-українському; тоненький, дівчинонька, малесенький, точнісінько, малюсінький.

3. Після л перед буквами на позначення приголосних: більший, пральня, учительство, їдальня.

4. У сполученнях -ньк-, -льк- і похідних від них -ньц-, -ньч-, льц-, -льч-: ненька – неньці, неньчин, лялька, ляльчин, ляльці (але: балка – балці, галка – галченя, лц, лч походять від лк).

5. В іншомовних словах після д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї, які позначають два звуки: мільярд, Ньютон, гондольєр, в ескадрильї.

М’який знак НЕ ПИШЕТЬСЯ:

1. Після губних б, п, в, м, ф: дріб, степ, насип, верф, кров, сім.

2. Після шиплячих ж, ч, ш, щ: ріжте, ніч, хочеш, дощ.

3. Після н перед ж, ч, ш, щ і суфіксами -ств-, -ськ-: інжир, менше, інший, конче (потрібно), громадянство, просвітянський.

4. Після р у кінці складу: повірте, Харків, гіркий (але: М.Горький.

5. Між приголосними, якщо перший пом’якшується під впливом другого: сонця, пісня, радість, якість.

Між буквами, що позначають подвоєні (подовжені) приголосні: віддячити, насіння, заміжжя, свавілля.