51.Воля

Воля припускає самообмеження, стримування деяких досить сильних потягів, свідоме підпорядкування їх іншим, більш значимим і важливим цілям, уміння придушувати безпосередньо виникаючі в даній ситуації бажання і імпульси. На вищих рівнях свого прояву воля припускає опору на духовні цілі і моральні цінності, на переконання й ідеали.

Нерідко зусилля волі направляються людиною не стільки на те, щоб перемогти й опанувати обставинами, скільки на те, щоб перебороти самого себе. Це особливо характерно для людей імпульсивного типу, неврівноважених і емоційно збудливих, коли їм приходиться діяти усупереч своїм природним чи характерологічними даним.

Теорії волі

Емоційна теорія (Рібо)

Єдина причина вольового акту - почуття.

В основі вольової діяльності лежить прагнення відчути або продовжити задоволення і уникнути страждання. Дії людини викликаються емоціями, які людина переживає в даний момент. Вольові прагнення виникають не там, де для людини все байдуже, а там, де оточення, думки і ідеї викликають почуття, що робить ці ідеї або привабливими або відштовхуючими. Отже, воля - явище вторинного порядку по відношенню до емоцій, почуттів.

Волюнтаристська теорія визначає волю особливою, надприродною силою. Згідно із вченням волюнтаризму, вольові акти нічим не визначаються, але самі визначають перебіг психічних процесів.Німецькі філософи А. Шопенгауер та Е. Гартман визначили волю космічною силою, сліпим та несвідомим першопринципом, від якого беруть початок усі психічні прояви людини. Свідомість та інтелект є, за Шопенгауером, вторинними проявами волі.

Воля цілком вільна не залежна від мотивів і зовнішніх впливів, це самопричина поведінки. Воля до панування - першопричина всього, це саме життя, а якщо це міф, то і життя - міф. У Всесвіті існує єдина світова воля, яка цілком вільна у всіх своїх проявах; вона нічим не обмежена і тому могутня. У людини є універсальна воля, яка представлена їй у власному характері. Він даний людини від народження - незмінний і загалом непізнавальний. Воля - самостійна сила душі (нічим не зумовлена і ніким не пізнана), що здатна до вільного вибору. Воля - найвищий, загальний принцип буття.

Вольові акти

Вольовий акт - складний, багатоступінчастий процес, що включає потреба (бажання), що визначає мотивацію поведінки, усвідомлення потреби, боротьбу мотивів, вибір способу реалізації, запуск реалізації, контроль реалізації.

Вольові акти суть довільні функції нашого організму. Рухи, які ми досі розглядали, належали до типу автоматичних, чи рефлекторних, актів, і притому актів, значення яких не передбачається виконують їхніх особою (принаймні особою, яка виконує їх перший раз у житті). Рухи, до вивчення яких ми тепер приступаємо, будучи навмисними і складаючи завідомо об'єкт бажань, звичайно, відбуваються з повним усвідомленням того, які вони повинні бути. Звідси випливає, що вольові рухи представляють похідну, а не первинну функцію організму. Це - перше положення, яке слід мати на увазі для розуміння психології волі. І рефлекс, і інстинктивне рух, і емоційне суть первинні функції. Нервові центри так влаштовані, що певні стимули викликають у відомих частинах їх розряд, і істота, вперше відчуває подібний розряд, переживає абсолютно нове явище досвіду.

Основні ознаки вольового акту:

1) докладання зусиль для виконання вольового акту;

2) наявність продуманого плану здійснення поведінкового акту;

3) посилена увага до такого поведінкового акту і відсутність безпосереднього задоволення, одержуваного в процесі й у результаті його виконання;

4) нерідко зусилля волі спрямовані не стільки на перемогу над обставинами, скільки на подолання самого себе.

Самые распространенные проявления воли, это:

дисциплина и самодисциплина - проявление воли перед лицом усталости, эмоций и других соблазнов.

мужество - проявление воли в трудных или экстремальных обстоятельствах. Ответственное и разумное, в меру смелое и в меру спокойное, поведение в трудных или экстремальных обстоятельствах.

терпение - проявление воли перед лицом длящегося напряжения, отказ от импульсивных действий, сохранение разумного бездействия или повторение раз за разом действий, не приводящих к немедленному результату.

решительность - проявление воли перед лицом ответственных решений. Возможность принимать решения в неопределенной ситуации. Способность и умение самостоятельно принимать ответственные решения и делать то, что решил, несмотря на помехи. См.→

вера в себя - убежденность человека в том, что у него все получится; уверенность в себе перед лицом вызова, перед трудной задачей.